Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №520/13797/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.07.2026 р. справа №520/13797/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 28.04.2026 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 28.04.2026 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок протиправного волевиявлення суб`єкта владних повноважень не отримав повної оплати часу військової служби.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що після внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення з 01.12.2015 визначальним для проведення індексації є виключно місяць підвищення посадового окладу, а не зміна інших складових грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що посадові оклади військовослужбовців підвищувалися лише з 01.01.2008 відповідно до постанови КМУ №1294 та з 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ №704. При цьому у березні 2018 року розмір підвищення грошового забезпечення позивача перевищив суму можливої індексації, у зв`язку з чим право на індексацію-різницю не виникло, а поточна індексація виплачувалася після перевищення порога індексації відповідно до вимог Порядку №1078. Крім того, відповідач стверджує, що поняття «фіксована індексація» чинним законодавством не передбачене, індексація не є постійною складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а її виплата здійснюється в межах фінансових ресурсів державного бюджету.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеним у позові твердженням, заявник з 15.12.2016 р. проходив військову службу у військовій частині ПП НОМЕР_3 , а з 31.10.2017 по 28.04.2026 - у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 06.05.1980.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №120 від 28.04.2026, штаб-сержант ОСОБА_1 , сержант із матеріального забезпечення 1 мінометної батареї НОМЕР_5 штурмового батальйону, звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.04.2026 №91-РС у відставку за статтею 26 частиною 5 пунктом 3 підпунктом “а” (за віком) Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, вважається таким, що 28.04.2026 приступив до здачі справ та посади, цього ж числа справи та посаду здав, і з 28.04.2026 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як зазначено заявником у позові, під час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та не виплачено індексацію грошовою забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022 р. та з 01.01.2024р. по 28.04.2026р. у повному обсязі.

Згідно з довідкою від 10.06.2026р. №24/1/4126, в період з 01.03.2018р. по 28.04.2026р., індексація грошового забезпечення позивачу частково нараховувалась та виплачувалась, а саме грудень 2018р.-лютий 2019р. в сумі - 71,08 грн, березень 2019р.-червень 2019р. в сумі - 134,47 грн, липень 2019р.-листопад 2019р. в сумі 206,72 грн; грудень 2019р.-червень 2020р. в сумі 516,51 грн; липень 2020р.-листопад 2020р. в сумі - 226,29 грн; грудень 2020р. в сумі - 233,81 грн; січень 2021р.-березень 2021р. в сумі - 331,42 грн; квітень 2021р.-червень 2021р. в сумі - 415,41 грн; липень 2021р.-листопад 2021р. в сумі - 540,03 грн; грудень 2021р.-січень 2022р. в сумі - 563,19 грн; лютий 2022р.-квітень 2022р. в сумі - 672,35 грн; травень 2022р. в сумі - 913,01 грн; червень 2022р. в сумі - 1017,21 грн; липень 2022р. в сумі - 1066,00 грн; серпень 2022р.-жовтень 2022р. в сумі - 1281,80 грн; листопад 2022р. в сумі - 1424,80 грн; грудень 2022р. в сумі - 1470,83 грн; серпень 2024р.-листопад 2024р. в сумі - 130,20 грн; грудень 2024р. в сумі - 254,35 грн; липень 2025р.-грудень 2025р. в сумі - 133,23 грн.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу повноти оплати часу військової служби, у тому числі і ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Частиною 1 ст.43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю і ці відносини у сфері проходження людиною військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі за текстом - Закон України №2232-XII) та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ).

Як то указано у ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом і ці відносини деталізовані приписами ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), згідно з якою до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, рівень, склад та умови виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), а структура, розміри та механізми обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2008р. були регламентовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. - приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та конкретизовані нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329; далі за текстом - Інструкція №260) і нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У статті 1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі за текстом - Закон №1282-XII - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ, з-поміж іншого, закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами статті 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені у статті 4 Закону №1282-ХІІ, первинна редакція частини першої якої передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, до вказаної вище норми внесені відповідні зміни, та з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 Закону №1282-ХІІ з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 цього Порядку).

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-XII, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За правилами пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

У пункті 4 Порядку №1078 деталізовано межі індексації, які законодавець обумовив у частині шостій статті 2 Закону №1282-XII (індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення).

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №170 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення») у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

За правилами абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №836 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), яка набрала чинності 15 березня 2018 року, оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас у абзаці 5, а з 15 березня 2018 року в абзаці 4 пункту 4 Порядку №1078 передбачається, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, урегульовувалося абзацом 6, а з 15 березня 2018 року абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року застосовується у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).

Так, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 в указаній редакції визначав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, встановлював, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та визначає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013, встановлює, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За правилами абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У абзаці 6 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, визначалося, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013 і в цій редакції він застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що: 1) механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру; 2) правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації; 3) Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення; 4) Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань; 5) індекс споживчих цін - січень 2008р. застосовується у механізмі обчислення поточної індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 28.02.2018р., позаяк з 01.03.2018р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн."; 6) індекс споживчих цін - січень 2008р. застосовується у механізмі обчислення фіксованої суми індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2019р. або до 29.01.2020р., позаяк з 01.01.2020р. або з 29.01.2020р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість "1.762,00грн."; 7) індекс споживчих цін - березень 2018р. застосовується у механізмі обчислення поточної індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2019р., позаяк з 01.01.2020р. або з 29.01.2020р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість "1.762,00грн."; 8) індекс споживчих цін - січень 2020р. застосовується у механізмі обчислення як поточної індексації грошового забезпечення, так і фіксованої індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2021р., позаяк з 01.01.2021р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." замість "1.762,00грн."; 9) індекс споживчих цін - січень 2021р. застосовується у механізмі обчислення як поточної індексації грошового забезпечення, так і фіксованої індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2021р., позаяк з 01.01.2022р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." замість "1.762,00грн.".

Тож, за п.5 Порядку №1078 у будь-якій редакції будь-яка із подій: або зростання (підвищення) тарифної ставки, або зростання (підвищення) окладу припиняють право особи на застосування у механізмі обчислення індексації грошового забезпечення індексу споживчих цін місяця минулого підвищення тарифної ставки або окладу.

При цьому, суд вважає, що у розумінні п.5 Порядку №1078 у будь-якій редакції юридичне значення має саме фактор законодавчого зростання розміру окладу за посадою, обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, а не стан реального виконання суб"єктом владних повноважень управлінського обов"язку з приводу належного обчислення грошового забезпечення публічного службовця на 01.01.2020р., на 29.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013, і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку №1078 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця", яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (далі за текстом - ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

З 01.01.2008р. по 28.02.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентувались приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294.

З 01.03.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентуються приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Тож, від 01.01.2008р. розмір посадових окладів у межах спірних правовідносин не змінювався аж до 01.03.2018р.

Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу у січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року, який і має застосовуватися для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами цього Порядку встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 року та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016 року.

Близькі за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 26 січня 2022 року в справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року в справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року в справі №400/103/21, від 31 травня 2022 року в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09 червня 2022 року в справі №600/524/21-а, від 28 вересня 2022 року в справах №400/1119/21, №560/3965/21, від 21 березня 2023 року в справі №620/7687/21, від 22 березня 2023 року в справі №380/1730/22, від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, від 13 квітня 2023 року в справах №420/9187/21, №420/18162/21, від 19 квітня 2023 року в справі №380/10594/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 27 квітня 2023 року в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03 травня 2023 року в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 23 травня 2023 року в справі №380/7782/21, від 30 травня 2023 року в справі №380/3632/21, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 21 березня 2024 року в справі №380/1379/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.

У спорі про індексацію грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Відносно спору про поточну індексацію право найманого працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

За епізодом спору про "фіксовану індексацію" (індексацію грошового забезпечення у фіксованій сумі, так звану індексацію-різницю) суд зазначає, що цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакціях Постанов №1013, №141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Тож, зі змісту пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017р. №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Стосовно кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати фіксованої індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах №420/6982/21, №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах №400/12702/21, №120/2234/22-а, №560/538/22, №580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі №240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах №580/9339/21, №400/3784/22, №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах №160/4155/22, №580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах №480/5766/22, №160/16084/22, №420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі №420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі №360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі №560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі №360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах №160/11742/22, №420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі №280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі №360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі №280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах №440/1497/22, №580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі №380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 розраховується як арифметична дія із множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. величину приросту індексу споживчих цін і ділення отриманого результату 100 відсотків (1.762,00 грн * 253,30% / 100), складає – 4.463,15грн та за мінусом розміру підвищення доходу особи за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р. має виплачуватися у сталому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.11.2023р. по справі №420/616/23 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. складає - 4.463,15грн.

Вирішуючи спір, суд зважає на те, що відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив - 101,1%, в квітні 2018 року становив -100,8%, в травні 2018 року становив - 100,0%, в червні 2018р. становив - 100,0%, в липні 2018р. становив - 99,3%, в серпні 2018р. становив - 100,0%, в вересні 2018р. становив - 101,9%, в жовтні 2018р. становив - 101,7%.

Таким чином, лише у жовтні 2018р. розрахований сукупно наростаючим підсумком поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, що зумовило виникнення права на індексацію суми грошової оплати праці (як заробітної плати, так і грошового забезпечення). При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018р. було опубліковано у листопаді 2018р., то індексацію грошового забезпечення необхідно проводити з грудня 2018р.

Таке тлумачення змісту норм Порядку №1078 є цілком релевантним правовим позиціям постанов Верховного Суду від 31.05.2022р. по справі №400/4491/20 та від 09.06.2022р. по справі №600/524/21-а.

Згідно з довідкою про грошове забезпечення заявника від 10.06.2026р. №16/1/4137, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , розмір грошового забезпечення за лютий 2018р. складав - 8.081,92 грн (посадовий оклад - 740,00 грн; оклад за військове звання - 60,00 грн; надбавка за вислугу років - 160,00 грн; надбавка за ОПС - 480,00 грн; премія - 3611,20 грн; щгдв - 3030,72 грн).

Згідно з довідкою про грошове забезпечення заявника від 10.06.2026р. №16/1/4137, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , розмір грошового забезпечення за березень 2018 року складав - 8.484,86 грн (посадовий оклад - 3260,00 грн; оклад за військове звання - 950,00 грн; надбавка за вислугу років - 1263,00грн; надбавка за ОПС - 547,30 грн; премія - 2464,56 грн).

Арифметичне значення показника підвищення грошового доходу заявника за рахунок всіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру, дорівнює - 402,94 грн. і не перевищує суми можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. - 4.463,15грн.

Відтак, з 01.03.2018р. заявник набув право на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця після 01.03.2018р. у фіксованому розмірі, обчисленому як 4.463,15грн. (з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р. (тобто у сумі - 4.060,21 грн), котре здатне правомірно існувати у часі до настання події підвищення грошового доходу заявника за рахунок усіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру (тобто розміру окладу за посадою (посадового окладу), а також решти постійних та регулярних видів грошового забезпечення, котрі обчислюються від розміру окладу за посадою).

Суд відмічає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019р. у справі №240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі №825/694/17, від 20.11.2019р. у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020р. у справі №206/4411/16-а).

Відтак, з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22 про те, що сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. у випадку первісного обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 та подальшого обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 складає - "4.463,15грн." станом на 01.03.2018р. заявник набув право на отримання фіксованої суми індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 у сумі - 4.060,21 грн.

Таке право заявника у межах спірних правовідносин з урахуванням обсягу здобутих по справі доказів існувало до - 31.12.2019р.

01.01.2020р. у разі застосування п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 без урахування положень п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 або з 29.01.2020р. у разі застосування п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з урахуванням положень п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 право заявника на отримання обчисленої станом на березень 2018р. фіксованої суми індексації (так званої індексації - різниці) із використанням місяця обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. припинилось через набуття права на обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн.".

Тому, розв”язуючи спір стосовно виплати індексації з 01.01.2020р. по 28.04.2026р., суд зважає, що положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містять правило, у силу якого відсутність бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті, унеможливлює зростання (підвищення) заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів.

Однак, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2025р. №200/4272/24, починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Розглядаючи справу, суд зважає також і на те, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 29.01.2020р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.102,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 340,00грн.).

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2021р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 508,00грн.).

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2022р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.481,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 719,00грн.).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2023р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.684,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 922,00грн.).

Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), зокрема, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2023р.

Отже, у силу висновків перелічених вище постанов Верховного Суду у особи, на яку поширюється дія норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. відбувається зростання доходу за рахунок підвищення грошового виразу окладу за посадою і, як наслідок, підвищення окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших видів (складових грошового доходу), які не мають разового характеру.

Тож, розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 29.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").

