Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №600/2966/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2966/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною відмову командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за рапортом від квітня 2026 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити всі необхідні дії щодо звільнення з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 , за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

1.2. Ухвалою суду від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.3. 26.06.2026 до суду від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач щодо задоволення позову заперечує в повному обсязі.

1.4. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходило.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 на посаді кулеметника 3-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта Позаміський запасний пункт управління Чернівецької ОДА) 2-го стрілецького батальйону.

2.2. Батько позивача ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 30/26/200/В від 27.01.2026, та відповідно до висновку ЛКК № 97 від 05.02.2026 потребує постійного стороннього догляду.

2.3. 21.04.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) за сімейними обставинами, додавши повний пакет нотаріально посвідчених документів, що підтверджують наявність усіх передбачених законом умов для звільнення.

2.4. Листом ВЧ НОМЕР_1 від 22.05.2026 № 50/113/12-3478-2026 у задоволенні рапорту відмовлено з посиланням на наявність у батька позивача інших родичів першого ступеня споріднення: дружини (матері позивача) ОСОБА_3 та сина (брата позивача) ОСОБА_4 .

2.5. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки мати позивача фактично позбавлена можливості здійснювати догляд - проживає окремо в іншому населеному пункті на відстані понад 80 км від батька, є пенсіонером за віком, а шлюбні відносини між нею і батьком позивача фактично припинені задовго до їх формального розірвання. Брат позивача, у свою чергу, є єдиним законним представником власної малолітньої дитини з інвалідністю та отримує державну соціальну допомогу як опікун дитини-інваліда, що виключає можливість одночасного здійснення ним догляду за батьком.

2.6. На переконання позивача, закон не вимагає обов`язкового медичного підтвердження власної потреби інших родичів у догляді - достатньою є фактична (реальна) неможливість здійснення ними догляду, доведена наявними у справі доказами. Відмовляючи у звільненні з формальних підстав, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та порушив вимоги частини другої статті 19 Конституції України. Оскільки у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо оцінки наявності підстав для звільнення, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії щодо його звільнення, посилаючись на постанови Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 140/12873/23, від 28.05.2024 у справі № 580/4373/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17.

Позиція відповідача

2.7. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що 21.04.2026 до управління ВЧ НОМЕР_1 надійшов рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком - особою з інвалідністю ІІ групи.

2.8. Вивченням рапорту та доданих до нього документів, зокрема акта перевірки сімейного стану військовослужбовця № 1131/1395 від 08.04.2026, встановлено наявність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача, а саме дружини останнього (матері позивача) ОСОБА_3 та сина (брата позивача) ОСОБА_4 , оскільки документів, що підтверджують потребу цих осіб у власному постійному сторонньому догляді, до рапорту не додано.

2.9. Відповідач також звертає увагу, що в період з дня подання рапорту (21.04.2026) до дня його розгляду (22.05.2026) шлюб між батьком і матір`ю позивача розірваний не був - відповідний актовий запис вчинено лише 05.06.2026, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому на час його прийняття ОСОБА_3 формально залишалася членом сім`ї першого ступеня споріднення батька позивача.

2.10. З посиланням на статті 9, 77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач зазначає, що обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача, який належних доказів реальної неможливості матері та брата здійснювати догляд за батьком не надав. Відповідач також зауважує на особливому режимі функціонування військової частини в умовах воєнного стану. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді кулеметника 3-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони об`єкта Позаміський запасний пункт управління Чернівецької ОДА) 2-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів).

3.2. Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади № 2026/002201682 від 11.02.2026), - є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 30/26/200/В від 27.01.2026.

3.3. Висновком лікарсько-консультативної комісії № 97 від 05.02.2026 встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду через наявність порушення функцій організму, унаслідок якого він не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Наявність підстави для звільнення, передбаченої абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ - інвалідність батька ІІ групи та його потреба у постійному сторонньому догляді, - сторонами у справі не оспорюється.

3.4. 21.04.2026 позивач подав командиру стрілецької роти рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, додавши, зокрема: копії паспортів та реєстраційних номерів облікових карток платників податків позивача, його батька, матері та брата; свідоцтво про народження позивача (підтвердження родинного зв`язку з батьком); витяг з рішення експертної команди № 30/26/200/В від 27.01.2026 та висновок ЛКК № 97 від 05.02.2026 (підтвердження інвалідності батька та потреби у догляді); витяги з реєстру територіальної громади щодо місця проживання позивача, батька, матері та брата; довідку про склад сім`ї № 18 від 23.01.2026; пенсійне посвідчення матері позивача серії НОМЕР_2 ; довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 426 від 16.04.2026 та посвідчення серії НОМЕР_3 (щодо статусу брата позивача як законного представника дитини-інваліда); свідоцтво про народження ОСОБА_5 ; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця № 1131/1395 від 08.04.2026.

