Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №303/2416/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/2416/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП за сукупністю вчинених правопорушень накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 о 13 год. 00 хв. 15.02.2026, керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Santa FE» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Дружби в с. Верхній Коропець Мукачівського району Закарпатської області, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого здійснив наїзд на собаку породи Акіта, яка вибігла на дорогу, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п.п. 2.10.а, 12.1 ПДР України. В результаті ДТП собака загинула.

Не погоджуючись з даною постановою потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову суду в частині призначення міри покарання, саме штраф замінити на позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вважає, що дану міру покарання занадто м`якою. Зазначає, що протягом всього часу з моменту винесення оскаржуваної постанови, правопорушник не виявив жодного бажання щоб принести свої вибачення, запропонувати компенсацію або вчинити будь-які інші дії, які б полегшили потерпілому душевні страждання спричинені смертю його собаки.

В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дренкалюк І.І. не з`явилися, однак адвокат до початку апеляційного розгляду подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він буде приймати участь у судовому засіданні в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області у справі, де обвинувачений перебуває під вартою.

Апеляційним судом відхилене заявлене клопотання адвокатом Дренкалюком І.І., оскільки враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції, та з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги потерпілого, у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП, за відсутності потерпілого ОСОБА_2 та його представника – адвоката Дренкалюка І.І.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності апелянта чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який вину свою визнає повністю, та зазначив, що він намагався зустрітися з потерпілим, проте останній не йшов на контакт, та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі потерпілого не оспорюється та повністю підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, тому не перевіряється апеляційним судом.

Апеляційний суд визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо призначення ОСОБА_1 занадто м`якого адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Так, санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень у вигляді: штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Тобто суд за вчинення має обрати за ст. 124 КУпАП альтернативне стягнення штраф або позбавлення права керування транспортними засобами, строк якого також може бути обраний судом від шести місяців до одного року, за ст. 122-4 КУпАП – штраф, позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП за сукупністю вчинених правопорушень наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_1 стягнення у вигляді у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., врахував: поведінку ОСОБА_1 (згідно його пояснень в судовому засіданні), що під час керування транспортним засобом на проїжджу частину раптово вибігла собака, внаслідок чого він здійснив наїзд на неї. Після цього місце події залишив, оскільки вважав, що тварина є безпритульною. Приблизно через 10 - 15 хвилин він повернувся на місце події, де поспілкувався з власницею собаки; особу правопорушника ОСОБА_1 , який вперше притягається до адміністративної відповідальності, вину визнав, у вчиненому розкаявся.

З урахуванням повно та всебічно встановлених на підставі досліджених судом доказів як окремо, так і в сукупності, характеру порушення, обставини та наслідків вчинених правопорушень, відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обрання адміністративного стягнення ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки висновки судді ґрунтуються на повно та всебічно встановлених судом обставинах справи, підтверджених доказами.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто в межах санкції статті 122-4 КУпАП), відповідає вимогам статей 23, 33-35 КУпАП, оскільки суддя першої інстанції при його обранні врахував як характер вчинених останнім правопорушень, обставини, за яких їх вчинено, так і їх наслідки, а також визнання ним вини, що є обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Щодо тверджень потерпілого в апеляційній скарзі про те, що протягом всього часу з моменту винесення оскаржуваної постанови, правопорушник не виявив жодного бажання щоб принести свої вибачення, запропонувати компенсацію або вчинити будь-які інші дії, які б полегшили потерпілому душевні страждання спричинені смертю його собаки, то апеляційний суд вважає за необхідне врахувати, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності матеріальних, чи будь-яких інших претензій зі сторони потерпілого ОСОБА_2 .

За такого, апеляційний суд вважає, що немає підстав для зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині обраного адміністративного стягнення і призначення ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, про що просить апелянт.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага