Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №200/10180/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року справа №200/10180/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В. , Блохіна А.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі № 200/10180/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( далі – відповідач, ГУПФУ) , в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 вересня 2025 року без урахування довідки про середню заробітну плату № б/н від без дати, виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”;

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування при розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 23 червня 2025 року коефіцієнтів зменшення, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” від 03 січня 2025 року № 1;

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 23 червня 2025 року із застосуванням обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності з 01 вересня 2025 року з урахуванням довідки про середню заробітну плату № б/н від без дати, виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 23 червня 2025 року без застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” від 03 січня 2025 року № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити ОСОБА_1 з 23 червня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов частково задоволено, а саме суд:

Визнав неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 23.06.2025 із застосуванням обмеження максимальним розміром.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення з 01.09.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, без урахування довідки про середню заробітну плату № б/н від без дати, виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням довідки про заробітну плату № б/н від без дати, виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”, без обмеження максимальним розміром та без застосування Постанови КМУ від 03.01.2025 №1, починаючи з 23.06.2025, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначив, зокрема, наступне.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, для обчислення пенсії по інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, заробітна плата (дохід) може визначатися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, — за бажанням особи, яка звертається за пенсією.

З 01.09.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Загальний розмір пенсійної виплати склав — 25861,34 грн (8913,83 х 2,90126).

Проведення перерахунку на виконання Рішення КСУ від 20.03.2024 здійснюється за документами, наявними в електронній пенсійній справі на момент перерахунку, зокрема, довідок про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Відповідно до статті 15 Закону № 796 передбачено, зокрема, що видача довідок про заробітну плату за період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами, установами та організаціями.

Довідка видається на підставі первинних документів: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів, що містять відомості про нараховану заробітну плату, місце роботи (населений пункт, № зони кратність чи об`єкт), період роботи в зоні відчуження, конкретні дні роботи чи їх загальну кількість, тривалість робочого дня.

Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках затверджено листом Міністерства соціального захисту населення від 27.02.1996 № 01-3/244-013-2.

Копії первинних документів, на підставі яких видано довідку, в обов`язковому порядку додаються до довідки про заробітну плату.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 (далі – постанова № 207-7) працівникам і службовцям (відрядженим у зону Чорнобильської АЕС та призваним на військові збори), зайнятих на роботах у ІІІ, ІІ і І зонах небезпеки працю оплачували у 4, 3 та 2-кратному розмірі, понад середньомісячну заробітну плату виходячи із тарифної ставки за основним місцем роботи.

Постановою № 207-7 було дозволено керівникам підприємств, установ і організацій встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премію до 60% тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.

У разі прийняття рішення щодо підвищення граничного розміру премії до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць, в положення про преміювання вносилися відповідні зміни.

За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що у довідці про заробітну плату б/н та дати видачі за роботу в зоні відчуження, виданої ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» за період роботи з 14.07.1986 - 03.09.1986, зазначено завищену тарифну ставку.

Відповідно до статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-20 «Про державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1) встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до вище зазначених законів, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність — 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір

прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - 0,1

Оскільки пенсія ОСОБА_1 нарахована в розмірі, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому здійснення її виплати проводиться без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796-XІІ.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.08.2019 (категорія 1).

Матеріали справи містять копію довідки про заробітну плату ОСОБА_1 в зоні відчуження, виданої заробітну плату № б/н від без дати виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”

З 01.03.2024 розмір пенсії позивача (у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму) з надбавками становив 23846,14 грн, при цьому з урахуванням обмеження максимальним розміром - 23610,00 грн, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії від 28.02.2024.

З 01.03.2025 (індексація заробітку) розмір пенсії позивача з надбавками становив 28134,23 грн, при цьому з урахуванням обмеження максимальним розміром - 23610,00 грн, що підтверджується рішенням 914250139892 від 21.05.2025 (протокол про перерахунок пенсії).

Рішенням 914250139892 від 20.08.2025 проведено перерахунок пенсії позивача (макетна обробка) з 01.09.2025, відповідно до якого основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 7758,40 грн; цільова допомога інвалідам війни ІІІ групи – 50 грн., підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи (30% від 2361 грн) – 708,30 грн, додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п. 5 – 284,70 грн, державна адресна допомога – 1690,56 грн; розмір пенсії з надбавками – 10491,96 грн.

Листом від 18.11.2025 відповідач повідомив, що за результатами комплексного аналізу документів електронної пенсійної справи встановлено, що довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, видана з порушенням вимог Постанови від 27.04.1988 №207-7 “Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, які зайняті на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища”, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо встановити часову тарифну ставку, яка нарахована при обчисленні заробітної плати, відсутні первинні документи на підставі яких обчислено роботу у надурочні часи, премія в розмірі 60% не підтверджена положенням про преміювання та наказом про внесення змін до нього.

Отже, розмір пенсії позивача з 01.09.2025 обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, що призвело до зменшення розміру пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796).

За положенням статті 1 Закону №796-XII, останній спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 1 статті 54 Закону №796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та на даний час позивач отримує пенсію відповідно до цього закону.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом № 3668-VІ.

Згідно зі статтею 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 67 Закону №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 796-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі №704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі №361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі №554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23, від 28 лютого 2024 року у справі №240/20830/21 та від 24 квітня 2024 року у справі №580/365/20 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.

Згідно абзацами 1, 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 вересня 2022 року у справі № 380/10419/21, від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, від 14 червня 2023 року у справі № 260/2959/21, від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 15 листопада 2023 року у справі №120/6735/23.

Разом з тим, тлумачення пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ у контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20 та від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23, зазначає, що норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VІ та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи").

Норми статті 2 Закону № 3668-VІ також кореспондуються з положеннями частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 та від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, від 04 липня 2024 року у справі №580/7744/23

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок перерахунку пенсії позивача, як до так і після 01 березня 2024 року (у зв`язку із необхідністю проведення індексації пенсії) розмір перевищив максимальний.

На момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії 01 березня 2024 року, зазначені положення Закону № 3668-VI та частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ неконституційними не визнавалися, були чинними, а тому підлягали застосуванню.

Тому, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Проте, КСУ у межах розгляду справи №3-123/2023(229/23), у рішенні №2-р(ІІ)/2024 дійшов висновку, що припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що означені приписи Закону №3668-VI та Закону № 796-XII втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

За приписами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї норми Конституції України, сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 747/1151/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/7385/16, від 22 січня 2019 року у справі № 826/562/16, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/3169/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/3432/16, від 30 березня 2021 року у справі № 620/614/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 200/941/20-а та від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22.

Отже правова позиція КСУ щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення, тобто з 21 березня 2024 року.

Враховуюче зазначене вище, суд зауважує, що у період з 21 березня 2024 року положення статті 2 Закону №3668-VI, що поширює свою дію на Закон №796-XII, та припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню відповідачем.

Отже, ураховуючи висновки КСУ, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2024 року справа №580/7744/23, від 24 лютого 2025 року справа № 580/11667/23.

Верховний Суд у рішенні по справі №580/7744/23 зауважив, що у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року положення статті 2 Закону № 3668-VI, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем. З урахуванням наведеного, Суд зазначив, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01 березня 2023 року по 20 березня 2024 року діяв правомірно. Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні № 2-р(II)/2024, Суд наголосив, що з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

При цьому, Верховний Суд у рішенні по № 580/11667/23 зауважив, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 01 грудня 2022 року по 20 березня 2024 року діяв правомірно.

У зв`язку з викладеним, позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру призначеної пенсії.

Щодо посилання скаржника на відсутність звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає, що у даному випадку перерахунок проводиться автоматично але відповідачем в порушенням приписів законодавства перерахунок не було здійснено.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог перерахунку та виплати пенсії з урахуванням розміру заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату № б/н від без дати, виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод”.

Відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону № 796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, заробітна плата (дохід) може визначатися виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, - за бажанням особи, яка звертається за пенсією.

З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Порядок № 1210), якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно п. 2, 3 цього ж Порядку, заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: 1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні; 2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС; 3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; 4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати; 5) менше місяця та захворіла на променеву хворобу, пенсія обчислюється згідно із статтею 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За п. 5 Порядку, у разі коли кількість відпрацьованих днів у неповному календарному місяці роботи більш як 25,4, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону № 796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 560/3499/18.

Отже, підставою для здійснення перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є довідка про заробітну плату, відомості у якій підтверджуються первинними документами.

В матеріалах справи наявна довідка, на підставі якій відповідач нарахував та виплачував позивачу пенсію: довідка № б/н без дати виданої Відкритим акціонерним товариством “Костянтинівський металургійний завод” про заробітну плату позивача в зоні відчуження; наказ від 05.05.2006 №10 “Про перерахунок заробітної плати за роботу на ЧАЕС”.

Проте, відповідач перерахував пенсію позивача і розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня на підставі частини 4 статті 57 Закону № 796-ХІІ.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для застосування вказаної норми є бажання особи, яка звертається за пенсією, але з огляду на матеріали справи цього не вбачається.

Щодо посилання скаржника на те, що довідка ВАТ “Костянтинівський металургійний завод” видана з порушенням вимог Постанови № 207-7, а саме відсутнє положення про преміювання, яке підтверджує преміальну оплату на підприємстві, годинна тарифна ставка та нічні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідачем, відповідач на підставі вказаної довідки призначив позивачу пенсію і протягом багатьох років здійснював її виплату.

Крім того, в матеріалах пенсійної справи позивача міститься акт УПФУ в м. Костянтинівка Донецької області від 19.06.2006 про результати перевірки правильності видачі довідок, підтверджуючих факт роботи, про заробітну плату для призначення пенсії, яким підтверджується, що фактична оплата у 3-х кратному розмірі здійснена за 30 днів серпня 1986 року, розрахунок заробітку здійснено відповідно до довідки військової частини №284 від 02.09.1986.

Також, за вимогами чинного законодавства, неможливість проведення перевірки не дає підстав для відмови у перерахунку пенсії та врахування довідок про заробітну плату.

Як вбачається зі змісту довідки остання видана на підставі первинних документів.

Підстав вважати наведені відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані в ній, відповідачем жодним чином не спростовуються.

Суд зазначає, що відповідачем ототожнюється неможливість перевірити або відсутність відомостей щодо результатів перевірки відомостей зазначених у довідці з не підтвердженням нарахування та сплати заробітної плати первинними документами, що не передбачено законодавством, зазначений висновок відповідача фактично ґрунтується на припущеннях, оскільки сам факт про наявності відомостей про сплату заробітної плати не спростовується відповідачем.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17, від 26 березня 2021 року у справі № 414/1221/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 221/6434/16-а, від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/17.

Зокрема Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2021 року у справі №219/4550/17 зазначив, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).

Отже, відсутність первинних документів не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати позивача. Відповідальність за відсутність первинних документів докладається на власника підприємства, а не працівника (пенсіонера).

Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_1 не висловлював бажання на розрахунок його пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, то такі дії відповідача щодо обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня є протиправними.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо застосування відповідачем Постанови КМУ від 03.01.2025 №1, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1, яка застосовується з 01 січня 2025 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

– до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,5;

– до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,4;

– до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,3;

– до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,2;

– до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, – 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV.

Пунктом 2 цієї Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Отже, з урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2025році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України № 796-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Таким чином Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постановою №1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону України № 796-XII, що суперечить цьому Закону, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Отже, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону України № 796-XII та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Відтак, у разі суперечності між правовими нормами закону про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом № 796-XII і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, то у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані проаналізовані вище положення як Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", так і Постанови №1778.

Як вказав в постанові Верховний Суд у справі № 826/3858/18 зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Згідно з постановою від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 796-XII, Постанови № 1, є протиправним.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1.

Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та Постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача.

Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2025 року справа № 120/1081/25, від 23 вересня 2025 року справа № 380/5247/25, від 23 вересня 2025 року справа № 420/810/25, від 23 вересня 2025 року справа № 420/4971/25, від 23 вересня 2025 року справа № 140/2163/25, від 23 вересня 2025 року справа № 380/1811/25, від 23 вересня 2025 року справа № 420/4102/25, від 17 вересня 2025 року справа № 240/1202/25, від 23 вересня 2025 року справа № 380/5906/25.

Отже, висновок суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі № 200/10180/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 р. у справі № 200/10180/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 16 липня 2026 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Пивовар