Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №595/793/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/793/26

Провадження № 3/595/161/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції №2 Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 782205 від 02 червня 2026 року, 02 червня 2026 року о 18 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА № 653173, винесеного уповноваженим працівником поліції стосовно нього, а саме порушив заборону та не залишив місце проживання постраждалої особи, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

16 липня 2026 року захисником особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Горою Р.М. подано клопотання про закриття провадження у справі, у якому він просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП закрити за відсутністю складу такого правопорушення. Зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів умисного невиконання ОСОБА_1 конкретної вимоги термінового заборонного припису. Сам факт перебування ОСОБА_1 за адресою: вул. Садова, 26 о 18 год. 00 хв. не може автоматично підтверджувати склад правопорушення без достовірного встановлення часу вручення або оголошення припису, моменту, з якого виник обов`язок залишити житло, надання фактичної можливості виконати цю вимогу та обставин, які беззаперечно свідчили б саме про умисну відмову від виконання. Протокол не є самодостатнім доказом вини, а його фабула не підтверджена об`єктивними матеріалами. Наявний у справі протокол лише фіксує сформульоване працівником поліції обвинувачення. Він не містить опису конкретних дій ОСОБА_1 , які б свідчили про умисну відмову залишити житло: не наведено його висловлювань, не зазначено, чи надавалася вимога залишити приміщення після оголошення припису, скільки часу було надано для її виконання, чи збирав він особисті речі, чи мав об`єктивні перешкоди для негайного залишення житла. У графі «свідки» протоколу зазначено, що свідки відсутні. Матеріали справи не містять відеозапису з нагрудної камери поліцейського, аудіозапису спілкування, фотофіксації, пояснень незалежних очевидців або інших об`єктивних доказів, які б дозволяли суду безпосередньо встановити факт, час і спосіб невиконання припису. Сама заява потерпілої не є достатнім доказом, якщо вона не підтверджена іншими належними та достатніми матеріалами. З матеріалів справи вбачається, що фактичними доказами обвинувачення є лише письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та рапорт працівника поліції. При цьому потерпіла є безпосередньо зацікавленою учасницею сімейного конфлікту, а тому її пояснення повинні перевірятися та підтверджуватися іншими, незалежними доказами. Рапорт працівника поліції сам по собі не дає можливості перевірити джерело викладених у ньому відомостей, послідовність подій і безпосередність сприйняття поліцейським факту невиконання припису. Якщо рапорт складено зі слів потерпілої або на підставі вже оформлених матеріалів, він є похідним доказом від того самого джерела, а не незалежним підтвердженням події. Таким чином, матеріали не містять взаємно незалежної сукупності доказів. ОСОБА_4 від підписання процесуальних документів відмовився, однак сам запис про відмову від підпису не доводить, що йому було повністю та зрозуміло оголошено зміст припису, роз`яснено момент виникнення обов`язку залишити житло та надано реальну можливість його виконати. У матеріалах не наведено відеофіксації вручення чи оголошення припису, змісту роз`яснень поліцейського та реакції ОСОБА_1 на конкретну вимогу. За відсутності таких доказів неможливо без припущень встановити суб`єктивну сторону правопорушення - прямий умисел на невиконання припису. У протоколі потерпілою зазначено ОСОБА_2 , яка водночас внесена до протоколу як одна з понятих поряд з ОСОБА_5 . Потерпіла є процесуально зацікавленою особою, чиї пояснення покладені в основу звинувачення, тому її одночасне використання як особи, яка мала б засвідчувати процесуальні дії та відмову ОСОБА_1 від підпису, не забезпечує неупередженого підтвердження відповідних обставин та знижує доказову вагу такого оформлення. У протоколі в графі щодо попереднього притягнення зазначено події від 17 квітня 2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та від 14 травня 2026 року за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Такі відомості не є елементом складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, і самі по собі не доводять невиконання припису 02 червня 2026 року. Більше того, провадження за епізодом від 14 травня 2026 року було закрито постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року у справі № 595/685/26 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Щодо події від 17 квітня 2026 року в матеріалах відсутня належна постанова, яка підтверджувала б накладення адміністративного стягнення. Зазначення цих відомостей як фактів попереднього притягнення є неточним і могло вплинути як на оцінку ризиків, так і на рішення про винесення термінового заборонного припису. У матеріалах справи не доведено поза розумним сумнівом час і спосіб доведення припису до відома ОСОБА_1 , надання йому реальної можливості залишати житло, конкретну поведінку, яка становила невиконання, а також прямий умисел. Наведені докази походять фактично від одного зацікавленого джерела та не підтверджені об`єктивними матеріалами.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Гора Р.М. в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив розглядати справи без його та ОСОБА_6 участі, провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ч. 2 ст. 173-8 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Згідно пункту 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782205 від 02 червня 2026 року працівником поліції долучено: рапорт старшого інспектора чергового ВП № 2 Табачака В.І. від 02 червня 2026 року; терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 653173 від 02 червня 2026 року, яким ОСОБА_1 : зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, та в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_2 від 02 червня 2026 року, згідно яких 02 червня 2026 року о 16:30 год. працівником поліції винесено терміновий заборонний припис щодо її чоловіка ОСОБА_1 , який в цей день вчинив стосовно неї домашнє насильство, з даним приписом чоловіка було ознайомлено, однак станом на 18:00 год. 02 червня 2026 року чоловік не залишив місце проживання та порушує даний припис; письмові пояснення ОСОБА_3 від 02 червня 2026 року, у яких зазначає, що 02 червня 2026 року працівниками поліції винесено терміновий заборонний припис стосовно батька ОСОБА_1 , який відносно матері ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, однак батько, будучи ознайомлений з даним приписом, станом на 18:00 год. 02 червня 2026 року не залишив місце проживання, порушуючи даний припис.

Жодних інших доказів, які б всебічно, повно та об`єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що при справі відсутні матеріали відеофіксації порушення, інкримінованого особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також суд зазначає про те, що у протоколі про адміністративні правопорушення в графі «свідки» будь-які записи стосовно свідків відсутні.

Згідно положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, приходжу до висновку, що відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.173-8 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 173-8, 245, 247, 252, 255, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу може бути подано до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. І. Созанська