Указана обставина виключає продовження існування після 01.01.2020р./29.01.2020р. права учасника суспільних відносин на отримання у порядку абз.4-абз.6 п.5 Порядку №1078 фіксованого розміру індексації грошового забезпечення, обчисленого станом на 01.03.2018р. - 4.463,15грн., обчисленого із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.07.2024р. по справі №200/4613/22 для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Суд відзначає, що положення п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 та у редакції до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 (рівно як і за правовою позицією постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24 без застосування норм постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та без застосування норм постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 як таких, що суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили) носять характер суто бланкетної норми права, унаслідок чого подія підвищення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою (та відповідно усіх інших видів грошового забезпечення, котрі обчислюються у залежності від розміру окладу за посадою) припадає на: 1) 01.01.2020р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.102,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; 2) 01.01.2021р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.270,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; 3) 01.01.2022р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.481,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; 4) 01.01.2023р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.684,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; 5) 01.01.2024р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.028,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік"; 6) 01.01.2026р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.328,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

При цьому, протягом періоду часу 02.01.2024р.-31.12.2025р. не виникало жодної події підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою, позаяк абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та абз.4 ст.7 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачений один і той же самий показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн.".

За правилами п.п.1-1 Порядку №1078, абз.1 п.5 Порядку №1078, абз.2 п.5 Порядку №1078, абз.4 п.5 Порядку №1078, абз.6 п.5 Порядку №1078 подія підвищення / зростання обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення (за рахунок збільшення розміру окладу за посадою) з: 01.01.2020р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2021р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2022р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2023р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2024р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2026р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.328,00грн." замість - "1762,00грн.") призводить як до припинення права на отримання обчисленого станом на 01.03.2018р. фіксованого розміру індексації - "4.463,15грн.", так і до виникнення правових підстав для обчислення нових показників величини приросту індексу споживчих цін з березня 2018р., з січня 2020р., з січня 2021р., з січня 2022р., з січня 2023р., з січня 2024р., з січня 2026р. відповідно.

Суд вчергове зважає, що згідно з абз.1 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; далі за текстом – Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тож, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків: 1) або у разі підвищення тарифних ставок; 2) або у разі підвищення посадових окладів.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, положення якої діяли у період часу 01.01.2008р.-28.02.2018р., були встановлені фіксовані грошові розміри посадових окладів за конкретними посадами державної служби.

01.03.2018р. постанова КМУ від 07.11.2007р. №1294 утратила чинність у зв”язку із набуттям чинності постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.

Натомість, пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у кореспонденції із відповідними додатками було встановлено не посадові оклади (арифметичні розміри посадових окладів) за конкретними посадами державної служби, а механізм (формулу) обчислення посадових окладів, котрий полягав у множенні відповідної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на арифметичне значення величини тарифного коефіцієнту тарифного розряду.

Однак, застосування законодавцем іншої юридичної конструкції визначення розміру посадового окладу аніж позначення у тексті нормативно-правового акту конкретної грошової суми не означає не може бути витлумачено у якості відсутності події підвищення (зростання) посадового окладу за рахунок використання під час обчислення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад арифметичну величину - "1.762,00грн.".

Відтак, з 01.01.2020р. (у разі незастосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у силу правового висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24) або з 29.01.2020р. (у разі застосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 до моменту визнання нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2021р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2022р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2023р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн.") настала подія підвищення грошового забезпечення саме за рахунок збільшення розміру окладу за посадою.

Указана обставина припиняє існування права: на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – березень 2018р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2020р./29.01.2020р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2020р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2021р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2021р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2022р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2022р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2023р. безвідносно до подання учасником суспільних відносин позову з приводу перерахунку грошового забезпечення за будь-який з періодів 01.01.2020р.-31.12.2022р. та стану виконання постановленого у такій справі судового акту.

Саме таке тлумачення значення даного фактору зумовлено тим, що відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як то указано у ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно з ч.1 ст.381 КАС України поворот виконання рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що суми присудженої за рішенням суду і виплаченої індексації грошового забезпечення (у справі про виплату індексації грошового забезпечення, яка була розглянута по суті раніше за рішення у справі про перерахунок грошового забезпечення за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.") унаслідок вчинення суб”єктом владних повноважень будь-якого управлінського волевиявлення не можуть бути вирахувані з сум перерахованого у подальшому грошового забезпечення, проведеного на виконання рішення суду перерахунок грошового забезпечення за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.", позаяк протилежне явно та очевидно суперечить ст.1 Протоколу Першого о Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року відносно заборони свавільного втручання у права на мирне володіння майном.

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2020р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2019р. становив – 101,00%; за лютий 2019р. становив – 100,5%; за березень 2019р. становив – 100,9%; за квітень 2019р. становив – 101,0%; за травень 2019р. становив – 100,7%; за червень 2019р. становив – 99,5%; за липень 2019р. становив – 99,4%; за серпень 2019р. становив – 99,7%; за вересень 2019р. становив – 100,7%; за жовтень 2019р. становив – 100,7%; за листопад 2019р. становив – 100,1%; за грудень 2019р. становив – 99,8%.

Таким чином, 1) перший епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2018р. (100,8% (квітень 2018р.) * 100,0% (травень 2018р.) * 100,0% (червень 2018р.) * 99,3% (липень 2018р.) * 100,0% (серпень 2018р.) * 101,9% (вересень 2018р.) * 101,7% (жовтень 2018р.) * 100 = 103,73%, тобто 1,0373); 2) другий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на січень 2019р. (101,4% (листопад 2018р.) * 100,8% (грудень 2018р.) *101,00% (січень 2019р.) * 100 – 103,23%, тобто – 1,0323); 3) третій епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на травень 2019р. (100,5% (лютий 2019р.) * 100,9% (березень 2019р.) * 101,00% (квітень 2019р.) * 100,7% (травень 2019р.) * 100 = 103,13%, тобто – 1,0313); 4) четвертий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2020р. (99,5% (червень 2019р.) * 99,4% (липень 2019р.) * 99,7% (серпень 2019р.) * 100,7% (вересень 2019р.) * 100,7% (жовтень 2019р.) * 100,1% (листопад 2019р.) * 100,1% (грудень 2019р.) * 100,2% (січень 2020р.) * 99,7% (лютий 2020р.) * 100,8% (березень 2020р.) * 100,8% (квітень 2020р.) * 100,3% (травень 2020р.) * 100,2% (червень 2020р.) * 99,4% (липень 2020р.) * 99,8% (серпень 2020р.) * 100,5% (вересень 2020р.) * 101,0% (жовтень 2020р.) * 100 = 104,25, тобто – 1,0425).

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.03.2018р.-01.01.2020р. складає - "110,43%" (1,0373 * 1,0323 * 1,0313 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. дорівнював - "2.102,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – березень 2018р. складає – 219,24грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 10,43 "110,43% - 100%" / 100).

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2020р., слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2019р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2020р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2020р.

У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення за грудень 2019 року становив - 12691,29 грн., а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2020 року становив - 12691,29 грн (12691,29-12691,29 = 0,00 грн).

Тож, з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у сумі 219,24 грн щомісячно, позаяк матеріали справи на містять об`єктивних даних про існування інших подій підвищення окладу заявника за посадою в окреслений період часу.

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2021р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2020р. становив – 100,2%; за лютий 2020р. становив – 99,7%; за березень 2020р. становив – 100,8%; за квітень 2020р. становив – 100,8%; за травень 2020р. становив – 100,3%; за червень 2020р. становив – 100,2%; за липень 2020р. становив – 99,4%; за серпень 2020р. становив – 99,8%; за вересень 2020р. становив – 100,5%; за жовтень 2020р. становив – 101,0%; за листопад 2020р. становив – 101,3%; за грудень 2020р. становив – 100,9% (підсумкове значення кумулятивним ефектом за календарний рік – 103,84%).

Тож, за період 01.01.2020р.-01.01.2021р. розрахований сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) показник перевищення порогу (межі) індексації у 103% припав на листопад 2020р. і склав – 103,84%.

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. складає - "108,37%" (1,0405 * 1,0416 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" дорівнював - "2.270,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – березень 2018р. складає – 87,19грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 3,84 "103,84% - 100%" / 100).

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2021р. слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2020р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2021р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2021р.

У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення заявника за грудень 2020 року становив - 13055,91, а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2021р. становив - 13153,52 (13153,52-13055,91 = 97,61 грн).

Тож, з наведених вище міркувань відсутні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у зв`язку із перевищенням розміру поточної сумі індексації грошового забезпечення - 87,19 грн.

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2022р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2021р. становив – 101,30%; за лютий 2021р. становив – 101,0%; за березень 2021р. становив – 101,7%; за квітень 2021р. становив – 100,7%; за травень 2021р. становив – 101,3%; за червень 2021р. становив – 100,2%; за липень 2021р. становив – 100,1%; за серпень 2021р. становив – 99,8%; за вересень 2021р. становив – 101,2%; за жовтень 2021р. становив – 100,9%; за листопад 2021р. становив – 100,8%; за грудень 2021р. становив – 100,6%.

Тож, за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. розрахований сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) показник перевищення порогу (межі) індексації у 103% припав на листопад 2021р. і склав – 107,95%.

Таким чином, 1) перший епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на травень 2021р. (а саме: 101,0% (лютий 2021р.) * 101,7% (березень 2021р.) * (100,7% (квітень 2021р.) * 101,3% (травень 2021р.) * 100 = 104,78%, тобто – 1,0478); 2) другий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на листопад 2021р. (а саме: 100,2% (червень 2021р.) * 100,1% (липень 2021р.) * 99,8% (серпень 2021р.) * 101,2% (вересень 2021р.) * 100,9% (жовтень 2021р.) * 100,8% (листопад 2021р.) * 100 = 103,03%, тобто – 1,0303).

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. складає - "107,95%" (1,0478 * 1,0303 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" дорівнював - "2.481,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – березень 2018р. складає – 197,24грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 7,95 "107,95% - 100%" / 100).

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2022р. слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2021р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2022р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2022р.

У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення заявника за грудень 2021 року становив - 13385,29, а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2022р. становив - 13385,29 (13385,29-13385,29 = 0,00 грн).

Тож, з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у сумі 197,24 грн щомісячно, позаяк матеріали справи на містять об`єктивних даних про існування інших подій підвищення окладу заявника за посадою в окреслений період часу.

При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці за березень 2018р. у розмірі - 4.463,15грн.).

Відносно епізоду нарахування індексації за 2024р. суд зазначає, що ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Суд відмічає, що положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

Суд повторно нагадує, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .

Разом з цим, варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2024 році із застосуванням норм ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2024р.-31.12.2024р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Відносно епізоду нарахування індексації за 2025р. суд зазначає, що ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Суд відмічає, що положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по червень 2025 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за травень 2025 року, є червень 2025 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше липня 2025 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2025 році із застосуванням норм ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року, а не березень 2018р. чи січень 2024р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2025р.-31.12.2025р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Відносно епізоду нарахування індексації за 2026р. суд зазначає, що ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Суд відмічає, що положення ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2026 року по квітень 2026 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2026 року по квітень 2026 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за квітень 2026 року, є травень 2026 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше червня 2026 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2026 році із застосуванням норм ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року, а не березень 2018р. чи січень 2025р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2026р.-28.04.2026р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.41 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи суб”єктом владних повноважень не було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України, позаяк реально вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.03.2018р.-31.12.2019р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018р. порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018р., бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2020р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2019р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." станом на 01.01.2020р./29.01.2020р., бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2022р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2021р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р. пропорційно часу військової служби не узгоджується із змістом нормативного регламентування і тому підлягає визнанню протиправним.

Отже, позов підлягає до задоволення співвідносно з часом публічної служби заявника із наданням праву заявника на отримання фіксованого розміру індексації грошового забезпечення (так званої індексації - різниці) захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

Стосовно доводів суб"єкта владних повноважень про пропуск заявником строку звернення до суду необхідно зазначити, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 04.12.2025р. у справі №380/25392/24: 1) законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві; 2) для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів; 3) для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У ході розгляду справи за правилами ч.1 ст.77 КАС України суб"єкт владних повноважень не подав доказів належного інформування заявника про структуру грошового забезпечення ані в аспекті ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, ані в аспекті ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

Тому стан оформлення позову в частині вимог ч.6 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку не містить підстав для застосування наслідків за ч.13 ст.171, ч.15 ст.171, ч.3 ст.123, ч.4 ст.123 КАС України.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми зясування об`єктивної істини; забезпечив здобуття достатнього для вирішення спору по суті обсягу доказів; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018р. по 31.12.2020р. та з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018р.-31.12.2019р. у фіксованому розмірі 4.060,21 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі 219,24 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у фіксованому розмірі 197,24 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко