Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №333/2496/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2496/26

Провадження №1-кп/333/657/26

ВИРОК

Іменем України

16 липня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за №12025082050002202 від 15 листопада 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

14 листопада 2025 року, приблизно о 19 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вулиці Закарпатського Легіону зі сторони вулиці Парамонова в напрямку вулиці Керченської в місті Запоріжжя наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться на перехресті з вулицею Чумаченка та позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1. ПДР. В цей же час на проїзну частину вул. Закарпатського Легіону, в межах дії дорожніх знаків 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» ПДР, вийшов пішохід ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа-наліво за напрямком руху автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Продовжуючи рух та наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу водій ОСОБА_5 , діючи зі злочинною недбалістю, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_7 на проїзній частині, порушуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких: - п. 18.1.: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, та скоїв наїзд передньою лівою частиною кузова керованого ним автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗОР, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Смерть пішохода ОСОБА_7 настала від поєднаної тупої травми голови та тулуба з переломами кісток скелету та ушкодженням головного мозку, яка ускладнилась розвитком поліорганної недостатності. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, та знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Невиконання водієм автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_5 вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди, оскільки останній мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки до місця наїзду.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, що кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Позиція потерпілого.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 просить суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_5 та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі та без позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Позиція обвинуваченого та захисту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав у повному обсязі, та пояснив, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, зазначеними в обвинувальному акті, із зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є достовірними, належними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачений КК України за вказаний злочин і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз, примусу або обіцянок. У скоєному щиро розкаюється.

Досліджені докази.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор, потерпіла та обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, так як прокурор запропонував саме у такому порядку досліджувати докази по даному кримінальному провадженню.

Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вказане діяння, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Мотиви призначення судом покарання.

Призначаючи покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Суд, обираючи міру покарання виходить з приписів ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію, не одружений, офіційно не працевлаштований, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, що підтверджується його поведінкою під час досудового розслідування та судового розгляду, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про його особу, щире каяття обвинуваченого, його позитивну поведінку після вчинення злочину, думку потерпілої ОСОБА_4 , яка просить суд суворо не карати обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст.75 КК України приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що санкція ч.2 ст.286 КК України має альтернативу і передбачає дискреційні повноваження суду щодо призначення/непризначення цього виду додаткового виду покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 до скоєння злочину не притягався до адміністративної, кримінальної відповідальності за правопорушення, пов`язані з порушенням ПДР.

Разом із тим, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вчинене кримінальне правопорушення є тяжким і спричинило загибель людини. Враховуючи викладене, а також підвищену суспільну небезпеку діяння, суд доходить висновку, що застосування цього заходу є необхідним для досягнення мети покарання, зокрема для забезпечення безпеки дорожнього руху та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що є об`єктивно неможливим без вилучення обвинуваченого із числа учасників дорожнього руху на певний строк.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають: 15 153 грн. за залучення експертів на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 зазначених витрат на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.366-368,370-371,376,395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно з вимогами ст.76 КК України, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 15 153 грн. за залучення експертів на проведення судових інженерно-транспортних експертиз.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1