Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №331/5895/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.07.2026 Справа № 331/5895/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/5895/24 Головуючий у першій інстанції: Фісун Н.В. Провадження № 22-ц/807/918/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Полякова О.З.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2024 року КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення.

Вимоги позовної заяви мотивує тим, що відповідачі мешкають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, у зв`язку з чим, за період з 01.06.2021 по 31.08.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 49 506 грн.57 коп.

Просили суд стягнути з відповідачів на користь КП «Водоканал» заборгованість за спожиту воду і послуги водовідведення у розмірі 49 506,57 гривень та стягнути на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь Комунального підприємства «Водоканал» суму боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення у розмірі 49 506 грн. 57 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовної заяви відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ознайомившись з повним текстом рішення суду першої інстанції, апелянт вважає його неправомірним в частині обгрунтування правомірності встановлення приладу комерційного обліку за адресою відповідачів та у зв`язку з цим розміру суми стягнутої заборгованості по оплаті за централізоване, водопостачання і водовідведення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

30 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Суд першої інстанції, оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів у їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, вважав, що відповідач, як споживач послуг, в порушення норм діючого законодавства неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати спожитих послуг, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з єдиного Державного демографічного реєстру./а.с.10-11/.

За адресою: АДРЕСА_1 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , кількість зареєстрованих 4 особи./а.с.3/.

06.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до КП «Водоканал» про здійснення перерахунку за 2022 рік, 2023 рік, та січень 2024 року згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження./а.с.58/.

20.03.2024 року відповідач отримав відповідь від КП «Водоканал» №1403/24/08, згідно постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року, позивач зробив перерахунок за 5 повних місяців на 4 особи (період: вересень 2023р. – січень 2024 р.) та на шість днів лютого 2024 року на 3 особи, в перерахунку іншого періоду було відмовлено./а.с.59/.

26.03.2024 року відповідач повторно письмово звернувся до КП «Водоканал» з проханням переглянути своє рішення та зробити перерахунок за грудень 2022 р.- серпень 2023 р., посилаючись на те, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не регулює строки подачі заяви на проведення перерахунку, а постанова Кабінету Міністрів України №1405 прийнята тільки 29.12.2023 року, та, що вона є підзаконним актом./а.с.60/.

В проведенні перерахунку відповідачу було відмовлено на підставі відповіді КП «Водоканал» від 09.04.2024 р. №1789/24/08./а.с.61-65/.

03.10.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби у Запорізькій області було внесено припис №6 щодо порушень позивачу, у якому позивача зобов`язано здійснити перерахунок розміру плати за централізоване водовідведення та централізоване водопостачання ОСОБА_1 за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні понад 30 календарних днів на підставі документального підтвердження за період 01.10.2022 по 31.08.2023./а.с.57/.

Не погоджуючись із приписом, позивач звернувся із позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/10046/24), де ОСОБА_1 залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року Адміністративний позов Комунального підприємства «Водоканал» до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, - задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 6 від 03.10.2024 щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) за актом перевірки від 02.10.2024 № 96/05./а.с.87-98/.

Постановою Третього Апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025року Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області – залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №280/10046/24 – без змін./а.с.126-142/.

За наслідками розгляду вищезазначеної адміністративної справи суд встановив наступне: «……З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до КП «Водоканал» із заявою про перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 2022-2023 роки та січень 2024, у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживача та інших осіб в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . У якості додатків до зазначеної заяви споживачем, зокрема, було долучено довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб: від 30.12.2022 №1202-5002471606/17535 на ОСОБА_3 , від 30.12.2022 №1202-5002471582/17534 на ОСОБА_1 , від 03.01.2023 №1202-5002479673/17550 на ОСОБА_5 та від 08.02.2023 №1204-5002565892 на ОСОБА_1 (т.1 а.с.188, 203-206)