3.5. Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця № 1131/1395 від 08.04.2026, складеним комісійно ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено наявність у батька позивача родичів першого ступеня споріднення - дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , та зазначено про відсутність документів, які б підтверджували потребу цих осіб у власному постійному сторонньому догляді. Дослідження судом даних щодо фактичної (реальної) можливості зазначених осіб здійснювати такий догляд, з урахуванням їхнього віку, стану здоров`я, місця проживання та наявних сімейних обов`язків - акт не містить.

3.6. Мати позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (66 років на час подання рапорту), є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , та зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з реєстру територіальної громади № 2026/002549250 від 17.02.2026), тобто в іншому населеному пункті та іншому районі Чернівецької області, ніж батько позивача.

3.7. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірвано 05.06.2026, актовий запис № 19. Судом встановлено, що на момент подання позивачем рапорту (21.04.2026) та на момент його розгляду відповідачем (22.05.2026) зазначений шлюб формально розірваний ще не був.

3.8. Брат позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (витяг з реєстру територіальної громади № 2026/005994658 від 15.04.2026).

3.9. ОСОБА_4 є батьком та законним представником дитини з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 ), що підтверджується посвідченням батька дитини з інвалідністю серії НОМЕР_3 , та отримує державну соціальну допомогу особі, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, за період з 30.09.2024 по 26.12.2027, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 426 від 16.04.2026.

3.10. Листом від 22.05.2026 № 50/113/12-3478-2026 ВЧ НОМЕР_1 відмовила в задоволенні рапорту позивача, послався виключно на формальну (юридичну) наявність у батька позивача дружини та сина як родичів першого ступеня споріднення, без дослідження реальної спроможності цих осіб здійснювати постійний догляд.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

4.3. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду цієї справи неодноразово продовжувався та триває. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію.

4.4. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

4.5. Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ до таких сімейних обставин віднесено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

4.6. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

4.7. Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі – Інструкція № 170), при поданні до звільнення з підстави, передбаченої абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, подаються: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а також акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд; документи, що підтверджують інвалідність особи, яка потребує догляду, та висновок про потребу в постійному догляді.

4.8. Відповідно до абзацу шостого Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, до таких обставин віднесено необхідність постійного стороннього догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком.

4.9. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

4.10. Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, і таке рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови ВЧ НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби у запас на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

5.2. Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд зазначає, що звільнення за цією підставою можливе за наявності сукупності таких умов:

1. один із батьків військовослужбовця є особою з інвалідністю I чи II групи;

2. наявна одна з двох альтернативних обставин: або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або наявність таких членів сім`ї, які самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

5.3. Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що батько позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди № 30/26/200/В від 27.01.2026 та висновком ЛКК № 97 від 05.02.2026. Перша умова звільнення є встановленою.

5.4. Спірним питанням у справі є наявність чи відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення батька позивача - матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_4 , - здатних здійснювати за ним постійний догляд.

5.5. Вирішуючи це питання, суд враховує сформовану практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, у якій Верховний Суд, з посиланням на постанови від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, сформулював такі висновки щодо застосування абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ: «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує; у випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, така особа вважається відсутньою у розумінні приписів зазначеної норми.

5.6. Верховний Суд також наголосив, що суди мають перевіряти не лише формальну (юридичну) наявність відповідної особи, а й досліджувати, чи має вона реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів, зокрема віку, стану здоров`я особи, місця її фактичного проживання, наявності у неї власних сімейних обов`язків, що перешкоджають здійсненню догляду.

5.7. Застосовуючи наведену практику до обставин цієї справи, суд оцінює можливість матері позивача ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером за віком (66 років станом на час подання рапорту), зареєстрована та фактично проживає за адресою в м. Чернівці, тоді як батько позивача проживає в с. Рухотин Дністровського району, тобто в іншому населеному пункті та іншому районі Чернівецької області. Ці обставини підтверджуються відповідними витягами з реєстру територіальної громади та відповідачем не спростовані.

5.8. Суд також враховує, що шлюб між батьком і матір`ю позивача розірваний 05.06.2026, тобто невдовзі після розгляду рапорту відповідачем (22.05.2026), а подані документи та послідовність подій свідчать про те, що подружні стосунки між ними фактично припинилися задовго до формального розірвання шлюбу. Разом з тим суд погоджується з доводом відповідача про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення шлюб формально ще не був розірваний.

5.9. Проте суд зазначає, що формальний (юридичний) статус шлюбних відносин сам по собі не є визначальним для вирішення питання про реальну спроможність особи здійснювати постійний фізичний догляд за іншою особою. Подружжя може формально перебувати у зареєстрованому шлюбі, фактично не проживаючи разом, ведучи роздільне господарство та проживаючи в різних населених пунктах, що виключає можливість здійснення одним із подружжя постійного щоденного стороннього догляду за іншим. Саме такий підхід, надання переваги реальному, а не формальному змісту відносин, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, згідно з якою механічне застосування формальних критеріїв без дослідження дійсної можливості особи здійснювати догляд суперечить меті правового регулювання.

5.10. З огляду на похилий вік ОСОБА_3 (66 років), її проживання в іншому, віддаленому від батька позивача населеному пункті, а також фактичне (а невдовзі і формальне) припинення подружніх відносин, суд вважає, що мати позивача не має реальної (об`єктивної) можливості здійснювати постійний щоденний сторонній догляд за батьком позивача, попри формальну (юридичну) наявність цього родинного зв`язку станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

5.11. Щодо брата позивача ОСОБА_4 , суд встановлює наявність значно вагоміших та документально підтверджених об`єктивних обставин, що виключають можливість здійснення ним одночасного догляду за батьком.

Так, ОСОБА_4 є єдиним законним представником власної малолітньої дитини з інвалідністю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та отримує державну соціальну допомогу як особа, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, за період з 30.09.2024 по 26.12.2027, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 426 від 16.04.2026 та посвідченням серії НОМЕР_3 .

5.12. Суд оцінює зазначену обставину як об`єктивну та юридично значущу причину, що перешкоджає ОСОБА_4 одночасно здійснювати постійний сторонній догляд за батьком, оскільки покладення на нього обов`язку доглядати одночасно за двома особами, кожна з яких потребує постійної сторонньої допомоги, є фізично неможливим. Наявність у ОСОБА_4 статусу законного представника дитини-інваліда, підтвердженого офіційними документами органу Пенсійного фонду України, є об`єктивним і самодостатнім доказом його зайнятості постійним доглядом за власною дитиною, що виключає потребу в додатковому медичному підтвердженні цієї обставини.

5.13. Оцінюючи акт перевірки сімейного стану військовослужбовця № 1131/1395 від 08.04.2026, на який відповідач посилається як на єдину підставу відмови, суд зазначає, що зазначений акт обмежився формальною констатацією відсутності документів про власну потребу матері та брата позивача у догляді, проте не містить жодної оцінки реальної (фактичної) спроможності цих осіб здійснювати такий догляд, ні з огляду на місце їхнього проживання, ні з огляду на вік матері позивача, ні з огляду на зайнятість брата позивача доглядом за власною дитиною-інвалідом, відомості про що вже на момент складання акта могли бути встановлені відповідачем.

5.14. Такий формалізований підхід суперечить наведеній вище правовій позиції Верховного Суду, яка вимагає від суб`єкта владних повноважень так само, як і від суду під час перевірки правомірності його рішення, переходити від формальної (юридичної) перевірки наявності родичів до дослідження їхньої реальної спроможності здійснювати догляд.

5.15. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Однак відповідач, крім формального посилання на акт перевірки сімейного стану, не довів та не спростував доводів позивача щодо реальної неспроможності матері та брата здійснювати постійний догляд за батьком позивача, не навів жодних доказів на противагу наданим позивачем відомостям про похилий вік і віддалене проживання матері та про зайнятість брата доглядом за власною дитиною-інвалідом.

5.16. За таких обставин суд вважає, що на дату прийняття оскаржуваного рішення реальна можливість інших членів сім`ї першого ступеня споріднення батька позивача здійснювати за ним постійний сторонній догляд була відсутня, а тому позивачем підтверджено дотримання обох умов, передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

5.17. Оскільки рапорт позивача та додані до нього документи відповідали вимогам підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції № 170, а всі передбачені законом умови для звільнення позивача були дотримані, у відповідача були відсутні дискреційні повноваження щодо відмови у задоволенні рапорту, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби.

Відмова у звільненні за таких обставин є протиправною.

5.18. Оскільки для прийняття рішення на користь позивача виконано всі передбачені законом умови, а прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд, керуючись частиною четвертою статті 245 КАС України та з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне не обмежуватися визнанням відмови протиправною, а зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії щодо звільнення позивача з військової служби у запас.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток цього конституційного припису частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. У цій справі відповідач такого обов`язку не виконав, наведені ним доводи ґрунтуються виключно на формальній (юридичній) наявності у батька позивача інших родичів першого ступеня споріднення без дослідження їхньої реальної спроможності здійснювати постійний догляд, що не відповідає сформованій практиці Верховного Суду.

6.3. Суд зазначає, що відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суди мають достатньою мірою висвітлити мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, що й було зроблено судом при розгляді цієї справи; водночас це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, зокрема ті доводи сторін, які не мають вирішального значення для результату вирішення спору.

6.4. Оскільки судом встановлено дотримання позивачем усіх передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ умов для звільнення з військової служби, а прийняття відповідного рішення не є дискреційним повноваженням відповідача, суд відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України зобов`язує відповідача вчинити всі необхідні дії щодо звільнення позивача з військової служби у запас.

6.5. За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю з мотивів, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як військовослужбовець, який звертається до суду у справі, пов`язаній із виконанням військового обов`язку, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір під час звернення до суду не сплачувався.

7.2. З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору та відсутність у матеріалах справи відомостей про понесення сторонами інших судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), оформлену листом від 22.05.2026 № 50/113/12-3478-2026, у звільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за рапортом від 21.04.2026, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити всі необхідні дії щодо звільнення з військової служби у запас військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з направленням на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя О.В. Анісімов