Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №444/1396/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1396/26

Провадження № 3/444/837/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теперівка, Деражнянського району Хмельницької області; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, ВОД № НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 )

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Жовківського районного суду Львівської області, суду для розгляду направлено матеріали адміністративної справи, в тому числі протокол серії ЕПР 1 № 623274 від 24.03.2026 року, який складено інспектором Відділу поліції № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області відносно ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 24.03.2026 року о 16 год. 03 хв. в м. Жовква по вул. Равська, 89 Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відполвідає обстановці, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а саме на місці зупинки з допомогою алкотестера "Драгер" та в закладі охорони здоров"я водій відмовився. Водія від керування транспортним засобом відсторонено. Факт зафіксовано на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в попередніх судових засіданнях своєї вини не визнав. Надав на адресу письмові пояснення (а.с.25-29, 47-49), які підтримав у судовому засіданні. Просить їх врахувати при винесенні рішення у справі та закрити провадження по справі відносно нього у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом 04.05.2026 року задоволено клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та викликано в судове засіданняв якості свідків складача протоколу та особи, яка з ним патрулювала - працівників ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Беляк Х.М. та Мазурак Б. - для дачі ним пояснень у вказаній справі.

Вказані особи триччі судом викликалися в судові засідання у зв"язку з чим розгляд справи відкладався, однак, вказані особи в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

У зв"язку із вищенаведеним, в судовому засіданні досліджуються лише ті докази, які є в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне праволпорушення за нібито порушення ним ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою повного з`ясування усіх обставин справи, в судовому засіданні було детально оглянуто та проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 623274 від 24.03.2026 року та додані до нього матеріали, зокрема, в повному обсязі оглянуто відеозаписи, які знаходяться в матеріалах справи.

Так, під час детального огляду відеозаписів, не встановлено жодного доказу того, що ОСОБА_1 24.03.2026 року о 16 год. 03 хв. в м. Жовква по вул. Равська, 89 Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відполвідає обстановці, нестійка хода) та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а саме на місці зупинки з допомогою алкотестера "Драгер" та в закладі охорони здоров"я водій відмовився.

Натомість встановлено, що на місці події ОСОБА_1 відмовився продути алкотестер "Драгер", однак наголошував працівникам поліції, що буде проходити огляд у медзакладі, наголосивши на тому, що у нього є недовіра до результатів огляду на місці події.

Право водія відмовитися від тесту «Драгер» на місці або не погодитися з його результатами та вимагати огляду в медичному закладі чітко закріплено у трьох взаємопов`язаних нормативно-правових актах:

1) Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Стаття 266 КУпАП є вищим законодавчим актом, який регулює це питання. Частина 2 статті 266 прямо зазначає: «У разі незгоди водія... на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння... поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я».Частина 5 статті 266 наголошує, що огляд, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним.

2) Постанова Кабінету Міністрів України.

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затверджений Постановою КМУ № 1103.

Пункт 3 Порядку дублює норму закону: водій направляється до закладу охорони здоров`я поліцейським, якщо він відмовився від «Драгера» на місці або не згоден з результатами приладу.

3) Спільна Інструкція МВС та МОЗ України. Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затверджена Наказом МВС/МОЗ № 1452/735.

Розділ І, пункт 7 прямо вказує: у разі відмови водія від огляду на місці зупинки або його незгоди з результатами, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Розділ ІІ, пункт 6: якщо водій висловив незгоду, поліцейський зобов`язаний видати письмове направлення до лікарні.

Так, як видно з Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП "Жовківська лікарня" виписане поліцейським СРПП ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Беляк Х.М. на ім"я ОСОБА_1 24.03.2026 року о 16 год. 30 хв. (а.с. 4), тобто через 27 хв. після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .

З відезапису також видно, що ОСОБА_1 (згідно направлення) був доставлений до КНП "Жовківська лікарня".

В КНП "Жовківська лікарня" відповідальною особою за огляд, було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою алкотестера "Драгер". Він не відмовлявся від огляду, однак попросив йому надати для огляду сертифікат відповідності даного сертифікату, який підтверджує його повірку.

Однак, такий йому надано не було з тих підстав, що сертифікат перебуває в інших осіб на зберіганні, а тому представити такий не може.

В подальшому ОСОБА_1 погодився продути вказаний алкотестер, при цьому наголосивши, що дії медичного працівника щодо ненадання йому сертифікту на повірку алкотестеру, не відповідають вимогам чинного законодаства.

ОСОБА_1 неодноразово продував алкотестер "Драгер", однак такий не видавав результату.

Як наслідок, лікарем, який проводив огляд було надано висновок щодо результатів медичного огляду за № 107 від 24.03.2026 року, складеного о 19 год. 20 хв., тобто більш як за три години після зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 (а.с.5). У висновку зазначено, що висновок огляду не встановлено у зв"язку з відсутністю результату обстеження за допомогою Драгера, оскільки прилад не видає результат.

Як встановлено, обов`язок особи, яка проводить освідчення на стан алкогольного спяніння, надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу на вимогу водія і це передбачено спільною Інструкцією МВС та МОЗ України № 1452/735.

Конкретна норма міститься у пункті 5 розділу II цієї Інструкції:«Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки».

Головні нормативні акти, що регулюють це питання:

- Інструкція про порядок виявлення у водіїв... ознак сп`яніння (затверджена Наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 р.);

- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - встановлює, що огляд має проводитися чітко із застосуванням спеціальних технічних засобів, які дозволені законодавством. Огляд, проведений з порушенням цих вимог, вважається недійсним;

- Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» - вимагає обов`язкової щорічної повірки для всіх вимірювальних приладів медичного та правоохоронного призначення (міжповірочний інтервал для алкотестерів становить 1 рік).

Якщо особа, яка проводить огляд відмовляється показати документи на прилад або копії документів завірені неналежним чином (чи термін дії повірки закінчився), це є прямим порушенням процедури. У такому разі результати тестування вважатимуться судом як «недопустимий доказ», а сама справа за статтею 130 КУпАП зазвичай закривається через відсутність складу правопорушення.

Суд враховує, що в даному випадку ненадання ОСОБА_1 документів на прилад є порушенням чинного законодавства.

Однак, суд не залишає поза увагою, що у висновку лікарем зазначено, що прилад не видав результату, а тому такий не може братися судом як доказ, який підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного спяніння.

Натомість, в порушення вимог чинного законодавства, після проходження ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку та отримання висновку такого, більш ніж через три години після зупинки транспортного засобу, працівник поліції пропонує ОСОБА_1 вкотре пройти огляд на стан спяніння за допомогою алкотестера "Драгер", який є у нього, та в подальшому складає відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вважається перевищенням владних повноваждень службовою особою.

Суд не залишає поза увагою і той факт, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні диски з відеофайлом, які судом оглядалися в судовому засіданні, проте у протоколі про адміністративне правопорушення не містяться відомості про технічний засіб, яким зафіксовано події, які містяться на даному відеозаписі: номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис.

Не зазначення таких даних не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху. Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським під час складання даного протоколу, дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час його складання.

Долучений до матеріалів справи працівниками поліції відеофайл не відповідає положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.

Відповідно до зазначеної вище Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

На відомчому рівні регулюють питання використання патрульними нагрудних відеореєстраторів наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» та наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 № 14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису з відеореєстраторів патрульних» .

Інструкцією, затвердженою Наказом № 100, передбачено: а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції); б) випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно:- при оформленні дорожньо-транспортної пригоди;- при перевірці документів;- при поверхневій перевірці;- при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї;- при наданні допомоги особам; - у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації (п. 3.3. Розділу ІІІ Інструкції). При цьому у вказаній інструкції зазначено, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно» (п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Тобто, як вбачається з наведеного, відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.

Чинне на час складання адмінпротоколу та його розгляду законодавство, а саме ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак, суд враховує, що таке застосування відеозйомки необхідно проводити безперервно, тобто без розривів у часі та з початку первинного виявлення правопорушення та спілкування з правопорушником до часу закінчення процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Дані дії необхідно фіксувати з метою забезпечення фіксації усіх процесуальних процедур здійснених як складачем протоколу, так і особою, щодо якої складається протокол, оскільки суд оцінює докази опосередковано, так як безпосередньо участі в події не приймає і в інший спосіб, як допитати свідків чи оглянути відеозапис не може.

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно» (п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції).

Однак, вищенаведеного працівниками поліції дотримано не було, а саме в матеріалах справви наявні відеофайли, які записані уривками.

Тобто, наведене в сукупності спростовує викладене у протоколі про те, що ОСОБА_1 24.03.2026 року о 16 год. 03 хв. в м. Жовква по вул. Равська, 89 Львівського району Львівської області керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Тобто, надані ОСОБА_1 пояснення в судовому засіданні не спростовується відеозаписом та жодними іншими доказами.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вважає, що є достатньо доказів для прийняття правильного, законного рішення.

В ході розгляду справи, детального дослідження доказів, зокрема, відеозаписів події, які покладені в основу складеного протоколу, та які долучені до матеріалів справи, не вбачається факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пояснення ОСОБА_1 наданими матеріалами не спростовуються, а навпаки підтверджуються.

Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приходжу до висновку, що справа про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, оскільки його вина не доведена жодними належними доказами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Зеліско Р. Й.