Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №600/2168/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2168/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулась ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за період з 02.10.2024 по 19.11.2024 в розрахунку 100000 грн пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", збільшену до 100000 гривень у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні за період з 02.10.2024 по 19.11.2024 в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, в розрахунку 100000 грн пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . 30.04.2022 в ході виконання бойового завдання отримав травму та після короткотривалого лікування повернувся на службу, де 21.06.2022 отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, логоневроз. У зв`язку з отриманими пораненнями та її наслідками у період з 02.10.2024 по 19.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Порядком №260 від 07.06.2018 позивач направив до відповідача рапорт про виплату йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я через поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Оскільки військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у виплаті, то на думку позивача, така бездіяльність є порушенням його майнових та соціальних прав.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої з сторін про інше.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки згідно наданої позивачем виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5445 ОКНП "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 02.10.2024 по 19.11.2024 з діагнозом: органічний розлад особистості внаслідок перенесених МВТ (30.04.2022; 21.06.2022), що являється захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою або каліцтвом). Також вказували, що відповідачем не надано документів про проходження військово-лікарської комісії, яка б встановила причинний зв`язок наявного у нього діагнозу з захистом Батьківщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач в період з 24.02.2022 по 19.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з 11.12.2023 у військовій частині НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Згідно довідки від 09.08.2022 №958, яка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2022 №282, встановлено, що 21.06.2022 позивач отримав поранення: вибухову травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку легкого ступеня, акубаротравма вух, гостра двобічна післятравматична сенсоневральна приглуховатість, хронічна двобічний євстахіїт, викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання, логоневроз післятавматичний, далекозорість в 1,0 Дправого ока, короткозорість в 1,0 Д лівого ока з гостротою зору з корекцією 0,5. За обставин: в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу, поблизу н.п. Миколаївка, Луганської області внаслідок артилерійського і танкового обстрілу. Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронижелет та кевларовий шолом) та не знаходився у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Поранення отримане під час проходження військової служби та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій.

Відповідно до довідки №492 від 25.06.2022 виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 23.05.2022 №76, встановлено, що 30.04.2022 позивач отримав вибухову травму, закриту черепно-мозгову травму, струс головного мозгу з цефалгічним, вестибуло-актичними синдромами, гостра нейросенсорна приглухуватість І ступеня, за обставин: представниками збройних сил російської федерації здійснено обстріл по позиціях розташування військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 . Поранення пов`язане з проходженням військової служби та захистом Батьківщини. Під час виконання бойового завдання військовослужбовець не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння та знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5445, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ОНКП "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" в період з 02.10.2024 по 19.11.2024 із діагнозом: органічний розлад особистості внаслідок перенесених МВТ (30.04.2022, 21.06.2022) у проявах помірної тривожно-депресивної симптомаки та астенії, ускладнений інсомнією.

20.12.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату йому додаткової винагороди за період з 02.10.2024 по 19.11.2024 в розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Розглянувши рапорт позивача, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що звернення позивача є безпідставним, оскільки відповідно до виписок з лікарні, ОСОБА_1 проходив лікування органічного розладу особистості, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Абзацом 1 пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168 у редакції зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022, №1066 від 27.09.2022, №1146 від 08.10.2022, №43 від 20.01.2023, яка застосовувалася на час перебування позивача на лікуванні (з 02.10.2024 по 19.11.2024) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)

Абзацом четвертим пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Поряд з цим, абз 2, 3 п. 9 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 30.04.2022 та 21.06.2022 позивач отримав поранення пов`язані з проходженням військової служби та захистом Батьківщини. Вказані обставини підтверджуються довідками про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.06.2022 №492, від 09.08.2022 №958, довідкою військово-лікарської комісії №1616/1 від 17.11.2022 виданою Військово-медичним центром Західного регіону.

Вказане, з огляду на зміст заяв по суті справи, не заперечується жодним з учасників справи.

Судом встановлено, що позивач подав до відповідача рапорт про виплату йому додаткової винагороди за період з 02.10.2024 по 19.11.2024 в розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. До вказаного рапорту позивач додав: довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №492 від 25.06.2022 та №958 від 09.08.2022, довідку військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону №1616/1 від 17.11.2022, виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №5445 від 19.11.2024.

Суд звертає увагу, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) та висновок ВЛК про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №340/2976/23.

Суд зауважує, що додана до рапорту довідка військово-лікарської комісії хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону №1616/1 від 17.11.2022 попри висновок, що у позивача наявні захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, не підтверджує наявності тяжкого поранення та потреби у відпустці для лікування після отриманих поранень 30.04.2022 та 21.06.2022. Окрім того, дана довідка не поширює свою юридичну силу на період з 02.10.2024 по 19.11.2024, оскільки довідка не засвідчує перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення у цей період.

Також суд не бере до уваги Довідку військово-лікарської комісії від 18.03.2025 №2025-0318-1424, оскільки в межах даної справи перевіряється бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 20.12.2024 та доданих до нього документів, а вказана довідка позивачем на розгляд відповідачу не надавалася.

Згідно наданої позивачем виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №5445 ОКНП "Чернівецька обласна психіатрична лікарня" встановлено, що останній перебував на стаціонарному лікуванні в ЦХПНР з 02.10.2024 по 19.11.2024 з діагнозом: органічний розлад особистості внаслідок перенесених МВТ (30.04.2022; 21.06.2022) у проявах помірної тривожно-депресивної симптоматики та астенії, ускладнений інсомнією. F07.8., що являється захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою або каліцтвом).

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем не надано документів про проходження військово-лікарської комісії, яка б встановила причинний зв`язок наявного у нього діагнозу: "органічний розлад особистості внаслідок перенесених МВТ (30.04.2022; 21.06.2022) у проявах помірної тривожно-депресивної симптоматики та астенії, ускладнений інсомнією. F07.8." з захистом Батьківщини.

Верховний Суд у своїй Постанові від 15.04.2025 № Пз/990/14/24 у складі Касаційного адміністративного суду узагальнив позицію щодо правового режиму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168. Суд підкреслив, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і має нараховуватися лише за умов, прямо передбачених цією постановою та що за відсутності таких умов - підстав для її нарахування немає. Цим самим Верховний Суд підтвердив, що виплата додаткової винагороди не може бути автоматичною, а залежить від встановлення факту обставин, які передбачають право на таку винагороду.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджуються дослідженими судом доказами, суд приходить до висновку, що позивач не набув права на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період з 02.10.2024 по 19.11.2024, оскільки визначені Постановою №168 підстави для виплати такої винагороди в даному випадку відсутні, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача свідчать про законність вчинених ним дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Представник позивача - адвокат Біла Уляна Михайлівна (вул. Руська, 1А, офіс 101, м. Чернівці, Чернівецька область, 58008, РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя В.О. Григораш