У відповідь на вказану заяву, листом №1403/24/08 від 20.03.2024 КП «Водоканал» повідомило ОСОБА_1 , що згідно із статтею 7 Закону №2189-VIII споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Разом з тим споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Пунктом 47 Правил №690 та пунктом 40 Індивідуального договору, встановлено, що споживач зобов`язаний серед іншого інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів. Якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі. Звернень та документів щодо відсутності споживача та інших осіб за місцем реєстрації понад 30 календарних днів до 06.03.2024 на адресу КП «Водоканал» не надходило. З огляду на наведені законодавчі приписи, КП «Водоканал» повідомило, що на підставі підтверджуючих документів про відсутність осіб за місцем постійного проживання та дати надання відповідних документів, КП «Водоканал» буде здійснено перерахунок по особовому рахунку № НОМЕР_1 з урахуванням відсутності 4-х осіб за період з 01.09.2023 по 31.01.2024 та з урахуванням відсутності 3-х осіб за період з 01.02.2024 по 06.02.2024. Крім того, споживачу роз`яснено порядок здійснення нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 12.07.2021 по 07.02.2024 (т.1 а.с.189).

26.03.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до позивача із заявою у якій висловив часткове задоволення проведеним КП «Водоканал» на виконання заяви від 06.03.2024 перерахунком та просив провести повний перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з грудня 2022 року по серпень 2023 року (т.1, а.с.190).

За результатами розгляду вказаної заяви листом КП «Водоканал» №1789/24/08 від 09.04.2024 роз`яснено ОСОБА_1 , нормативні підстави проведеного КП «Водоканал» перерахунку та повідомлено про неможливість проведення перерахунку за інший період, оскільки до набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», з питань перерахунку за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації понад 30 календарних днів, КП «Водоканал» керувалося вимогами «Порядку зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації», затвердженого Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017 та № 329 від 31.05.2023, згідно з яким при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться. У якості додатку до вказаного листа КП «Водоканал» надало Розрахунок розподілу обсягу, нарахування плати та отриманих платежів за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.05.2021 по 31.03.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 та зауважило, що нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюються з дотриманням вимог діючого законодавства (т.1 а.с.93-96).

В подальшому КП «Водоканал» отримано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №9742/19.3.2/9-24 від 06.06.2024 (вх..№ Б-117 від 06.06.2024) про необхідність розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.05.2024 на дії КП «Водоканал» при проведенні перерахунку, в якій порушено питання нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (т.1 а.с.99 зворотній бік – 101).

Листом КП «Водоканал» від 13.06.2024 №Б-117-131-24 надано відповідь ОСОБА_1 та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг щодо розгляду даної скарги споживача. Зазначеним листом споживачу, зокрема, роз`яснено нормативні підстави та порядок здійснення нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Додатково зазначено, що на підставі заяви від 06.03.2024 та наданих до неї документів КП «Водоканал» у березні 2024 року з дотриманням вимог чинного законодавства України здійснено перерахунок по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2023 по 31.01.2024 на чотири особи та за період з 01.02.2024 по 06.02.2024 на три особи (т.1 а.с.98-99).

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що КП «Водоканал» розглянуто всі звернення та скарги ОСОБА_1 , за результатами чого споживачу надано відповіді та проведено всі необхідні дії, зокрема й перерахунок по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з вересня 2023 року по 06.02.2024, а тому твердження відповідача про порушення КП «Водоканал» вимог пункту 5 частини 2 статті 8 Закону №2189-VIII та підпункту 8 пункту 42 Індивідуального договору спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Що стосується зафіксованого контролюючим органом порушення КП «Водоканал» підпункту 11 пункту 39 Індивідуального договору та пункту 6 частини 1 статті 7, пункту 5 частини 2 статті 8 Закону №2189-VIII, слід зазначити наступне.

Так, обґрунтовуючи наявність права на неоплату вартості комунальних послуг за період з грудня 2022 року по січень 2024 року ОСОБА_1 у поданих до КП «Водоканал» заявах від 06.03.2024 та від 26.04.2024 посилається на відсутність його та інших членів родини в житловому приміщенні за адресою проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, довідками про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб: від 30.12.2022 №1202-5002471606/17535 на ОСОБА_3 , від 30.12.2022 №1202-5002471582/17534 на ОСОБА_1 , від 03.01.2023 №1202-5002479673/17550 на ОСОБА_5 та від 08.02.2023 №1204-5002565892 на ОСОБА_1 .

Положеннями пункту 6 частини 1 статті 7 Закону №2189-VIII, які кореспондуються з підпунктом 11 пункту 39 Індивідуального договору встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30.12.2023, внесено зміни до Правил №690 та до умов типових договорів приєднання, зокрема, щодо порядку інформування споживачем виконавця про тимчасову відсутність за місцем проживання понад 30 календарних днів, та проведення виконавцем відповідних перерахунків вартості житлово-комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладу обліку).

Так, умови публічного договору доповнено обов`язком споживача інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку). При цьому, якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (підпункт 11 пункту 40 Індивідуального договору).

Також, умови публічного договору доповнено обов`язком виконавця послуг здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послуги та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору (підпункт 8-1 пункту 42 Індивідуального договору).

В результаті прийняття вищезазначених нормативних змін на офіційному веб-сайті КП «Водоканал» було оприлюднено Повідомлення від 01.01.2024 про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що є публічним договором приєднання.

Водночас, внесені зміни до договору відображено в Додатковій угоді № 1, яка набрала чинності з 01.02.2024 та є невід`ємною частиною Індивідуального договору, укладеного між КП «Водоканал» та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.110).

ОСОБА_1 06.03.2024 року звернувся до КП «Водоканал» із заявою про перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 2022, 2023 та січень 2024 у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживача та інших осіб в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . У якості додатків до зазначеної заяви споживачем було долучено довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб: від 30.12.2022 №1202-5002471606/17535 на ОСОБА_3 , від 30.12.2022 №1202-5002471582/17534 на ОСОБА_1 , від 03.01.2023 №1202-5002479673/17550 на ОСОБА_5 та від 08.02.2023 №1204-5002565892 на ОСОБА_1 .

Проте, станом на момент звернення ОСОБА_1 06.03.2024 вже набули чинності внесені Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» зміни до Правил №690 стосовно обов`язку споживача інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

При цьому, у контексті застосування принципу незворотності дії закону слід зауважити, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб`єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права.

Водночас, суд зазначає, що визначальним в цій справі є момент, коли ОСОБА_1 почав реалізовувати своє право на перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Враховуючи те, що він звернувся з заявою про проведення такого перерахунку 06.03.2024, після набрання чинності внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» змінами до Правил №690, то позивач не мав обгрунтованих сподівань для проведення перерахунку з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом 2022-2023 років не реалізував своє право на перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а тому не настав юридичний факт, з яким закон пов`язував би виникнення, зміну чи припинення правовідносин щодо перерахунку вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання понад 30 календарних днів. Суд наголошує, що наявність в особи певного права не означає його автоматичної реалізації. На момент звернення ОСОБА_1 до КП «Водоканал» законодавство зазнало певних змін і вже по-іншому було врегульовувано питання перерахунку вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання понад 30 календарних днів.

Відтак, КП «Водоканал» при розгляді заяви ОСОБА_1 від 06.03.2024 було зобов`язане застосовувати норми чинного законодавства, якими на момент звернення споживача врегульовувалися спірні правовідносини, а саме Закону №2189-VIII з урахуванням Правил №690 та приписів Індивідуального договору (в редакції чинній на момент звернення ОСОБА_1 до КП «Водоканал»).

Таким чином, КП «Водоканал» на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.03.2024 та доданих до неї підтверджуючих документів про відсутність споживача та членів його сім`ї за місцем постійного проживання проведено перерахунок сум за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 на чотири особи за період з 01.09.2023 по 31.01.2024 (шестимісячний строк, період до дати звернення за перерахунком – 06.03.2024) та на три особи за період з 01.02.2024 по 06.02.2024 (до прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку води).

Водночас, щодо не проведення КП «Водоканал» на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 06.03.2024 перерахунку вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з грудня 2022 року по серпень 2023 року, слід зазначити наступне.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї» № 142 від 24.03.2017 (було чинним до 31.05.2023), прийнятим на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2015 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» було затверджено Порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача(чів) та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації.

Зазначеним Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача(чів) та/або членів його сім`ї за місцем реєстрації, окрім іншого було передбачено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.

Разом із тим, 31.05.2023 виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення №329, яким, зокрема, затверджено «Порядок зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження».

Пунктами 9-10 Порядку зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за місцем проживання понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження було передбачено, що перерахунок за надані послуги здійснюється якщо споживач та/або члени його сім`ї фактично мешкають не за адресою реєстрації відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», за наявності наступних документів: письмової заяви споживача про відсутність споживача та/або члени його сім`ї за місцем реєстрації; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з зазначення місця проживання внутрішньо переміщеної особи; витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання (перебування) особи (за необхідністю).

Термін дії довідок, зазначених у цьому Порядку складає 90 днів з дати видачі.

При несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вищезазначені рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 142 від 24.03.2017 та №329 від 31.05.2023 у період відсутності ОСОБА_1 та членів його сім`ї за місцем проживання, зокрема, з грудня 2022 року по серпень 2023 року були чинними та у встановленому чинним законодавством порядку протиправними не визнавались і не скасовувались.

Пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII передбачено обов`язок споживача інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 , як споживач послуг КП «Водоканал» з централізованого водопостачання та водовідведення, має виявляти особисту зацікавленість у належному нарахуванні грошових зобов`язань за отримані від КП «Водоканал» послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 у період тимчасової відсутності, починаючи з грудня 2022 року був не позбавлений ані права, ані можливості ознайомлюватись з нарахуваннями за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема, шляхом звернення до КП «Водоканал» із відповідними заявами у паперовому та/або електронному вигляді, однак, з невідомих причин цього не робив, натомість, із заявою про перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 2022, 2023 та січень 2024 та підтвердними документами щодо тимчасової відсутності, ОСОБА_1 звернувся до КП «Водоканал» 06.03.2024, в той час як надані на підтвердження тимчасової відсутності довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб датовані ще груднем 2022 року.

Між тим, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідачем в оскаржуваному приписі безпідставно та необґрунтовано зобов`язано КП «Водоканал» провести перерахунок розміру плати за централізоване водопостачання та централізоване водовідведення споживачу ОСОБА_1 починаючи саме з 01.10.2022 року, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 06.03.2024 просив КП «Водоканал провести перерахунок вартості послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_1 у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживача та інших осіб в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за більш пізній період з грудня 2022 року по серпень 2023 року ……»

Згідно з розрахунком суми заборгованості, відповідачі мають заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 31.08.2024 року в розмірі 49 506 грн.57 коп.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Рішення Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» є актом органу місцевого самоврядування, який є обов`язковим для виконання на території м. Запоріжжя та є підставою для виникнення правовідносин між КП «Водоканал» та споживачами по водопостачанню та водовідведенню, а відтак і по сплаті вищевказаних послуг.

У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статей 67–68 ЖК України та статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» наймач або власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за надані комунальні послуги. Плата за надані комунальні послуги у вигляді питного водопостачання та водовідведення береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 22 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з водопостання та водовідведення, за яким проводились нарахування.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачі є споживачами послуг, які надає КП «Водоканал», зобов`язані сплачувати вартість таких послуг, проте в порушення вищевказаних норм діючого законодавства неналежним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо оплати спожитих послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

Положеннями ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.32 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» передбачено, що виконавець послуг зокрема зобов`язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про ці Правила (зазначається у договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця та щомісячно зазначається у рахунках на сплату житлово-комунальних послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», виконавець, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 31 січня 2020 року №23 (далі - Вимоги до формування рахунків).

У рахунку на оплату послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення зазначається інформація щодо нарахованої суми за спожиті обсяги комунальної послуги, платежів споживача за ці послуги, у тому числі сплачених у попередньому розрахунковому періоді, обсягів споживання комунальних послуг та діючих тарифів на ці послуги, а також інша інформація.

Будь-яких доказів ненадання (неналежного) надання КП «Водоканал» послуг з централізованого водопостачання та водовідведення скаржники не надали.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстнції, що ОСОБА_1 був не позбавлений ані права, ані можливості ознайомлюватись з нарахуваннями за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема, шляхом звернення до КП «Водоканал» із відповідними заявами у паперовому та/або електронному вигляді, однак, з невідомих причин цього не робив,

КП «Водоканал» надавав відповідачу, як споживачу, за адресою проживання послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись.

Водопостачання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 здійснюється за двома водопровідними вводами від мережі КП «Водоканал».

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2016 №538 «Про затвердження відкоригованої інвестиційної програми комунального підприємства «Водоканал», на двох водопровідних вводах багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 у листопаді 2017 року за рахунок коштів Інвестпрограми встановлено засоби вимірювальної техніки вузла комерційного обліку. На водопровідному вводі №1, за яким надається послуга споживачам в приміщеннях № 1 - 143 (144 приміщення), встановлений вузол комерційного обліку води із засобом вимірювальної техніки Sensus заводський №17758341, повірка 19.06.2017.

Наступна повірка зазначеного приладу комерційного обліку була здійснена 11.08.2021, що підтверджується відміткою в паспорті засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку.

01.10.2022 прилад комерційного обліку, встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , прийнято на абонентський облік КП «Водоканал», про що складений відповідний акт від 01.10.2022, який підписаний представником співвласників будівлі без зауважень.

Відповідно ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика розподілу).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги, зобов`язаний у разі укладення індивідуального договору, здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Згідно н.13 Публічного договору, обсяг спожитої у будинку послуги з централізованого водопостачання визначається як обсяг питної води, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та «Правил надання послуг з централізованого водопостачання централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. №690, нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється споживачам, приміщення яких оснащені розподільними приладами обліку, протягом 3-х місяців з дати відсутності доступу до приладу обліку та ненадання абонентом вчасно починків обліку за середньодобовим споживанням послуг за попередні 12 місяців, з, з 4-го місяця - згідно нормативів питного водопостачання, затверджених органамимісцевого самоврядування.

У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня не попуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Відповідно до п.2 ч,2 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування.

Таким чином, Абонент не виконував свої зобов`язання в період з 12.07.2021 по 09.02.2024 прилад обліку холодної води, встановлений за адресою відповідача, не був повірений належним чином та на обліку КП «Водоканал» не перебував, у зв`язку із чим у підприємства були відсутні законні підстави для врахування показань такого приладу, з 01.10.2022 нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідачам КП «Водоканал» здійснювалося у відповідності до показань приладу комерційного обліку та Методики розподілу.

01.10.2022 у присутності працівника ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», який надав доступ до вузла комерційного обліку води, встановленого за адресою: Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 44, КП «Водоканал» було прийнято на абонентський облік вищезазначений прилад обліку, про що складений відповідний акт.

Апеляційна скарга ґрунтується на твердженні скаржника що відповідно до листа №931007 від 14.03.2025, яке є в матеріалах цивільної справи, ТОВ “Місто для людей Запоріжжя”, представник якого підписаний вище вказаний акт, не є представником власників/співвласників багатоквартирного будинку.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у представника ТОВ “Місто для людей Запоріжжя” повноважень для підпису акту про прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку води, встановленого за адресою: Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 44.

Окремо варто зазначити, що акт про прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку води, встановленого за адресою: АДРЕСА_2 відповідачем не оспорювався та не є предметом спірних правовідносин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач порушує право позивача, на отримання коштів за надану послугу з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до вимог ст.526 ЦК України.

Відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов язання (неналежне виконання). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На підставі зазначених положень закону та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 49 506,57 грн.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням того, що висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, її доводи зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням суду та не свідчать про наявність правових підстав для його скасування, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: