Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №945/2387/25 — Миколаївський апеляційний суд

15.07.26

22-ц/812/1317/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №945/2387/25

провадження №22-ц/812/1317/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю. В.,

за участі:

заявниці – ОСОБА_1 ,

представника заявниці – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_3 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Притуляк І. О. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування особи на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеною вище заявою, в якій просила встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця вказувала, що вона є рідною бабусею ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем та загинув під час виконання військового обов`язку.

За життя вони з онуком проживали в одній квартирі та вона, будучи пенсіонером з невеликою пенсією, перебувала на його утриманні. Зокрема, онук допомагав їй зі сплатою комунальних платежів, купівлею продуктів харчування та поточним ремонтом помешкання.

Встановлення факту перебування на утриманні загиблого їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року у задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що надані заявницею докази не є достатніми та належними для підтвердження факту перебування її на утриманні онука, оскільки з них не можливо встановити, що утримання було повним, а допомога, яка надавалась заявниці ОСОБА_4 , була для неї постійним і основним джерелом існування.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявниця зазначала, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви. Розмір її пенсії не забезпечує її базових потреб. Вона потребує постійних витрат на медичне обслуговування. Саме ОСОБА_4 повністю фінансував купівлю всіх необхідних ліків. Також він здійснював оплату всіх комунальних послуг, підтримував квартиру у належному стані (ремонт меблів, лоджії, заміна жалюзі). Так як в м. Миколаєві з квітня 2022 року відсутнє централізоване питне водопостачання, її онук щоденно забезпечував її водою. Усі надані нею докази підтверджують сталий побутовий уклад, де онук виступав фактичним годувальником та опорою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Іванівське Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №43.

Відповідно до довідки про причини смерті №7984, виданої КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» від 23 грудня 2023 року, причиною смерті ОСОБА_4 є вибухова травма внаслідок військових дій.

За даними сповіщення сім`ї №147 від 19.12.2023, адресованого на ім`я ОСОБА_1 , її онук – солдат ОСОБА_4 , гідно виконуючи свій військовий обов`язок, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі с. Іванівське Донецької області.

Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.01.2024 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії № НОМЕР_4 від 16 червня 2020 року).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (повторне свідоцтво про смерть серії № НОМЕР_5 від 19 січня 2024 року).

ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії № НОМЕР_6 від 26 січня 2024 року, повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 19 січня 2024 року.

Із довідки КП ММР «Миколаївська ритуальна служба» № НОМЕР_7 вбачається, що поховання померлого ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_8 .

Із відповіді завідувача Третьої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Фоменка С. випливає, що згідно з наявними у Спадковому реєстрі даними, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася, заповіт відсутній.

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 22 грудня 2025 року зверталася за наданням інформації щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 . Їй було роз`яснено, що вона має надати документи, що підтверджують її перебування на утриманні у загиблого (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судове рішення про встановлення факту перебування на утриманні на дату загибелі військовослужбовця).

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У порядку окремого провадження справа про встановлення фактів розглядається, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

В поданій заяві ОСОБА_1 просила встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_4 з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його загибеллю.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі законодавство в редакції на час виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Закону одноразова грошова допомога, серед іншого, призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї, серед іншого, вважаються дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що надані заявницею докази є недостатніми для задоволення її вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки, у справі, яка переглядається, відсутні докази розміру доходів як померлого ОСОБА_4 , так і заявниці, а також розмір допомоги заявниці з боку померлого ОСОБА_4 .

Співвідношення розміру допомоги, яку заявниця отримувала від ОСОБА_4 , та інших одержуваних нею доходів судом першої інстанції не встановлено, оскільки такі докази заявницею не подані.

Отже, з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Посилання заявниці на те, що суд безпідставно не взяв до уваги письмові пояснення свідків та скріншоти, колегія суддів відхиляє.

Норми статей 90, 91 ЦПК України регламентують спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 69 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Клопотання про виклик свідків у судове засідання заявницею заявлено не було.

Електронний доказ – це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Докази авторства скріншотів у справі відсутні.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав вказані вище докази неналежними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.