Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №686/19519/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19519/26

Провадження № 3/686/4598/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за місцем проживання у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

ОСОБА_1 органом, який ініціював процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності ставиться йому вину те, що 27.06.2026 під час перевірки наявності перемінного особового складу у місці розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) було виявлено відсутність (пацієнта) військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_2 старшого сержанта ОСОБА_1 , який знаходився на стаціонарному лікуванні у військовому госпіталі (хірургічне відділення) з 18.06.2026р. та 27.06.2026 близько 18:00 вийшов з відділення і не повернувся. Пошуки результатів не дали, на особистий мобільний телефон військовослужбовець не відповідає. Місце знаходження не відоме. 28.06.2026 військовослужбовець в/ч НОМЕР_3 старший сержант ОСОБА_1 був розшуканий розшуковою групою ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому переданий представнику в/ч НОМЕР_3 та у супроводі повернувся до розташування 1 загону спеціальних операцій в/ч НОМЕР_3 та приступив до виконання службових обов`язків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Якименко О.І. заперечили проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 зазначив, що перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні у військовому госпіталі та попередивши постову медичну сестру вийшов із госпіталю, попрямувавши до свого товариша у якого він прав речі та займався побутовими справами. Мав повернутися до госпіталю до 22 год. Близько 20 год. 30 хв., повертаючись до військового госпіталю, зайшов на найближчу заправну станцію «Окко», щоб зарядити телефон для виклику таксі, оскільки не є місцевим жителем і не орієнтується у м.Хмельницькому. В цей час на території АЗС відбувся публічний конфлікт між сторонніми особами, до якого ОСОБА_1 не мав жодного відношення. Однією з тих осіб був військовослужбовець та на місце події прибув наряд ІНФОРМАЦІЯ_3 . У ОСОБА_1 при собі був тактичний рюкзак та при зверненні представника ВСП ОСОБА_1 повідомив, що він є військовослужбовцем, пред`явив військовий квиток та зазначив, що повертається до госпіталю. Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 було затримано та доставлено до відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 та йому повідомили, що він буде утримуватися до прибуття офіційного представника військової частини НОМЕР_3 . Та близько 01 год. 28.06.2026 ОСОБА_1 у супроводі представника частини прибув до розташування в/ч НОМЕР_3 та приступив до виконання обов`язків.

Зазначене на переконання захисника Якименко О.І. повністю спростовує висновки протоколу про те, що ОСОБА_1 нібито «був розшуканий розшуковою групою», оскільки він ніде не переховувався, а перебував безпосередньо у розпорядженні самого ж ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21:00 години 27.06.2026 року. До госпіталю для продовження лікування ОСОБА_1 повернувся 29.06.2026 року, оскільки весь день 28.06.2026 року був зобов`язаний з`являтися до органів ВСП для надання письмових пояснень щодо інциденту на АЗС.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 не міг прибути до госпіталю з поважної причини, а тому сторона захисту просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Разом із цим сторона захисту додала, що ОСОБА_1 по службі характеризується виключно позитивно має нагороди та відзнаки та жодного наміру самовільно залишати військову частину не мав.

Заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно та об`єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Статтею 7 встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У пункті 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Частиною 1 статті 172-11 КУпАП, передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.

Згідно з диспозицією частини 3 статті 172-11 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-11 КУпАП, при встановленні об`єктивної сторони складу правопорушення, яке полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох або до десяти діб, з`ясуванню підлягають як факт самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, так і поважність причини такого залишення місця служби або вчасного нез`явлення на неї.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого правопорушення у ній немає.

Так, окрім протоколу про військове адміністративне правопорушення ЛВХ № 365 від 28.06.2026 , у якому відображені обставини, які ОСОБА_1 ставляться у вину, до матеріалів справи долучена доповідь т.в.о. командира військової частини НОМЕР_4 без дати про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 який перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні військового госпіталю з 18.06.2026 близько 18 год. 27.06.2026 вийшов з відділення та не повернувся. На особистий мобільний телефон не відповідає.

Також до справи долучена доповідь тимчасового виконувача обов`язків командира в/ч НОМЕР_3 від 28.06.2026 №2497/3335 про факт повернення старшого сержанта ОСОБА_1 на пункт постійної дислокації НОМЕР_5 загону спеціальних операцій 28.06.2026 о 00 год . 30 хв., пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про те, що вони були свідками повернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 28.06.2026 близько 01 год 00 хв.

Разом із цим, будь-яких відомостей, розпорядчих та процесуальних документів про те, що ОСОБА_1 слід розшукувати у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, відомостей про склад пошукової групи для його розшуку, часу та місця затримання ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Згідно з актом прийому-передачі від 28.06.2026 сержант ОСОБА_4 в 00 год. 30 хв. передав старшого сержанта ОСОБА_1 представнику в/с НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

Указані матеріали не спростовують пояснення ОСОБА_1 про те, що він був затриманий представниками ВСП та перебував у відділенні ВСП з 21 год. 27.06.2026 по 00 год. 30 хв. 28.06.2026 звідки у супроводі представника в/ч НОМЕР_3 прибув до військової частини та з 28.06.2026.

Відсутність ОСОБА_1 у госпіталі станом на 22 год. 27.06.2026 була зумовлена фактично його затриманням представниками ВСП та відомостей про будь-які дії ОСОБА_1 , що слугували підставою для його затримання, немає.

Отже, у цій справі не встановлено як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП у діях ОСОБА_1 , який був відсутній у госпіталі після 22 год. та приступив до виконання обов`язків військовослужбовця о 00 год. 30 хв. 28.06.2026, тобто йдеться про дві з половиною години , які пов`язані із затриманням ОСОБА_1 та з`ясуванням обставин у відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд зауважує, що згідно з положеннями статті 251 КУпАП, для підтвердження адміністративного правопорушення уповноважені особи мають надати належні та достатні докази.

Саме по собі зазначення адміністративного правопорушення в протоколі не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За положеннями законодавства про адміністративну відповідальність, особа може бути притягнута до такої відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, в тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 285, 294 КУпАП, суд

постановив:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Олександр ДЗЮБАК