Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №447/2598/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/300/26

Справа №447/2598/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження №12026142250000079, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2026, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рубанівка, Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в:

24.06.2026 близько 12:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи біля першого під`їзду будинку №2 по вул. Грушевського у м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно викрав із гаманця ОСОБА_4 офіційний документ – пластикову банківську картку АТ КБ «ПриватБанк», Mastercard debit, «Для виплат», № НОМЕР_1 , із безконтактною технологією оплати «PayPass», яка обладнана вбудованим чипом-NFC для безконтактної оплати, розуміючи те, що на рахунку вказаної вище банківської картки можуть бути грошові кошти, а безконтактна технологія проведення платежів дасть можливість здійснювати розрахунок вказаними банківськими картками без введення PIN-коду, у ОСОБА_3 виник умисел на привласнення офіційного документу, а саме банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що виявлена банківська картка є засобом доступу до банківського рахунку, а наявні на банківському рахунку кошти є чужою власністю, не вчинив жодних дій щодо її повернення, маючи прямий умисел, спрямований на привласнення офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті подальше використання картки у власних корисливих цілях, а саме – для заволодіння грошовими коштами, привласнив вищевказану картку, яка, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банку та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України, є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру та видані повноважною особою юридичної особи, а саме імітована АТ «ПриватБанк» з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити.

Надалі, ОСОБА_3 вищезазначену банківську картку поклав до наявної при ньому кишені та в період часу з 24.06.2026 по 25.06.2026, перебуваючи в продуктовому магазині, що по вул. Грушевського, 14 у м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області, здійснив розрахунок картою АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 на загальну суму 3 280 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 викрав офіційний документ з корисливих мотивів, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.

13.07.2026 прокурор Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 подав для розгляду по суті до Миколаївського районного суду Львівської області обвинувальний акт із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, згідно із ст. 302 КПК України.

За правилами ч. 1 ст. 381 КПК України стосовно розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини та згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Разом із обвинувальним актом прокурор подав до суду заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника ОСОБА_6 , відповідно до якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини та надає добровільну згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, а також ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Крім цього, до обвинувального акту додано письмову заяву потерпілого ОСОБА_4 , у якій він зазначив, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини та надає добровільну згоду на розгляд обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду, а також ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження.

Відтак, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт, разом із доданими до нього документами, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження №12026142250000079, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2026, враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав та не оспорює обставини встановлені органом досудового розслідування, вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Призначаючи обвинуваченому покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що такий вчинив кримінальний проступок, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем свого проживання характеризується типово, його вік, те, що він є особою працездатного віку, однак, не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається, сімейний стан – не одружений, на утриманні малолітніх / неповнолітніх дітей не має, наявність обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 357 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і цілком відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08.07.2026, банківську платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» Mastercard debit, «Для виплат», № НОМЕР_1 , яку 08.07.2026 добровільно видав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – визнано речовим доказом, таку упаковано до спеціального пакета №PSP1184580, та долучено до матеріалів кримінального провадження.

На підставі ст. 100 КПК України, залишити вказаний речовий доказ при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судових витрат не понесено.

Керуючись ст. 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Речовий доказ по справі, а саме банківську платіжну картку АТ КБ «ПриватБанк» Mastercard debit, «Для виплат», № НОМЕР_1 , яку 08.07.2026 добровільно видав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені статтею 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1