Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №447/643/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/842/26

Справа №447/643/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

14.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача: ОСОБА_2 ,

про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

за участю:

позивач: не з`явився;

представник позивача: не з`явилась;

відповідач: не з`явився;

встановив:

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17.05.2028 у справі №447/2702/17, та стягувати з ОСОБА_2 на ї користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із 23.02.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2026.

Судове засідання 15.04.2026 за участі представниці позивачки було відкладено на 14.05.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та відсутності у суду доказів його належного повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.

22.04.2026 на адресу суду надійшло клопотання від представниці позивачки - Войтович О.М., у якому просила долучити до матеріалів справи контактний номер телефону відповідача для направлення йому смс-повісток.

В судове засідання 14.05.2026 з`явилась представниця позивачки – ОСОБА_5 . Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. В той же час, на адресу суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого судову повістку про виклик до суду на 14.05.2026, ОСОБА_2 отримав 05.05.2026.

В судовому засіданні 14.05.2026 представниця позивачки повідомила суду, що відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , однак згідно наявної в неї інформації, такий звільнився із військової служби. Просила суд відкласти розгляд справи, оскільки з метою перевірки вказаної інформації нею було направлено відповідний адвокатський запит у ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак відповіді ще не отримано.

За наведених обставин, розгляд справи було відкладено на 09.07.2026. Окрім того, судом було направлено судову повістку про виклик відповідача до суду на адресу військової частини НОМЕР_1 за місцем проходження відповідачем військової служби.

23.06.2026 на адресу суду надійшла відповідь з військової частини НОМЕР_1 , згідно якої військовослужбовець ОСОБА_2 самовільно залишив місце несення служби, перебуваючи у відрядженні.

В судове засідання 09.07.2026 сторони не з`явилися. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи у її відсутності та без участі позивачки, просила винести заочне рішення в даній справі. Також до клопотання долучила копії відповідей на її адвокатські запити, згідно яких ОСОБА_2 самовільно залишив місце несення служби.

Відповідач причин неявки не повідомив, на адресу суду повернулось поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу судову повістку про виклик на 09.07.2026 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з положеннями ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є зокрема: день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Отже, у разі якщо судова повістка направлена судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Таким чином, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що судові повістки про виклик до суду було направлено відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, згідно встановленої судом інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, та такі ним спочатку отримувались а в подальшому повернулись без вручення адресату у зв`язку із його відсутністю за місцем проживання, а отже відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Крім того, судовий виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання додатково здійснювався шляхом надсилання смс-повістки у додаток «Viber» за його номером мобільного телефону.

Суд також приймає до уваги те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а представник позивачки подала заяву, якою просила провести заочний розгляд справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/643/26 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2016 року з відповідача було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі по 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а рішенням від 17.05.2018 року їх розмір збільшено до 1100 грн. на кожну дитину. Однак на сьогодні такий спосіб стягнення не забезпечує належного утримання дітей з огляду на суттєве зростання прожиткового мінімуму та фактичних витрат на їх забезпечення.

Позивачка зазначає, що двоє неповнолітніх дітей постійно проживають разом із матір`ю, перебувають виключно на її утриманні, а відповідач участі у їх вихованні та забезпеченні практично не бере. Потреби дітей із віком значно збільшилися, зокрема витрати на харчування, одяг, навчання.

Водночас матеріальний стан відповідача істотно покращився. З 20.11.2025 року він проходить військову службу у Збройних Силах України, отримує офіційний, стабільний та регулярний дохід. Саме ця обставина, відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України, є законною підставою для зміни раніше визначеного способу стягнення аліментів.

Позивачка також звертає увагу суду, що відповідач протягом багатьох років систематично ухилявся від виконання обов`язку сплачувати аліменти. Він притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП та двічі був засуджений за ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів.

З огляду на викладене позивачка вважає, що справедливим та таким, що найбільше відповідає інтересам дітей, є стягнення аліментів не у фіксованій сумі, а у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача – у розмірі 1/3 частини його доходу, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.02.2026 року по досягнення дитиною повноліття.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, письмового відзиву на позов не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 02.07.2012 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Виконавчому комітеті Новосілко-Опарської сільської ради Миколаївського району.

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 03.10.2012, виданого Виконавчим комітетом Новосілко-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_1 (мати).

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 13.11.2013, виданого Виконавчим комітетом Новосілко-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_1 (мати).

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.01.2016 шлюб, укладений 02.07.2012 р. у Новосілко-Опарській сільській раді Миколаївського району Львівської області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було розірвано.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2016 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 500,00 гривень щомісячно на кожну дитину і до досягнення дитини повноліття.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17.05.2018 змінено розмір стягуваних аліментів, присуджених згідно рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2016, вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1100 гривень щомісячно на кожну дитину і до досягнення старшої дитини повноліття, починаючи з 07.12.2017 року, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 15.06.2018 року ОСОБА_2 визнаним винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, а саме за несплату аліментів на дітей, сукупний прозмір заборгованості за якими становив 14462, 70 грн., та накладено стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 21.07.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів на отримання дітей), та призначено покарання у виді одного року обмеження волі із застосуванням іспитового строку тривалістю один рік.

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 09.11.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді 120 годин громадських робіт, до вказаного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 21.07.2022 та призначено остаточне покарання у виді 1 року 15 днів обмеження волі.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах наданого Миколаївським ВДВС у Стрийському районі Львівської області, в ОСОБА_2 періодично існувала заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей, та в січні 2026 року ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості було сплачено кошти в сумі 240 039,07 грн, і станом на 22.01.2026 заборгованість відсутня.

Згідно копії довідки від 26.01.2026, виданої директором Новосілко-Опарського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, ОСОБА_4 , 2012 р.н., та ОСОБА_3 , 2013 р.н., навчаються у 8 та 7 класах даного навчального закладу. Довідкою засвідчено, що матір ОСОБА_1 самостійно займається вихованням дітей, батько ОСОБА_2 не приймає участі в цьому.

Характеристика, видана 23.02.2026 старостою Новосілко-опарського старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає у АДРЕСА_1 та виховує двох дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є на її утриманні.

Згідно Витягів з реєстру територіальної громади від 20.01.2026 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій відповідей на адвокатські запити ОСОБА_5 зі ІНФОРМАЦІЯ_8 №2358 від 15.02.2026 року та із військової частини НОМЕР_1 №3445 від 10.02.2026 року, солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу утримання їх спільних дітей, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів встановлених рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Частиною першою статті 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною першою ст.3 Конвенції ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.180 Сімейного кодексу України, які кореспондуються із положеннями ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст.182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

При цьому суд повинен враховувати встановлені ч.2 ст.182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст.181,192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 року у справі №486/466/18, яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до якої право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

В будь-якому випадку, відповідно до ч.3 ст.181 СК України , право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Як встановлено судом, позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду. Від шлюбу сторони мають спільних дітей, а саме неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11.11.2016 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у розмірі по 500,00 гривень щомісячно на кожну дитину і до досягнення дитини повноліття.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17.05.2018 змінено розмір стягуваних аліментів, вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у розмірі по 1100 гривень щомісячно на кожну дитину і до досягнення старшої дитини повноліття, починаючи з 07.12.2017 року, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача. Зокрема позивач просить стягувати аліменти не у фіксованій сумі, а у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача – у розмірі 1/3 частини його доходу, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.02.2026 року по досягнення дитиною повноліття, у зв`язку з тим, що вона самостійно виховує двох неповнолітніх дітей, а матеріальний стан відповідача істотно покращився, оскільки з 20.11.2025 року він проходить військову службу у Збройних Силах України, отримує офіційний, стабільний та регулярний дохід.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень на місяць.

Слід звернути увагу також на те, що з огляду на положення п.4 ч. 1 ст.161 ЦПК України, аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).

Згідно з ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, та може отримувати стабільний дохід і виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дитини, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів, ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, та підлягають до задоволення.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду із позовними вимогами щодо зміни способу стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору, то такий слід стягнути на користь держави з відповідача в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання вказаним рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17.05.2018 у справі №447/2702/17.

Виконавчий лист по справі №447/2702/17, виданий Миколаївським районним судом Львівської області 26.08.2018 на виконання рішення цього суду від 17.05.2018 року, відкликати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП- НОМЕР_6 .

Повний текст рішення суду складено 14.07.2026.

Суддя Роман ДЖУС