Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №466/4239/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 липня 2026 р.

Справа: №466/4239/26

Суддя: Білінська Г. Б.

Справа № 466/4239/26

Провадження № 2/466/3140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Ханас С.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

в с т а н о в и в :

12 травня 2026 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 159 191,08 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 14 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторонами, був укладений шлюб, та зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. У шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя між ними не склалось, відтак у квітні 2024 року я звернулись у Шевченківський районний суд м. Львова із позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.01.2025 року по справі №466/3848/24 шлюб із відповідачем було розірвано.

11 червня 2024 року позивач звернулась із заявою до Шевченківського районного суду м.Львова про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання наших дітей, оскільки діти перебували на моєму утриманню.

13 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова виніс судовий наказ у справі №466/6382/24 яким наказано стягнути з ОСОБА_4 (далі -Відповідач) на користь ОСОБА_3 (далі - Позивачка) аліменти на утримання дітей: - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Стягнення аліментів проводити з моменту пред`явлення заяви 11 червня 2024 року до досягнення дітьми повноліття.

21 березня 2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Оприск Оленою Сергіївною відкрито виконавче провадження з виконання наказу №466/6382/24, що виданий Шевченківським районним судом м. Львова 19.03.2025 р. та набув чинності 13.06.2024. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Шевченківським ВДВС у м. Львові ЛМРУМЮУ, станом на 01.05.2026 рок сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 159 191 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто один) грн. 08 коп.

Також зазначає, що згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданого Шевченківським ВДВС у м. Львові ЛМРУМЮУ відповідач від самого початку відкриття виконавчого провадження не сплачує аліментів.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

12 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію він обґрунтовував тим, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з незалежних від нього причин, зокрема через відсутність постійного заробітку та скрутне матеріальне становище, а тому умислу на ухилення від виконання батьківських обов`язків він не мав. Крім того, відповідач зазначив, що брав добровільну участь в утриманні дітей, надаючи їм кошти готівкою, купуючи необхідні речі та надавши доступ до своєї банківської картки. Також він вказав, що перерахував безпосередньо на картковий рахунок позивачки 33 858 грн, будучи впевненим, що таким чином погашає заборгованість, оскільки не був належним чином обізнаний про обов`язок сплачувати кошти виключно на рахунок державної виконавчої служби.

16 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді позивачка зазначила, що доводи відповідача є необґрунтованими та голослівними, а позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) у розмірі 159 191 грн 08 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Позивачка зауважила, що у наданих відповідачем банківських виписках відсутнє призначення платежу «сплата аліментів на утримання дітей», а згідно з правовою позицією Верховного Суду такі грошові перекази без належного призначення не можуть вважатися виконанням аліментних зобов`язань. Також вона вказала на відсутність будь-яких допустимих доказів придбання речей дітям чи фактичної передачі їм платіжної картки. Позивачка наголосила, що обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості за законом покладено саме на платника аліментів, а факт відсутності роботи чи скрутного становища не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Будь-яких доказів наявності об`єктивних перешкод чи тяжкої хвороби, які б заважали сплаті коштів протягом двох років, відповідач не надав, як і безпідставно посилався на необізнаність про виконавче провадження, оскільки виконавчою службою йому направлялися відповідні документи.

В судовому засіданні представник позивача, Мацієвська І.В. просила суд задовольнити позовні вимоги, зіславшись на аргументи аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача, адвокат Могілевець О.С., проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні. Свою позицію вона підтримала, зіславшись на обставини та аргументи, викладені раніше у відзиві на позовну заяву, а також подала письмові додаткові пояснення. У вказаних поясненнях, з метою уточнення періодів та сум перерахованих коштів у розмірі 33 858 грн (з яких 17 230 грн було перераховано безпосередньо на картковий рахунок позивачки), представник просила долучити до матеріалів справи звіт по транзакціях за період з 01.05.2025 по 30.04.2026 року.

