Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №161/6705/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6705/26

Провадження № 2-а/161/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Остимчук О.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Волощука О.Ф.,

представника відповідача – Кортоус М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6848797 від 17.03.2026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень та закрити провадження у справі.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою ЕНА№6848797 від 17.03.2026 року, яка винесена інспектором 3 роти батальйону УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Стасюком Т.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Згідно постанови зазначено, що ОСОБА_1 16.03.2026 року о 23:30 годин, в місті Луцьк, вулиця Захисників України, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а також при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, а також полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.4а, та 8.4.в ПДР України.

Зазначає, що з даною постановою не погоджується та вважаю її незаконною, необґрунтованою, і постановленою з порушенням вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», з наступних підстав.

16 березня 2026 року приблизно о 22:30 годин ОСОБА_1 перебував на АЗС на вул. Захисників Вітчизни в м. Луцьку. На АЗС позивач приїхав зі своїм знайомим автомобілем «Спрінтер», який зареєстрований на його маму.

За кермом автомобіля перебував знайомий позивача ОСОБА_1 , анкетні дані якого позивач відмовився називати працівникам поліції, і який після паркування вийшов з автомобіля разом з позивачем і закрив автомобіль на замок. Через деякий час після паркування до автомобіля «Спрінтер» прибули працівники поліції, але водія автомобіля на той час вже не було на місці.

Працівники поліції почали спілкуватись із ОСОБА_1 з приводу заїзду автомобіля на заборонений знак «в`їзд заборонено» зі сторони мосту. Під час спілкування позивач неодноразово наголошував, що він не керував автомобілем і не міг виконати вимогу працівників поліції щодо надання ним будь-яких документів, тобто посвідчення водія, якого позивач не мав з собою, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке знаходилось у водія та страхового полісу, який знаходився в закритому автомобілі, доступу до якого позивач не мав. Тому, вимога працівників поліції об`єктивно не могла бути виконана ним з вище наведених підстав.

Крім того, зазначив, що працівники поліції мають базу даних МТСБУ і мали можливість перевірити самостійно, чи був транспортний засіб застрахований.

Зазначає, що працівники поліції не надали позивачу будь-яких доказів керування ним транспортним засобом під час заїзду на територію АЗС 16.03.2026 року.

Оскаржувана постанова не містить посилання на жодний доказ, в тому числі, на відеозапис, за яким зафіксовано, як факт керування позивачем транспортним засобом, так і факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

За матеріалами адміністративної справи, яка розглядалась поліцейським Стасюком Т.О., результатом розгляду якої є винесена ним оскаржувана постанова від 17.03.2026 року, вбачається та доводиться, що поліцейським Стасюком Т.О. без зупинки транспортного засобу «в момент вчинення правопорушення», яким позивач не керував, та, в подальшому, при розгляді адміністративної справи і винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, були порушені вимоги КУпАП, та вимоги ст. 31, 35, 40 Закону України «Про Національну поліцію», та ряду відомчих нормативних документів, які регламентують порядок дій поліцейських при проведенні превентивних заходів.

Відтак, поліцейським жодним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт керування позивачем транспортним засобом 16.03.2026 року по вул. Захисників Вітчизни в м. Луцьку та, відповідно, порушення позивачем ПДР, а відтак вимога працівника поліції до нього про пред`явлення посвідчення водія і реєстраційних документів на транспортний засіб є неправомірними, тому він і не мав обов`язку виконувати дану вимогу.

З урахуванням вищенаведеного, просить скасувати постанову серії ЕНА №6848797 від 17.03.2026 року, винесену інспектором 3 роти батальйону УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Стасюком Т.О. за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП України і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.12).

15.04.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якого зазначав про те, що позивач позбавлений можливості надати додаткові свідчення суду з приводу обставин, які викладені в адміністративному позові, що порушує його конституційне право на захист (а.с. 14-15).

16 квітня 2026 року представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнаються та в їх задоволенні просять відмовити з огляду на їх безпідставність та не відповідність фактичним обставинам справи (а.с. 23-30). В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що 16.03.2026 року під час несення служби працівниками патрульної поліції роти № 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП та здійснення контролю за дотриманням безпеки дорожнього руху було виявлено факт порушення вимог ПДР, а саме: 16.03.2026 о 23 год. 35 хв. водій транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Захисників України, 21 (виїзд з території Автозаправного комплексу UPG № 138) у м. Луцьку, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 та здійснив заїзд на територію автозаправного комплексу зі сторони, призначеної для виїзду, чим порушив п. 8.4 «в» ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Помітивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейські попрямували до вказаного транспортного засобу, який зупинився на території АЗК. У цей час зі сторони пасажирського сидіння транспортного засобу вийшла невстановлена особа, одягнена в куртку чорного кольору, яка залишила місце події. Вказані обставини зафіксовані на відеозаписі з портативного автомобільного відеореєстратора працівників поліції (файл № IMG_4699, пристрій «70mai»).

Підійшовши до транспортного засобу, поліцейські встановили, що особа, яка перебувала за кермом, пересіла на пасажирське сидіння та має явні ознаки сильного алкогольного сп`яніння.

У подальшому, працівники поліції розпочали з`ясування обставин правопорушення та на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», а також п. 2.4 (а) ПДР, пред`явили законну вимогу про надання документів, передбачених п. 2.1 ПДР України.

Однак, вказана особа почала заперечувати факт керування транспортним засобом, стверджуючи, що за кермом перебував його знайомий, який після зупинки залишив автомобіль, при цьому, відмовилась повідомити будь-які дані про нього, а також відмовилась пред`явити документи на право керування транспортним засобом.

У подальшому, особу було встановлено за допомогою інформаційних баз Національної поліції - нею виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після встановлення особи відносно ОСОБА_1 було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду справи позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

За результатами розгляду справи інспектором винесено постанову серії ЕНА № 6848797, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, об`єднаних відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Звертають увагу суду на те, що позивач не заперечує факту порушення вимог дорожнього знаку 3.21 водієм транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , 16.03.2026 о 23 год. 35 хв., однак безпідставно заперечує факт свого перебування за кермом транспортного засобу.

На спростування доводів позивача зазначають, що факт вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора «70mai» від 16.03.2026, на якому зафіксовано факт заїзду транспортного засобу на територію АЗК з порушенням вимог дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а також момент, коли після зупинки транспортного засобу з пасажирського сидіння виходить невстановлена особа; відеозаписами з нагрудної камери інспектора № 475806 від 16.03.2026 та 17.03.2026, з яких вбачається, що: безпосередньо після зупинки транспортного засобу особа на водійському місці відсутня; позивач перебуває на пасажирському сидінні; позивач має явні ознаки алкогольного сп`яніння; зафіксовано неодноразові законні вимоги поліцейських про пред`явлення документів, передбачених п. 2.1 ПДР України.

Відеозаписами з камер відеоспостереження АЗК № 138 (UPG) від 16.03.2026, що були витребуванні УПП у Волинській області ДПП за запитом № №3188 від 10.04.2026 в порядку підготовки до справи № 161/6705/26 (файли: Screen_Recording_20260410_143022_Chrome, Screen_Recording_20260410_143331_Chrome, Screen_Recording_20260410_142641_Chrome), так з файлу № Screen_Recording_20260410_143022_Chrome, чітко вбачається, що саме ОСОБА_1 (одягнений у футболку чорного кольору з коротким рукавом) керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 – 16.03.2026 о 23 год. 35 хв. по вул. Захисників України, 21 (виїзд з території Автозаправного комплексу UPG № 138) у м. Луцьку, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 та здійснив заїзд на територію автозаправного комплексу зі сторони, призначеної для виїзду, чим порушив п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та підтверджують факт керування транспортним засобом саме позивачем у момент вчинення правопорушення. Враховуючи викладене, просить відмовити повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до УПП у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення повністю.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2026 року було частково задоволено клопотання представника позивача та здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін при розгляді справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови (а.с.38-39).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Надав пояснення аналогічні позову, заявлені вимоги підтримав, наполягав на тому, що він не керував транспортним засобом «MERCEDES-BENZ 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 16.03.2026 року о 23:35 год., тому не порушував вимоги дорожнього знаку 3.21, а також не повинен був виконувати вимогу працівників поліції щодо надання ним будь-яких документів, зокрема: посвідчення водія, якого позивач не мав при собі, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке знаходилось у водія та страхового полісу, який знаходився в закритому автомобілі, доступу до якого позивач також не мав, оскільки ключів від автомобіля у нього не було, а сам транспортний засіб був замкнений невідомою йому особою. Тому, вимога працівників поліції об`єктивно не могла бути виконана ним з вище наведених підстав. Додатково зазначив, що працівники поліції мають базу даних МТСБУ і мали можливість перевірити самостійно чи був транспортний засіб застрахований. Окрім цього, пояснив суду, що в той вечір він був одягнений в футболку, червону мастерку та куртку, а взагалі в автомобілі було багато його одягу та він під час складання на нього адміністративних матеріалів неодноразово переодягався. Отже просив його позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та просив їх задовольнити.

Додатково зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6848797 від 17.03.2026 року складена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в п. 5 постанови не зазначено ПІБ водія, який керував транспортним засобом та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», п. 7 не містить зазначення жодних додатків до даної постанови; Дяку В.В. працівниками поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було роз`яснено його права, зокрема й право на захист, відповідно, і не було забезпечено таке право.

Посилається, на те, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 не зупинявся на вимогу працівників патрульної поліції, а працівники поліції підійшли вже до нього, коли той заїхав на території АЗС та зупинився. Отже, працівниками поліції не зібрано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 в місті Луцьк, вулиця Захисників України 16.03.2026 о 23:35 год керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , та порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено».

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів позивача заперечила з підстав їх необґрунтованості, вказує, що факт вчинення адміністративного правопорушення повністю підтверджується належними та допустимими доказами у справі. У задоволенні позову просить відмовити. Надала пояснення, за своїм змістом аналогічні письмовому відзиву. Заперечуючи пояснення сторони позивача, пояснила, що працівники поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП діяли з чітким дотриманням Закону України «Про національну поліції», КУпАП та вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, відтворивши в судовому засіданні відеозапис з нагрудних боді камер працівників поліції та відеозапис з камер відеоспостереження АЗК №138 (UPG) по вулиці Захисників України, будинок 21 у м. Луцьк, які містяться в матеріалах справи, встановив наступне.

Так, судом встановлено, що 17.03.2026 року інспектором 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Стасюком Тарасом Олеговичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6848797 від 17.03.2026 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, які об`єднано відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП (а.с. 6-7).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.03.2026 року о 23:35 годин в місті Луцьк, вулиця Захисників України, будинок 21, ОСОБА_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «в`їзд заборонено», а також при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії. Своїми діями порушив п. 8.4 в та 2.4 а ПДР. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено в межах ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема: заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Дорожній знак 3.21 належить до групи заборонних знаків та встановлює заборону в`їзду транспортних засобів у певному напрямку.

Таким чином, невиконання вимог дорожнього знаку 3.21 є порушенням п. 8.4 «в» ПДР України та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, зокрема невиконання вимог заборонних дорожніх знаків, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з п. 2.4 (а) ПДР, на вимогу поліцейського водій зобов`язаний зупинитися та пред`явити для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР України.

Відповідно до п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі: посвідчення водія відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Крім того відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Частиною 2 даної статті передбачено право працівника поліції у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом досліджено відеозапис з камер відеоспостереження АЗК №138 (UPG) від 16.03.2026, який було долучено до відзиву на позовну заяву (а.с. 29).

Так, з переглянутого судом відеозапису події, чітко вбачається, що саме ОСОБА_1 (одягнений у футболку чорного кольору з коротким рукавом) керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 - 16.03.2026 о 23 год. 35 хв. по вул. Захисників України, 21 (виїзд з території Автозаправного комплексу UPG № 138) у м. Луцьку, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 та здійснив заїзд на територію автозаправного комплексу зі сторони, призначеної для виїзду, чим порушив п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Окрім цього, на даному відео чітко вбачається, що на пасажирському сидінні перебуває особа чоловічої статі, яка одягнена в спортивну мастерку темного кольору, під якою одягнена футболка червоного кольору. Саме в такому одязі з пасажирського сидіння і вийшов чоловік, який поспішно покинув місце зупинки транспортного засобу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сам ОСОБА_1 був одягнутий в чорну футболку з коротким рукавом; впродовж всього спілкування з працівниками поліції та складання відносно нього адміністративних матеріалів, зокрема, постанови серії ЕНА № 6848797 від 17.03.2026, що тривало близько 3-х годин, жодного одягу червоного кольору на ньому не спостерігалося.

Вищезазначене спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що він не був за кермом автомобіля, а перебував саме на пасажирському сидінні, та при спілкуванні з працівниками поліції не був одягнутий в спортивну кофту (як особа на відеозаписі, що розміщувалася на пасажирському місці) тому, що зняв спортивну мастерку, коли автомобіль припаркувався та ще до того, як до нього підійшли працівники поліції, яку поклав в скриню, яка розташована між сидіннями автомобіля, в якому він перебував.

Крім того, судом не приймається до уваги твердження позивача, що за кермом автомобіля перебував знайомий ОСОБА_1 , який після паркування вийшов з автомобіля разом із позивачем і він закрив автомобіль на замок, оскільки, як вбачається з відтвореного судом відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 підходить до транспортного засобу «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , бере свої речі з нього, після чого зачиняє транспортний засіб і кладе ключі від транспортного засобу в кишеню своєї куртки (таймкод 1:12:25, 00:08 годин).

Окрім цього, даним відеозаписом повністю спростовується твердження представника позивача про порушення працівниками поліції прав ОСОБА_1 під час розгляду щодо нього адміністративної справи за ч. 1 с. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, судом встановлено, що під час розгляду справи позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зокрема право на надання пояснень, заявлення клопотань, ознайомлення з матеріалами справи та користування правовою допомогою (таймкод 0:46:40, 00:22 годин).

Отже, в ході розгляду справи судом достовірно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, що саме ОСОБА_1 керував 16.03.2026 року о 23:25 год. транспортним засобом «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Захисників України, 21 (виїзд з території Автозаправного комплексу UPG № 138) у м. Луцьку, та, відповідно, саме ним, як водієм даного транспортного засобу, було вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП..

Отже, оскільки єдиним запереченням факту своєї провини та, відповідно, наявності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 зазначав відсутність підтвердженого факту керування ним транспортним засобом «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 - 16.03.2026 о 23 год. 35 хв. по вул. Захисників України, 21 (виїзд з території Автозаправного комплексу UPG № 138) у м. Луцьку, а даний факт – факт керування ним транспортним засобом «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 доведений відповідачем та підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови серії ЕНА №6848797 від 17.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 450 гривень.

Щодо посилання представника позивача, адвоката Волощука О.Ф. на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6848797 від 17.03.2026 року складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в п. 5 постанови не зазначено ПІБ водія, який керував транспортним засобом та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, оскільки в пункті 4 даної постанови чітко зазначена особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо посилання представника позивача - адвоката Волощука О.Ф., на відсутність факту зупинення працівниками поліції транспортного засобу «Mercedes-Benz 313 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчить про відсутність законних підстав у працівників поліції на подальше складання щодо ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд відхиляє як таке, що суперечить приписам ст. ст. 29-32 Закону України «Про Національну поліцію».

Окрім цього, суд також звертає увагу представника позивача на те, що його посилання на порушення працівниками поліції вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції № 1376 щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, щодо не заповнення п. 7. Постанови «До постанови додаються» жодних відомостей суперечить положенням КУпАП та актуальній практиці Верховного Суду, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Разом з тим, частинами 2, 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Тому, суд приходить до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 536/583/17.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 450 гривень, є повністю обґрунтованим та таким, що здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова серії ЕНА №6848797 від 17.03.2026 рокупро накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 450 гривень, є законною та обґрунтованою, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову, без змін.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову серії ЕНА №6848797 від 17.03.2026 року винесену інспектором 3 роти батальйону УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Стасюком Тарасом Олеговичем про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 450 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Т.А. Антіпова