Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №580/14257/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року справа № 580/14257/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - третя особа), в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 06.07.2025 року №802-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців» в частині, що стосується позбавлення премії у розмірі 100% за липень 2025 року старшого солдата ОСОБА_3 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення, а саме премію за липень 2025 року, належну зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_3 , згідно п. 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 06.07.2025 року №802-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців», позбавлено премії у розмірі 100% за липень 2025 року старшого солдата ОСОБА_3 (зниклого безвісти чоловіка позивачки) у липні 2025 року. Позивачка зазначає, що підставою позбавлення її зниклого чоловіка премії у липні 2025 року став протокол про адміністративне правопорушення від 02.07.2025 серії СхРУ №000224 про перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння (0,25 проміле). Наголошено, що за результатами токсикологічного дослідження №902 від 22.07.2025, у біологічному матеріалі, а саме кров від 01.07.2025 року, відібраного у особи ОСОБА_3 , при токсикологічному дослідженні етанолу не виявлено (0,0 г/л (проміле). Також позивачка вказує, що постановою Сновського районного суду Чернігівської області від 13.08.2025 у справі №749/1014/25 закрито провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що позивачка не має права (не є належним позивачем) на оскарження наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про позбавлення премії військовослужбовців» від 06.07.2025 №802-ОС, з процесуальних підстав, оскільки оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії та стосується безпосередньо старшого солдата ОСОБА_3 . Також відповідачем вказано, що висновок щодо результатів медичного огляду №124 від 01.07.2025 є самостійним, незалежно оформленим медичним документом, складеним уповноваженим медичним працівником закладу охорони здоров`я у визначеному законом порядку (додаток 3 до інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння). Цей документ станом на дату подання цього відзиву на позовну заяву не скасований, не визнаний недійсним та не оскаржений у судовому чи іншому встановленому судом порядку, та відповідною самостійною вимогою позивачкою у цій справі не заявлялося. Відповідно до загальних засад адміністративного судочинства, акт (документ) суб`єкта владних повноважень чи уповноваженої особи, вважається чинним, доки його не скасовано або не визнано противним у встановленому порядку. Отже, Висновок №124 є чинним та належним доказом факту сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_3 станом на 01.07.2025.

Третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору письмових пояснень щодо позову не подала.

З метою з`ясування обставин, які мають значення для розгляду справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України докази про нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця – ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 (або іншим особам), для повного з`ясування фактичних обставин справи. Зупинено провадження у справі до отримання судом від відповідача витребуваних документів.

Ухвалою суду від 03.06.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 повторно витребувано від військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України докази про нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця – ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 (або іншим особам), для повного з`ясування фактичних обставин справи. Зупинено провадження у справі до отримання судом від відповідача витребуваних документів.

Ухвалою суду від 15.07.2026 поновлено провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачка є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який був мобілізований на підставі Указу Президента України №65/2022 на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – водій лазне – прального комбінату відділення тилового забезпечення другої комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону в/ч НОМЕР_1 , старший солдат, відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 зареєстрованого відділом державно реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) від 13.08.2021.

01.07.2025 року військовослужбовця ОСОБА_3 було переведено зі Служби тилового забезпечення Другої Прикордонної Комендатури Швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону (посада водій банно - прального комбінату) до ІНФОРМАЦІЯ_2 реагування першого ВПС друга застава на посаду водія – механіка.

Відповідно до Сповіщення сім`ї №611 від 16.08.2025 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 було сповіщено Позивача про те, що її чоловік – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , інспектор прикордонної служби 2 категорії механік - водій першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти з 14.08.2025 при веденні бойових дій з підрозділами держави агресора російської федерації в районі населеного пункту Варачине Юнакіївської сільської громади Сумського району Сумської області.

У подальшому позивачку за її письмовим зверненням від 11.09.2025 в.о. начальником НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону полковником ОСОБА_4 було повідомлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 06.07.2025 №802-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців», військовослужбовця ОСОБА_3 було позбавлено премії у розмірі 100% за липень 2025 року на підставі рапорту командира та протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 02.07.2025 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_3

06.08.2025 у відповідь на адвокатський запит було отримано відповідь від КНП «Сновська Центральна районна лікарня» від 30.07.2025 №02-549 (супровідний лист) з завіреною копією Результату токсикологічного дослідження №902 від 22.07.2025, відповідно до якого вказано, що в біологічному матеріалі, а саме кров від 01.07.2025, відібраного у особи ОСОБА_3 , при токсикологічному дослідженні етанолу не виявлено (0,0 г/л (проміле).

Постановою Сновського районного суду Чернігівської області від 13.08.2025 у справі №749/1014/25 закрито провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події та складу адміністративного правопорушення.

Позивачка вважаючи, що її зниклого чоловіка протиправно позбавлено премії у розмірі 100% за липень 2025 року, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі – Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 9 Закону України від 20 рудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Розділу 1 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Розділу 16 Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Згідно пунктів 1-6 глави 14 Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, преміювання військовослужбовців здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків річного фонду посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Адміністрація Держприкордонслужби визначає щорічно залежно від особливостей проходження служби для відповідних категорій військовослужбовців граничний рівень преміювання в межах фонду преміювання.

За рішенням Адміністрації Держприкордонслужби граничний рівень преміювання може змінюватися протягом року.

Начальники (командири) органів Держприкордонслужби преміюють військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби з урахуванням особливостей виконання покладених на них завдань.

Розмір премії у відсотках до посадового окладу встановлюється військовослужбовцям індивідуально щомісяця за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) - за рішенням начальників вищого рівня.

Рішення про преміювання військовослужбовців оформлюється наказом начальників (командирів) органу Держприкордонслужби на підставі рапортів (клопотань) безпосередніх начальників (командирів).

Виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця або органом Держприкордонслужби, у якому він перебуває на фінансовому забезпеченні, одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Преміювання військовослужбовців не здійснюється в разі:

невиходу на службу без поважних причин (за місяць, у якому допущено таке правопорушення);

вживання алкогольних напоїв (наркотичних та/або токсичних речовин) на території органу Держприкордонслужби як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного та/або токсичного сп`яніння) (за місяць, у якому допущено таке правопорушення);

порушення передбачених законодавством вимог щодо забезпечення охорони державної таємниці (за місяць, у якому допущено таке правопорушення);

накладення такого дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду, звільнення з військової служби через службову невідповідність (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення начальником (командиром) вищого рівня);

винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією (за місяць, у якому така постанова надійшла до органу Держприкордонслужби);

накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох таких дисциплінарних стягнень, як догана, сувора догана (за місяць, у якому накладено четверте дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення начальником (командиром) вищого рівня).

Забороняється позбавлення військовослужбовців премії, зменшення її розміру протягом кількох місяців поспіль за те саме вчинене правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 06.07.2025 №802-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців», військовослужбовця ОСОБА_3 було позбавлено премії у розмірі 100% за липень 2025 року на підставі рапорту командира та протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 02.07.2025 року за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_3 .

Позивачка вважаючи, що її зниклого з 14.08.2025 чоловіка протиправно позбавлено премії у розмірі 100% за липень 2025 року оскаржуваним наказом від 06.07.2025, звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зазначену правову норму викладено в наступній редакції:

"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."

Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі- Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 8 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, зокрема безвісно відсутніми (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

- військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Відповідно до Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий місяць.

Суд зазначає, що відповідно до Сповіщення сім`ї №611 від 16.08.2025 виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 було сповіщено позивачку про те, що її чоловік – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , інспектор прикордонної служби 2 категорії механік - водій першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти з 14.08.2025 при веденні бойових дій з підрозділами держави агресора російської федерації в районі населеного пункту Варачине Юнакіївської сільської громади Сумського району Сумської області.

Таким чином позивачка починаючи саме із 14.08.2025 (дня зникнення безвісті її чоловіка) має право на виплату грошового забезпечення за зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , однак оскаржуваним наказом від 06.07.2025 її чоловіка позбавлено премії за липень 2025 року, тобто на виплату їй такої премії за липень 2025 року за зниклого безвісті військовослужбовця вона не має права.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 06.07.2025 року №802-ОС «Про позбавлення премії військовослужбовців» в частині, що стосується позбавлення премії у розмірі 100% за липень 2025 року старшого солдата ОСОБА_3 , як акт індивідуальної дії стосовно конкретної особи – не порушує права позивачки з огляду на вищевикладене, а матеріли справи не містять доказів того, що вона звернулась до суду із даним позовом саме в інтересах свого чоловіка на підставі наданих повноважень (довіреності), що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