Крім того, представник додатково наголосила, що відповідач завжди усвідомлював свій обов`язок щодо участі в утриманні дітей і намагався його виконувати: діти мають доступ до його банківської картки та щомісяця витрачають кошти на свої потреби з його рахунку, також він систематично купує їм речі та надає гроші готівкою. Заборгованість зі сплати аліментів, за твердженням представника, виникла з незалежних від відповідача причин через об`єктивні обставини, зокрема неможливість влаштуватися на роботу та перебування у вкрай скрутному матеріальному становищі. На думку представника відповідача, це беззаперечно свідчить про відсутність у нього умислу на ухилення від сплати аліментної заборгованості.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачки, оглянувши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що 14 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторонами, був укладений шлюб, та зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. У шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя між ними не склалось, відтак у квітні 2024 року я звернулись у Шевченківський районний суд м. Львова із позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21.01.2025 року по справі №466/3848/24 шлюб із відповідачем було розірвано.

11 червня 2024 року позивач звернулась із заявою до Шевченківського районного суду м.Львова про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання наших дітей, оскільки діти перебували на моєму утриманню.

13 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова виніс судовий наказ у справі №466/6382/24 яким наказано стягнути з ОСОБА_4 (далі -Відповідач) на користь ОСОБА_3 (далі - Позивачка) аліменти на утримання дітей: - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Стягнення аліментів проводити з моменту пред`явлення заяви 11 червня 2024 року до досягнення дітьми повноліття.

21 березня 2025 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Оприск Оленою Сергіївною відкрито виконавче провадження з виконання наказу №466/6382/24, що виданий Шевченківським районним судом м. Львова 19.03.2025 р. та набув чинності 13.06.2024. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Шевченківським ВДВС у м. Львові ЛМРУМЮУ, станом на 01.05.2026 рок сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 159 191 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто один) грн. 08 коп.

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданого Шевченківським ВДВС у м. Львові ЛМРУМЮУ відповідач від самого початку відкриття виконавчого провадження не сплачує аліментів.

Позивачем подано копію розрахунку заборгованості по аліментам станом за період з червня 2024 року по квітень 2026 року включно і вона становить 159 191,08 грн. При цьому відповідачем надано звіт по транзакціях за період з 01.05.2025 по 30.04.2026 року.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому суд в обов`язковому порядку повинен встановити наявність вини платника аліментів щодо виникнення заборгованості. Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів прострочення помножена на 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Таким чином, розрахунок пені за даним позовом здійснюється наступним чином:

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn),

де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Сума пені у відповідності до розрахунку, за період з 11.06.2024 по 01.05.2025 року складає – 488 487,11 грн., але враховуючи, що розмір пені не може бути більшим ніж 100 відсотків заборгованості по аліментах а згідно наданого розрахунку державного виконавця, розмір заборгованості по аліментах становить – 159 191,08 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання дитини, а тому саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В даному випадку, на думку суду, не є підставою для відмови у задоволенні позову обставини, на які посилається відповідач. Зокрема, скрутне матеріальне становище та відсутність роботи не звільняють батьків від визначеного законом обов`язку утримувати дітей. Твердження відповідача про купівлю дітям речей за готівку та надання їм доступу до своєї картки є голослівними та не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, надані відповідачем виписки про прямі грошові перекази на картку позивачки не містять обов`язкового призначення платежу «сплата аліментів», а відповідно до сталої практики Верховного Суду, такі перекази не можуть вважатися виконанням аліментних зобов`язань. Також суд зазначає, що за законом платник аліментів має сам довести відсутність своєї вини у виникненні заборгованості, проте відповідач не надав доказів наявності непереборних перешкод чи тяжкої хвороби, а його посилання на необізнаність щодо обов`язку перераховувати кошти на рахунок виконавчої служби не звільняє від відповідальності за прострочення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, враховуючи вимоги ст.196 СК України, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача пеню за прострочення по виплаті аліментів у розмірі 159 191,08 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 264, 279, 430 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пеню в розмірі 159 191 грн. 08 коп. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня вісім копійок) за прострочення зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11.06.2024.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту, до Львівського апеляційного суду.

Суддя Г. Б. Білінська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua