Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №749/381/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/381/26

Номер провадження 2/749/377/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 липня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ у порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/381/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Сновського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2026 року в сумі 341 823,81 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 25.01.2011 у справі № 2-32/11 з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 900,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.01.2011 і до їх повноліття. Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 28.01.2014 у справі № 749/55/14 розмір аліментів змінено та стягнуто з ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання законної сили цим рішенням і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач свій обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.02.2026 у виконавчому провадженні ВП № 30833799, загальний розмір заборгованості станом на 01.02.2026 становить 850 646,26 грн.

Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача, позивач просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення зобов`язань зі сплати аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2026 року у розмірі 341 823,81 грн відповідно до розрахунку, наведеного у позовній заяві.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Сиводід О.П. у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином. Судові повістки відповідачу надсилалися за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі відповідача. Відзив на позов у встановлений судом строк відповідач не подав, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом 16 липня 2026 року постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 25.01.2011 у справі № 2-32/11 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 900,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 11.01.2011 і до їх повноліття.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 28.01.2014 у справі № 749/55/14 розмір аліментів змінено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.02.2014 і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання. На даний час виконавче провадження ВП № 30833799 перебуває на виконанні в Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Проте відповідач свій обов`язок щодо сплати аліментів належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього накопичилась заборгованість. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2026 у виконавчому провадженні ВП № 30833799 загальний розмір заборгованості станом на 01.02.2026 становить 850 646,26 грн, що підтверджується розрахунком Голосіївського РВДВС у місті Києві від 26.02.2026.

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною четвертою статті 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 3 статті 195 Сімейного кодексу України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно зі статтею 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що у СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 569/14819/19 зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого – обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Викладене також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц визначено порядок розрахунку пені: розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць ? кількість днів заборгованості ? 1%.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 висловлено правову позицію щодо застосування обмеження «не більше 100 відсотків заборгованості»: оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наданими до позовної заяви належними та допустимими доказами підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує у повному обсязі свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дітей, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідач є працездатною особою, однак ухиляється від своєчасної сплати коштів, доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості суду не надав.

Розрахунок пені, наданий позивачем, свідчить, що загальна сума неустойки за прострочення зобов`язань зі сплати аліментів за кожен місяць у розрізі визначеного у позові розрахункового періоду (01.11.2022 - 31.01.2026) з урахуванням обмеження – не більше 100 відсотків заборгованості за відповідний місяць - становить 341 823,81 грн. Зазначений розрахунок пені, як і розрахунок заборгованості по аліментах, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

Виходячи з принципу диспозитивності, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 341 823,81 грн, що не перевищує 100 відсотків сукупної заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.02.2026 (850 646,26 грн), а тому суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Згідно з Законом України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру із ціною позову 341 823,81 грн становить 1 % від ціни позову, але не менше 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір судового збору становить 3 418 грн 24 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 155, 180, 195, 196 Сімейного кодексу України, ст. 9 ЦК України, ст. 614 ЦК України, ст. 51 Конституції України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2026 року у сумі 341 823 (триста сорок одну тисячу вісімсот двадцять три) гривні 81 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 3 418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) гривень 24 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев