Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №360/1605/21 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року справа №360/1605/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі № 360/1605/21 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії , Міністерство внутрішніх справ України про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС, відповідач 1, скаржник), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі – ліквідаційна комісія, відповідач 2), у якому просив: визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо безпідставного затягування у прийнятті рішення про призначення та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку; зобов`язати МВС у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та надіслати його разом із документами до ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги; зобов`язати ліквідаційну комісію здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, позов задоволено частково, а саме судом:

Визнано протиправною бездіяльність МВС щодо належного розгляду висновку ліквідаційної комісії про призначення одноразової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України “Про міліцію” мвід 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі – Закон № 565-ХІІ) відносно ОСОБА_1 та прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Зобов`язано МВС у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року задоволено частково касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги, та ухвалено у цій частині нове рішення про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи, та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року залишено без змін.

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/1605/21, в якій заявник просить:

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанов цього суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21, а у разі ненадання належного звіту про виконання у повному обсязі постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21 накласти на Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/1605/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії .

Позивач, не погодившись з ухвалою суду просить скасувати ухвалу суду, ухвалити рішення, яким задовольнити заяву позивача.

В обґрунтування скарги зазначив, що постановою Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №360/1605/21 було зобов`язано МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи «прийняти вмотивоване рішення» (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

МВС України отримавши 16.07.2025 (вх. №94247) від ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України за вих. №9/97 від 10.07.2025 у відповідності до положень Порядку №850 матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, станом на 06.10.2025 вмотивоване рішення не прийняло.

МВС України в супереч постанови Верховного Суду від 22.09.2022 по справі №360/1605/21 замість вмотивованого рішення надіслало листа за вих.№916663-2025 від 13.08.2025 (2066522) з додатком до нього копії не затвердженого висновку ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Луганській області, що свідчило про невиконання постанови Верховного Суду у справі №360/1605/21.

Порядком №850 передбачено два документа які мають прийматися при виплаті одноразової грошової допомоги Висновок який готує ліквідаційна комісія і Рішення тобто акт індивідуальної дії (п.19 ст.4 КАС України) яке має виносити МВС України після розгляду висновку ліквідаційної комісії.

Враховуючи, що МВС України не затверджений висновок замість вмотивованого рішення то суд мав встановити судовий контроль за не виконання МВС України мотивувальної та резолютивної частини постанови Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №360/1605/21.

Так, Порядком №850 не встановлено типову форму відповідного Рішення щодо виплати чи щодо відмови у виплаті одноразової грошової виплати в разі отримання особою інвалідності, - проте, як і не встановлено типову форму висновку який подається ліквідаційною комісією до МВС України для виплати особі одноразової грошової виплати, а якщо так, то Рішення може бути складено у довільній формі як і висновок ліквідаційної комісії, який доречи суд не визнав не належним.

Отже, юридично-значимим в межах його спірних правовідносин суду слід було вважати не винесення щодо нього (на виконання резолютивної частини постанови Верховного Суду від 22.09.2025) саме вмотивованого Рішення, (а не затвердженого висновку ліквідаційної комісії) як таке, що породжує правові наслідки, встановлює права та відповідні обов`язки.

Відповідної правової позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд постанова суду від 04.01.2024 у справі №380/11873/23, Сьомий апеляційний адміністративний суд постанова суду №240/8053/22 від 11.09.2023 та Шостий апеляційний адміністративний суд постанова від 05.11.2021 у справі №640/13353/20.

Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 19.09.2018 у справі №530/1280/17, від 03.10.2018 у справі №361/7249/17 та постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №554/5405/17 (провадження №К/9901/25388/18).

При цьому, Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 (справа №822/1579/17) вказав, що після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що рішення МВС про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції оформлюється шляхом затвердження висновку органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, оскільки останній (висновок) фактично є підставою для виплати такої допомоги.

Таким чином рішення МВС про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги оформлено шляхом закреслення у грифі затвердження висновку Головного управління МВС України в Луганській області слова «ЗАТВЕРДЖЕНО» і залишенням слова «ВІДМОВЛЕНО», із зазначенням посади уповноваженої особи Міністерства, її прізвища та ім`я, підпису та дати відмови у затвердженні, відповідає вимогам Порядку та Положення про Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 03.04.2024 № 214.

Порядок, Закон України «Про міліцію» не містять обов`язку МВС приймати (оформлювати) рішення про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у формі окремого документу під назвою «РІШЕННЯ» або «ВМОТИВОВАНЕ РІШЕННЯ».

На виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022, винесеної у справі № 360/1605/21, Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяву ОСОБА_1 та матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, які надійшли від ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області, та 11.08.2025 прийняло вмотивоване рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, шляхом закреслення у грифі затвердження висновку Головного управління МВС України в Луганській області слова «ЗАТВЕРДЖЕНО» (закреслено) і залишенням слова «ВІДМОВЛЕНО», та проставленням підпису уповноваженої особи Міністерства й дати прийнятого рішення. Мотиви (обґрунтування) прийнятого рішення зазначено у листі МВС від 12.08.2025 (вих. № 29414-2025), який на виконання вимог пункту 9 Порядку було направлено на адресу ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області для подальшого повідомлення Позивача.

Отже є вірним висновок суду першої інстанції про те, що постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21 Міністерством внутрішніх справ України виконана у повному обсязі, відповідно до покладених на нього зобов`язань, вимог Закону №565-XII та Положення № 850, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача, подати звіт про виконання судового рішення у зв`язку з його виконанням.

Державним виконавцем винесено постанову від 19.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № 71825212 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, отже МВС України виконало постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 належним чином та у повному обсязі.

Щодо посилання на рішення судів апеляційної інстанції у справах № № 380/11873/23, 240/8053/22, 640/13353/20, а також постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 19.09.2018 у справі № 530/1280/17, від 03.10.2018 у справі № 361/7249/17, від 12.07.2019 у справі № 554/5405/17, від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, відповідач зазначає, що останні не містять висновків про обов`язок МВС приймати (оформлювати) рішення про призначення або про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги особам з числа колишніх працівників міліції у формі окремого документу під назвою «РІШЕННЯ» або «ВМОТИВОВАНЕ РІШЕННЯ», про що просить позивач.

З урахуванням зазначеного, доводи Апелянта щодо неприйняття МВС «вмотивованого рішення» про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідач вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим вважає, що відсутні правові підстави, що зумовлюють необхідність застосування у цій справі визначених статтею 382 КАС України заходів.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 зобов`язано МВС України прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності саме до положень Порядку №850, що і було виконано МВС України шляхом не погодження висновку органу внутрішніх справ, у якому проходив службу заявник, та відмовлено у його затвердженні.

Крім того, на виконання пункту 9 Порядку №850 МВС України листом № 294142025 від 12.08.2025 (2065564) направило на адресу ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги із матеріалами на 27 арк для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21 Міністерством внутрішніх справ України виконана у повному обсязі, відповідно до покладених на нього зобов`язань, вимог Закону №565-XII та Положення № 850, що свідчить про відсутність підстав для зобов`язання відповідача, подати звіт про виконання судового рішення у зв`язку з його виконанням.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За приписами статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

За частиною 1-3 статті 382-3 Кодексу, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 360/1605/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021, зокрема, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 01.11.2019 другої групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2022, скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України у місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 01 листопада 2019 року ІІ групи інвалідності, що настала у нього внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, та надіслати його разом із документами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії для видання наказу про виплату йому такої допомоги, та судом ухвалено у цій частині нове рішення про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи, та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

У пунктах 50 постанови Верховний Суд зазначив, що «Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, МВС України, всупереч положенням Порядку № 850 повернуло матеріали поданої ОСОБА_1 заяви щодо призначення одноразової грошової допомоги до Головного Управління МВС України в Луганській області в особі Ліквідаційної комісії.»

У пунктах 56-57 постанови Верховний Суд зазначив, що «…питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідачем, за результатом поданих документів не вирішено, оскільки документи були повернуті заявнику, в межах розгляду цієї справи, судами безпідставно було покладено на Міністерство внутрішніх справ України обов`язок прийняти конкретне рішення про призначення одноразової грошової допомоги.

Таким чином, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійсненні судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.»

Отже, Верховним Судом зазначено про необхідність прийняття вмотивованого рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Порядку № 850.

Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

В пункті 2 Розділу І “Загальні положення” Положення про Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначено, що Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України є самостійним структурним підрозділом апарату МВС, який у межах компетенції МВС забезпечує формування та реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення, призначення та отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або тимчасової втрати працездатності (далі – ОГД) особам, що мають право на її отримання відповідно до законодавства України.

Згідно із підпунктом 19 пункту 1 розділу ІІІ “Функції Відділу” Положення Відділ відповідно до покладених на нього завдань опрацьовує із залученням заінтересованих структурних підрозділів апарату МВС документи про призначення ОГД працівникам органів внутрішніх справ (міліції) забезпечує підготовку висновків для прийняття начальником Відділу рішення про призначення (відмову в призначенні) ОГД.

Відповідно до підпункту 21 пункту 2 розділу V “Начальник Відділу” Положення начальник Відділу за результатами опрацювання документів, у тому числі заінтересованими структурними підрозділами апарату МВС, затверджує/відмовляє в затвердженні висновку щодо виплати ОГД в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника органів внутрішніх справ (міліції).

Отже, рішення МВС про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції оформлюється шляхом затвердження висновку органу внутрішніх справ, у якому проходив службу такий працівник.

Міністерство внутрішніх справ України листом № 16663-2025 від 13.08.2025 у відповідь на заяви заявника від 14.07.2025 та 03.08.2025 повідомило, що на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21 у Міністерстві внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, та 11.08.2025 затверджено відповідний висновок.

До вказаного листа доданий висновок про призначення одноразової грошової допомоги на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21, складений на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника міліції, начальника 5-го відділу управління оперативної служби ГУМВС України у Луганській області, у зв`язку з подією: інвалідність.

Зазначений висновок містить такі відомості: не погодив, заступник начальника Відділу координації пенсійних питань МВС України, ПІБ та підпис.

Також в правому верхньому куті висновку у графі щодо затвердження цього висновку слово “ЗАТВЕРДЖЕНО” закреслено із залишенням слова “ВІДМОВЛЕНО” та зазначено посаду уповноваженої особи Міністерства, а саме: Начальник ВКПП МВС України, її прізвище та ім`я, підпис та дата відмови у затвердженні.

Листом № 294142025 від 12.08.2025 (2065564) МВС України направило на адресу ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Луганській області для подальшого повідомлення позивача висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги із матеріалами на 27 арк.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що МВС України було виконано постанову Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 360/1605/21 шляхом не погодження висновку органу внутрішніх справ, у якому проходив службу заявник, та відмовлено у його затвердженні, про що було повідомлено позивача з обґрунтуванням такої відмови.

Ураховуючи вказане, помилковими є посилання позивача на те, що у спірних правовідносинах наявні обставини визначенні статтею 382, 383 КАС України.

Суд зауважує, що вимоги позивача у межах цієї заяви, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судом на предмет правомірності таких вимог.

Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №200/2737/21-а, від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21.

З огляду на наведене вище, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем рішення суду виконано.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі № 360/1605/21 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 р. у справі № 360/1605/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 16 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: А.А. Блохін

І.В. Пивовар