Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №200/1169/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року справа №200/1169/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року) у справі № 200/1169/26 (суддя в І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення, - 27.05.2024;

- зобов`язати Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення, – 27.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у 2012 році позивач реалізувала своє право на відмову від подальшого отримання пенсії, у зв`язку з працевлаштуванням. Вказала, що за заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в травні 2024 року Відповідач призначив пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії, а саме за 2007, 2008, 2009 роки, що суттєво зменшило розмір призначеної пенсії.

Вказала, що в грудні 2025 року Позивач повторно звернулася до Відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням актуального показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2021, 2022, 2023 роки. Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії, однак не було застосовано показник середньої заробітної плати за 2021, 2022, 2023 роки, як це передбачено нормами чинного законодавства, що призвело до збереження заниженого розміру пенсійних виплат.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки.

Зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 19.08.2025.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 31.08.2010 по 30.09.2012 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з 27.05.2024, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із заявою від 27.05.2024 ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснено переведення на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.

Вказав, що відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788. Зазначив, що пенсію ОСОБА_1 призначено за нормами Закону № 1058, в тому числі розрахунок заробітку для визначення розміру пенсії, а Закон № 1788 використовується лише для визначення умов, які дають право на пенсію за вислугу років.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивачки висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

З 31.08.2010 по 30.09.2012 ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

За заявою позивача, з 27.05.2024 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, при переведенні на пенсію за віком була застосована середня заробітна плата (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, що підтверджується рішенням (розпорядженням) про перерахунок пенсії та розрахунком заробітної плати.

15.12.2025 позивач через вебпортал Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії (зміна виду розрахунку).

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.12.2025 здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2025, при цьому застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, звернулася за захистом своїх прав до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначенні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-I встановлено, що розмір пенсії за віком розраховується із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи, визначеного відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV, звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Разом з тим, частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" остання звернулась вперше, а тому, в цьому випадку, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), в якому Суд зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Вказана вище правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17, Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення", із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.

Оскільки позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058 слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, при призначенні позивачу в травні 2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною 2 статті 40 цього закону.

Суд зазначає, що відповідач не застосував при обчисленні пенсії в травні 2024 року розмір середньої заробітної плати по країні за 2021-2023 роки, а застосував розмір середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки, відтак, такі дії є протиправними.

Таким чином, суд першої інстанції, ураховуючи залишення без розгляду позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з моменту призначення з 27.05.2024 по з 18.08.2025, правильно вважав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якого сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021- 2023 роки, починаючи з 19.08.2025.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не підтверджено будь-якими доказами, отже до уваги судом не приймаються.

Відповідачем на вимоги ухвали суду надано копію рішення 914260812812 від 06.06.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Краматорськ) призначено позивачеві пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2024. Іншого матеріали справи не містять.

Отже ураховуючи зазначене вище, а також те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, окружний суд вірно зобов`язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 19.08.2025.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 200/1169/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 16 липня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук