Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №944/2221/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2221/25

Провадження №2/944/500/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білецької М.О.

секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.

представника позивача Качмар А.І.

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визнати легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 спільним майном подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , набутим під час шлюбу. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , грошову компенсацію вартості частини автомобіля «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 в розмірі 198300,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1587,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.04.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. В період шлюбу, за спільні кошти подружжя набуто транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , який було зареєстровано за відповідачем. Згідно звіту про оцінку майна, вартість транспортного засобу становить 396 600,00 грн.

Враховуючи те, що спірний транспортний засіб знаходиться у спільній сумісній власності подружжя та підлягає поділу між ними, а також враховуючи те, що автомобіль є неподільною річчю, постійно перебуває у фактичному користуванні відповідача, просить позов задовольнити.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 16.05.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 08.07.2025 за клопотанням представника відповідача в справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 24.02.2026 поновлено провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12.05.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на користь позивача згідно висновку експертизи суму у розмірі 165497,00 грн, що становить 50% вартості автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Тouran», а також судові витрати у вигляді судового збору. Щодо витрат на правничу допомогу, то зазначила про подання відповідних доказів після постановлення рішення в справі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, просила стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Тouran» в розмірі 165497,00 грн. згідно висновку експертизи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10 квітня 2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований у Виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис №11. Після реєстрації шлюбу, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданого 17.09.2024, орган, що видав ТСЦ4641 вбачається, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу – автомобіля легкового марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , який набутий ним у власність за час перебування у шлюбі з позивачем, що сторонами не оспорюється.

З звіту про оцінку майна – автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_7 вбачається, що загальна вартість спірного автомобіля становить 396600,00 грн.

З висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України №3983-Е від 18.02.2026 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , на час завершення експертизи, а саме 18.02.2026, становить 330994,00 грн

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно вимог ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Позивач звернулася до суду з метою поділу неподільної речі, а саме транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , що перебуває у спільній сумісній власності, оскільки таке набуте за час перебування сторін у шлюбі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20))».

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З огляду на вищевказане, зважаючи на те, що автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , перебуває у власності відповідача, позивач щодо залишення автомобіля у власності відповідача не заперечує та погоджується на отримання компенсації 50% вартості автомобіля, відповідач не заперечує щодо компенсації 50% вартості автомобіля згідно висновку експерта позивачу, а тому суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб підлягає поділу між сторонами у справі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації половини вартості автомобіля, що згідно з висновком судової експертизи становить 165497,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки згідно заявлених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 198300,00 грн., після проведення експертизи в судовому засіданні просив стягнути 165497,00 грн., однак позовні вимоги не уточнив, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, а тому позов про стягнення з відповідача 198300,00 грн. підлягає до часткового задоволення.

За подання позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 1587,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №33К9-2FKL-BRZE від 01.05.2025.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в розмірі 1323,97 грн.

Керуючись ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Тouran», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , набутим під час шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , грошову компенсацію вартості частини автомобіля «Volkswagen», моделі «Тouran» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , в розмірі 165497 (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1323, 97 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.07.2026.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.О. Білецька