Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №278/99/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/99/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області Головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетерівської об`єднаної територіальної громади в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа – Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить надати їй додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини за законом після смерті її матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Покостівка Житомирського району Житомирської області померла мати позивачки ОСОБА_2 .

Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельні ділянки за кадастровими номерами 1822081500:05:000:0198. 1822081500:05:000:0197, 1822081500:05:000:0196 загальною площею 5.0402 га. розташовані на території Високопічського старостинського округу Тетерівської об?єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.

За час свого життя ОСОБА_2 заповіту не складала, спадкових договорів та договорів довічного утримання не укладала.

Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги щодо майна померлої матері. Інформація про інших спадкоємців померлої матері в Спадковій справі № 10/2024 відсутня.

Протягом 6-ти місяців з дня смерті своєї матері, позивачка не подавала заяву про прийняття спадщини. При цьому, як спадкоємець за законом першої черги на момент відкриття спадщини разом із спадкодавицею не була зареєстрована та не проживала з нею, а тому згідно статті 1272 Цивільного кодексу України позивачка вважається такою особою, що спадщину не прийняла.

31.01.2024 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Доброльожею В.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у відповідності з якою позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті матері, у зв?язку з пропущенням строку для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 не звернулася до нотаріуса (нотаріальної контори) у встановлені строки із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері, оскільки вважала, що відноситься до кола осіб, які є спадкоємцями за законом першої черги, то отримати свідоцтво про право на спадщину на нього зможе в будь-який момент і встановлений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини на неї не розповсюджується.

Встановлений нормами Цивільного кодексу України строк для подання заяви на прийняття спадщини був пропущений позивачкою у зв`язку з тим, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було запроваджено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) внаслідок чого були встановлені суворі обмеження в роботі підприємств та установ в тому числі органів нотаріату, органів місцевого самоврядування. а також пересування громадян та відвідування ними громадських місць.

Будучи особою похилого віку, з метою безпеки за своє здоров`я та життя членів своєї сім?ї, позивачка виконуючи рекомендації органів виконавчої влади щодо дотримання запроваджених карантинних заходів, уникала використання громадського транспорту та місць, в яких могли перебувати інші громадяни.

Крім того, позивачка зазначає, що на пропуск нею строку на подання заяви про прийняття спадщини також вплинуло те, що 24.02.2022 відбулася збройна агресія російської федерації проти України, внаслідок чого на всій території країни було запроваджено воєнний стан, під час якого було обмежено доступ до органів нотаріату та органів місцевого самоврядування в зв?язку з існуючою реальною загрозою життю та здоров?ю громадян.

В цей період часу відбувалися масштабні дії збройної агресії російської федерації відносно України, пов?язані з проривом державного кордону, ракетними обстрілами та авіаційними ударами, у тому числі на території Житомирської області та зокрема міста Житомира, що об?єктивно перешкоджало позивачці своєчасно звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини для подачі відповідної заяви, оскільки могло створити загрозу для її життя і здоров?я.

Таким чином, вищеперелічені фактори позбавили позивачку можливості своєчасно подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено підготовче судове засідання (а.с. 30, 31).

08.04.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 61).

В судове засідання сторони не з`явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням частини 2 статті 247 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

ОСОБА_3 19.05.1985 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Третьої Житомирської державної нотаріальної контори Андрусом А.В., ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) спадкове майно, що складається з земельних ділянок з кадастровими номерами 1822081500:05:000:0198, 1822081500:05:000:0197, 1822081500:05:000:0196 загальною площею 5,0402 га, розташованих на території Високопічської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області, належних померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 353205, виданого Житомирською райдержадміністрацією 12.05.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010520900089 (а.с. 17).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради № 20716241 будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 13).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала, але не оформила своїх спадкових прав документально на вищевказаний житловий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого чоловіка – ОСОБА_4 (а.с. 41).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 54/02-31 від 31.01.2024 року, винесеною приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки загальною площею 5,0403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 1822081500:05:000:0198, 1822081500:05:000:0197, 1822081500:05:000:0196 у зв`язку з пропуском спадкоємицею строку для прийняття спадщини (а.с. 47).

Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального закону.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:

«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір`ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір`ю, не перешкоджали ОСОБА_8 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв`язку.»

Позивачка стверджує, що в період, коли вона мала прийняти спадщину на усій території України було запроваджено карантин, а згодом почалося повномасштабне вторгнення російськї федерації, однак суд відхиляє наведені позивачкою доводи, адже вона не заявила про об`єктивні й непереборні перешкоди для звернення до нотаріуса. Тобто в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка фактично не могла реалізувати своє право на спадщину.

Суд також звертає увагу на те, що спадкоємиця мала право направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, але цим не скористалась, та не зазначила причин, які б перешкоджали їй вчинити цю дію.

Окрім того, Верховний Суд дійшов висновку, що ані карантин, ані воєнний стан автоматично не є поважною причиною для пропуску строку прийняття спадщини. Відповідно до позиції суду, норми Цивільного кодексу про 6 місяців мають пріоритет над підзаконними актами, а закон надає спадкоємцям достатньо дистанційних інструментів задля реалізації свого права на спадкування.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. На переконання суду, причини пропуску позивачем встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, не є поважними, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Тетерівської об`єднаної територіальної громади в особі Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа – Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.І.Буткевич