Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №582/175/23 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/11/24

Справа № 582/175/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Недригайлів матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023205510000012 від 01 лютого 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Томашівка, Недригайлівського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

УСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що на виконанні у Недригайлівському відділі державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/617/485/14 від 29.10.2014 року Вовчанського районного суду Харківської області про стягнення аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого 13.04.2022 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

Так, у період часу з 13.04.2022 по 01.02.2023 ОСОБА_4 грубо порушуючи вимоги чинного законодавства України та обов`язок утримання своєї дочки до її повноліття, що покладається на батьків відповідно до ст. 21, ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, відповідно до положень яких батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, будучи батьком своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , не виконуючи вимог Вовчанського районного суду Харківської області про сплату аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , будучи фізично здоровим, не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань за станом здоров`я, заходів по офіційному працевлаштуванню не вживає, на облік до центру зайнятості не став, регулярних відрахувань та іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, кошти з випадкових заробітків в добровільному порядку сплачує, нерегулярно та частково, чим посягнув на нормальний розвиток і здоров`я та майнові інтереси своєї дитини, в результаті чого злісно та систематично ухиляється від обов`язку щодо виплати аліментів, у зв`язку з чим за ОСОБА_4 утворилась заборгованість з виплати аліментів, за період з 13.04.2022 по 01.02.2023 у розмірі 150 346,30 грн.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним у скоєному, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив у повному обсязі, щиро розкаявся та заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього, оскільки з моменту вчинення ним кримінального правопорушення минуло більше ніж два роки, тому відповідно до положень ст. 49 КК України, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю, оскільки закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності. Просив звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Від представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не має.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, перебував на службі в ЗСУ, а тому вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім покаранням буде покарання, призначене в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 164 КК України, у виді громадських робіт.

При цьому, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Враховуючи, що з дня вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення минуло більше трьох років, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду, не вчинив нового кримінального правопорушення, є особою раніше не судимою, він відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України підлягає звільненню від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні, цивільний позов не заявлений, арешт на майно не накладався.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1