Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №620/5939/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/5939/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його структурного підрозділу — ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), які полягали у повторному взятті ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військовий облік 08 липня 2024 року та проставленні відповідної відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_2 , попри наявність статусу особи, виключеної з військового обліку 10 січня 2014 року за досягненням граничного віку перебування в запасі;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні (неактуалізації) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» шляхом внесення інформації про виключення ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин, під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права. Вказує, що оскільки на момент розгляду справи в суді ОСОБА_1 , 26.03.1973, не досяг граничного віку перебування у запасі (60 років), він вважається військовозобов`язаним, на законних підставах взятий й на даний час перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в

ІНФОРМАЦІЯ_1 і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 позивача 10.01.2014 було знято з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Згідно облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 позивача 08.07.2024 було взято на військовий облік.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо повторного взяття його на військовий облік, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно частини п`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частин першої, другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Так, згідно з абзацом 7 пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону № 2232-XII зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, зокрема, з військового обліку військовозобов`язаних:

які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;

які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

які зараховані до військового оперативного резерву;

в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Також, суд зазначає, що частиною шостою статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Приписами частин першої та другої статті 28 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (26.03.2013) було передбачено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Водночас, частиною четвертою статті 28 Закону № 2232-XII передбачено, шо граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону № 2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі Закон № 1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014 року) було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону № 2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".

Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014 року), також було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".

Як зазначалося судом, статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, чинній станом на 26.03.2013, було передбачено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку та переводяться у відставку.

Разом із тим у 2014 році законодавцем було змінено правове регулювання відносин щодо перебування громадян у запасі. Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII та Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії було послідовно збільшено з 40 до 50 років, а в подальшому до 60 років.

При цьому положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII, відповідно до яких граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Отже, після набрання чинності зазначеними змінами позивач, як особа, яка не досягла нового граничного віку перебування в запасі, визначеного законом, знову підпав під правове регулювання Закону № 2232-XII щодо військовозобов`язаних.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сам по собі факт з досягненням 26.03.2013 встановленого граничного віку перебування в запасі не виключав поширення на нього подальших змін законодавства, якими такий граничний вік було збільшено.

Відповідно до правових позицій, викладених у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності та припиняється з моменту втрати ним чинності. За загальним правилом до події чи факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а дія закону не поширюється на правовідносини, які виникли і припинилися до набрання ним чинності.

Разом із тим наведений конституційний принцип не виключає можливості зміни законодавцем правового регулювання на майбутнє та поширення нових норм на осіб, які на момент набрання ними чинності відповідають установленим законом критеріям.

Водночас Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII внесено зміни до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якими граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії збільшено до 60 років. Закон № 2232-XII не містить положень, які б виключали поширення зазначених змін на осіб, виключених з військового обліку у зв`язку з досягненням раніше встановленого граничного віку, а також не передбачає збереження для таких осіб окремого правового статусу після зміни відповідного правового регулювання.

Таким чином, дія вказаного Закону № 2232-XII у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його структурного підрозділу — ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), які полягали у повторному взятті ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військовий облік 08 липня 2024 року та проставленні відповідної відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_2 , попри наявність статусу особи, виключеної з військового обліку 10 січня 2014 року за досягненням граничного віку перебування в запасі; визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні (неактуалізації) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» шляхом внесення інформації про виключення ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА