Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №520/12619/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2026 року № 520/12619/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат " (вул. Краснодарська, буд.171-б,м. Харків,61176, код ЄДРПОУ32566564) до Фастівської міської ради (пл. Соборна, буд.1,м. Фастів,Фастівський р-н, Київська обл.,08500, код ЄДРПОУ34446857) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-І_ХХ\/І-\/ІІ "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43".

-визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 1-І_ХХ\/І-\/ІІ «Про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки в м. Фастів, вул. Соборна, 43».

-стягнути з ФАСТІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (ідентифікаційний код юридичної особи: 34446857, Україна, 08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1) на користь ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 32566564) судовий збір за подання цієї позовної заяви та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що він є власником об`єкта нерухомого майна, загальною площею 2350,9 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229 та знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43. В подальшому, маючи намір на проведення реконструкції зазначеного вище об`єкта нерухомого майна, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 3211200000:09:007:0229. Проте, відповідача відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229 у зв`язку з наявністю оскаржуваних рішень, які на думку позивача є незаконними та підлягають скасуванню, так як зазначені рішення відповідача блокують господарську діяльність.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

21.05.2026 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи письмових документів, а саме копії листа Міністерства культури України «Щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будівлі по вул. Соборна, 43 в м. Фастів» від 20.05.2026 року № 08/117/76-26 та копії листа Фастівської міської ради «Про надання відповіді на адвокатський запит» від 21.05.2026 року вих. № 06-23/2951.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій він заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувані рішення були прийняті, з підстав, у межах та у спосіб, що передбаченні чинними нормативно-правовими актами, та звертає увагу суду на те, що оскільки об`єкт нерухомого майна, який належить позивачу, знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, у межах історичного ареалу м. Фастів та з метою збереження меж та режимів використання історичного та занесення об`єкта нерухомого майна до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будівлі як пам`ятки місцевого значення, відповідачем, у відповідності до Конституції України та Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про охорону культурної спадщини» були правомірно прийняті оскаржувані рішення.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 14.08.2025 року між ТОВ «Укрхлібпромінвест» (надалі по тексту - Продавець) та ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» (надалі по тексту Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 846.

Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу, у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає належні продавцю на праві приватної власності виробничі будівлі, загальною площею 2350,9 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43, разом з усіма внутрішніми системами та комунікаціями, інженерними мережами та обладнанням, конструкціями, конструктивними елементами та будь-яким обладнанням, що розташовані (знаходяться) в них та сплачу обумовлену цим Договором ціну.

Згідно з пунктом 1.3. Договору купівлі-продажу від 14.08.2025 року, нерухоме майно, що відчужується за цим Договором, має розмір загальної площі 2350,9 кв.м. та складається з: будинок 2-х поверховий літера «А», загальна площа 1760,6 кв.м.; будинок під склад літера «В» загальна площа 164,2 кв.м., склад під сіль літ. «Г» загальна площа, 46.1 кв.м., прохідна літера «Б» загальна площа 79,6 кв.м., склад запчастин літера «Е» загальна площа 48,3 кв.м., склад БСБ літера «Д» загальна площа 252,1 кв.м.

Пунктом 1.4. Договору купівлі-продажу встановлено, що нерухоме майно, що відчуджується за цим Договором, розташоване на земельній ділянці площею 0,3210 га, кадастровий номер: 3211200000:09:007:0229. Згідно з даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за № 439436847, отриманої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О. від 14.08.2025 року, право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано Фастівської міською радою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1174529932112, номер запису про право власності: 19047576. Право оренди вищезазначеної земельної ділянки Продавцем не пролонговано.

26.11.2025 року між Фастівською міською радою (надалі по тексту - Орендодавець) та ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» (надалі по тексту – Орендар) було укладено Договір оренди землі № 08-12/773.

Відповідно до пункту 1, наведеного вище Договору оренди землі, Орендодавець на підставі рішення Фастівської міської ради № 754 LXXXXI-VIII від 30.10.2025 року «Про передачу в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком в м. Фастів вул. Соборна, 43 ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ М`ЯСОКОМБІНАТ» надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку: для розміщення і експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229, яка розташована: Фастівський район, м. Фастів, вул. Соборна, 43, площа земельної ділянки 0,3210 га.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, позивачу на праві приватної власності належить нежитлові будівлі загальною площею 2350,9 кв.м., які розташовані на орендованій земельній ділянці комунальної форми власності, яка на підставі Договору оренди землі використовується позивачем.

Водночас, судом встановлено, що 08.04.2026 року позивач засобами електронної комунікації було направлено електронне звернення № AM01:0625-4077-8288-0569 від 08.04.2026 р., щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки 3211200000:09:007:0229 на об`єкт будівництва "Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43.

Рішенням відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської міської ради від 14.04.2026 року № 18-16/06 (MU01:1336-1413-5338-7445) позивачу було відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з тим, що відповідно до історико - архітектурного опорного плану м. Фастів Київської області, розробленого ДП «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД», затвердженого наказом Міністерства культури України № 20 від 22.01.2016 р. "Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Фастів Київської області", територія підприємства ТОВ "Салтівський м`ясокомбінат" розташована на території історичного ареалу м. Фастів, у зоні регулювання забудови ІІ категорії.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-LXXVI-VII "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43" заборонено проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі за адресою. м. Фастів, вул. Соборна, 43 до вирішення питання про її реєстрацію як пам`ятки місцевого значення в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України. Будівництво, реконструкція, земляні та інші роботи в зоні регулювання забудови можуть здійснюватися лише за проектами, погодженими з відповідними органами охорони культурно спадщини та відповідним органами з питань містобудування та архітектури.

Крім того, 02.04.2026 року позивачем засобами електронної комунікації було направлено електронне звернення № CA01:6428-7951-1212-9859, щодо видачі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229 на об`єкті будівництва "Реконструкція виробничих та допоміжних будівель з нарощенням виробництва заморожених (недопечених) хлібобулочних напівфабрикатів за адресою: Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Соборна, будинок 43.

Зазначене вище повідомлення було повернуто на доопрацювання (реєстраційний номер КС020260402349) у зв`язку з відсутністю номеру документа про призначення відповідальної особи, що здійснює технічний нагляд та також відсутністю згоди власника земельної ділянки, що порушує ст. 25 Закону України "Про оренду землі».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасуваня рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-LXXVI-VII "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43", суд наголошує на такому.

Відповідно до положень статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (Стаття 317 ЦК України)

Положеннями ч. 6 ст. 319 ЦК України визначено, що держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України)

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч.10 ст.59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Офіційне тлумачення положень частини десятої статті 59 Закону №280/97-ВР було надано у Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

Так, у зазначеному Рішенні, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Отже, Конституційний Суд України виснував, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до приписів статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строк

Частиною першою статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом частини першої статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пункт 34 частини першої статті 26 вказаного Закону встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Як було встановлено судом, Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, здійснює посилання нормативно-правові акти, а саме: Конституцію України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону культурної спадщини», тощо, які передбачають повноваження, в тому числі делеговані, органу місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини, відносно формування історичних ареалів та пам`яток культури.

Суд наголошує, що жоден із перелічених нормативно-правових актів не надає органу місцевого самоврядування, приймати рішення про заборону, на майбутнє, проведення робіт (реконструкції, консервації) будівель, які належать на праві приватної власності юридичним та фізичним особам, та які не внесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Посилання, Відповідача на наявність релевантних норм права, які надають йому повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, оцінюється судом критично, оскільки така позиція суперечить приписам статті 19 Конституції України, відповідно до змісту якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, судом було встановлено, що відповідно до листа Міністерства культури України «Щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будівлі по вул. Соборна, 43 в м. Фастів» від 20.05.2026 року № 08/117/76-26, будівля за адресою: вул. Соборна, 43, м. Фастів Київської області не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Інформація, чи перебуває вона на обліку як щойно виявлений об`єкт культурної спадщини або як такий, що було взято на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», в розпорядженні Мінкульту відсутня.

Таким чином, судом, на підставі належних, достовірних та достатніх доказів було встановлено, що нежитлова будівля, яка належить на праві приватної власності Позивачу і яка розташована за адресою: м. Фастів, вулиця Соборна, 43, у межах історичного ареалу м. Фастів не є пам`ятником архітектури та не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зазначені обставини справи не були спростовані Відповідачем під час подання доказів по суті справи.

Більш того, суд акцентує увагу, що рішенням Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-LXXVI-VII "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43", було заборонено проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43 до вирішення питання про реєстрацію як пам`ятки місцевого значення в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України.

Відповідно до листа Фастівської міської ради «Про надання відповіді на адвокатський запит» від 21.05.2026 року вих. № 06-23/2951, з моменту прийняття оспорюваних рішень Фастівською міською радою не було здійснено жодних дій направлених на внесення нежитлової будівлі до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, окрім як у 2026 року (тобто зі спливом 6 років) написання відповідних заяв до органів державної влади та місцевого самоврядування, відносно незаконності проведення будівельних робіт.

Зазначені дії Відповідача в частині прийняття оскаржуваних рішень не відповідають принципу правомірних (легітимних) очікувань, суть якого розкрита у рішенні рішенні Другого сенату Конституційного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 1-р(II)/2021, де зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань".

Відповідно до положень статті 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд констатує, що відповідно до приписів статті 30 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування зобов`язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам`ятці.

Пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (ч.1 стаття Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Оскільки судом було встановлено, що органу місцевого самоврядування надано право заборонять будь-яку діяльність юридичних та фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці, та зважаючи на лист Міністерства культури України «Щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України будівлі по вул. Соборна, 43 в м. Фастів» від 20.05.2026 року № 08/117/76-26, то суд робить висновок про незаконність рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-LXXVI-VII "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43".

Поряд з цим, суд наголошує, що Відповідач, у процесуальних документах по суті справи, зазначає про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», місто Фастів Київської області (дата заснування або першої писемної згадки 1390 рік) віднесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища).

Наказом Міністерства культури України від 22.01.2016 року № 20 затверджено межі та режими використання історичних ареалів м. Фастів Київської області.

З науково-проектної документації на розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Фастів Київської області (пояснювальна записка, додатки, графічні матеріали), затвердженої наказом Міністерства культури України від 22.01.2016 року № 20 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Фастів Київської області», вбачається, що під час проведення натурних досліджень було виявлено історичні архітектурні об`єкти, які варто включити до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Серед цих об`єктів: будинок кінця ХІХ ст., розташований за адресою: вул. Соборна, 43 у м. Фастів.

З історико-архітектурного опорного плану м. Фастів Київської області, розробленого у складі генерального плану міста Фастів та затвердженого рішенням Фастівської міської ради № 20-IX-VII від 03.03.2016 року, вбачається, що будівля по вул. Соборна, 43 м. Фастів включена до історичного ареалу міста Фастів.

Зазначені обставини справи не заперечуються жодною із сторін, однак, відповідно до Історико-архітектурного опорного плану м. Фастів Київської області, затвердженого наказом Міністерства культури України від 22.01.2016 року № 20 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Фастів Київської області» та включеного до Генерального плану м. Фастова на підставі рішення Фастівської міської ради Київської області від 03.03.2016 року № 20-ІХ-VII, єдиною підставою для обмеження у забудові території, яка віднесена до історичного ареалу м. Фастів по вулиця Соборній 43, є регулювання висотності забудови не більше ніж 7-10 м (забудови суворого режиму ІІ категорії). Будь-яких інших обмежень, відносно можливості будівництва у історичному ареалі м. Фастів, чинною містобудівною документацією не встановлено.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Протягом трьох робочих днів з дня затвердження технічної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру.

Відомості про межі і режими використання території пам`ятки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови) (ч.4 статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідно до положень ч.1 статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Як було встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229, що розташована за адресою: м. Фастів, вулиця Соборна, 43, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2026 року № НВ-9967806462026 відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення вид цільового призначення земельної ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2026 року № НВ-9967806462026, на земельній ділянці з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229, що розташована за адресою: м. Фастів, вулиця Соборна, 43 не встановлені будь-які обмеження, межі і режими використання території земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог Позивача про визнання протиправним та скасування рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року № 1-LXXVI-VII «Про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки в м. Фастів, вул. Соборна, 43», у зв`язку з тим, що воно є актом індивідуальної дії, та не стосується прав, свобод та інтересів Позивача, суд робить такі висновки.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 сформулював загальні підходи до визначення законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд дійшов висновку, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:

· має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

· пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

· є визначеним – благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

·є персоналізованим (суб`єктивним) – тобто належить конкретній особі (позивачу);

·суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Судом, під час аналізу матеріалів справи було встановлено, що рішенням Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року № 1-LXXVI-VII «Про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки в м. Фастів, вул. Соборна, 43» було заборонено зміну цільового призначення земельної ділянки комунальної форми власності у м. Фастів на вул. Соборна, 43 площею 0,3210 га з кадастровим номером 3211200000:09:007:0229 за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, яка перебуває у користуванні на умовах оренди ТОВ «Укрхлібпромінвест» згідно з договору оренди землі № 15-16-10 від 28.02.2017 року.

Також зазначеним рішенням, було заборонено структурним підрозділам виконавчого комітету Фастівської міської ради розглядати та погоджувати проекти, пов`язані зі зміною цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229, площею 0,3210 га.

Відповідно до Договору оренди землі від 26.11.2025 року № 08-12/773, земельна ділянки з кадастровим номером: 3211200000:09:007:0229, площею 0,3210 га належить на праві користування ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» та відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до приписів статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

Згідно з положеннями статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 статті 59 КУ).

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, а також враховуючи, що судом було встановлено невідповідність оскаржуваного рішення положенням статті 20 Земельного кодексу України, і яке в свою чергу стосується прав, свобод та інтересів Позивача, так як стосується земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні у нього, то суд робить висновок про наявність правових підстав для його скасування, у зв`язку з невідповідністю цього акту чинному законодавству України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 6 456,00 грн, суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Фастівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м`ясокомбінат " до Фастівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 2-LXXVI-VII "Про недопущення проведення робіт (реконструкції, консервації) будівлі, що знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 43".

Визнати протиправним та скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області від 14.05.2020 року за № 1-LXXVI-VII «Про заборону зміни цільового призначення земельної ділянки в м. Фастів, вул. Соборна, 43».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фастівської міської ради (пл. Соборна, буд.1, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл.,08500, код ЄДРПОУ: 34446857).на користь ТОВ «САЛТІВСЬКИЙ МґЯСОКОМБІНАТ» (ідентифікаційний код: 32566564) судовий збір за подання цієї позовної заяви у розмірі 6456 (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.