Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №314/3045/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3045/26

Провадження № 2/314/2045/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15.07.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

за участі секретаря судового засідання Румянцевої А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 314/3045/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

за відсутності сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника, адвоката Левченко М.М. подала вказану позовну заявою, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину з дати звернення із даною позовною заявою до суду та до досягнення старшою дитиною повноліття.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29.07.2020 перебували у шлюбі, зареєстрованим Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 71, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від цього шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 .

У подальшому, заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.10.2024 у справі № 314/3465/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.07.2020 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №71 - розірвано. Спільні діти сторін є неповнолітніми, постійно проживають з матір`ю та знаходяться на її утриманні.

Батько дітей – ОСОБА_2 відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання своїх неповнолітніх дітей добровільному порядку, навпаки, він бажає та наполягає на призначенні аліментів саме у судовому порядку.

З підстав, передбачених ст. 179-183 СК України, сторона позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді від 18.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду по суті із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України, у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Заяв по суті справи та зустрічної позовної заяви подано не було, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань.

Як передбачено ч.1 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі таких встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що сторони мають трьох спільних дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 .

На підставі наданого позивачем витягу з договору оренди від 26.11.2025, судом встановлено, що разом з орендарем ОСОБА_1 проживаються також її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інші докази у матеріали справи сторонами не надавались.

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 8-9 ст. 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом ч. 2-3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1 ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів відповідно до ч.1 ст.182 СК України суд має врахувати: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Проте, матеріали справи відповідних доказів не містять, особливостей стану здоров`я дітей позивачкою не повідомлено. Відомості про майновий стан, доведений розмір витрат не надані. Інших обставин, що мають істотне значення, зокрема, неможливості з боку батька нести витрати по утриманню дитини у визначеному законом розмірі, судом під час розгляду справи не встановлено.

Також, суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.

Як передбачено ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Підстав для застосування норми ч. 3 ст.182 СК України у даній справі не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позов до суду пред`явлений 01.06.2026.

Також, суд враховує, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Захист інтересів дітей, на переконання суду, в інший спосіб із урахуванням встановлених обставин не є можливим.

Суду не надано належних та допустимих доказів щодо розміру щомісячних особистих витрат та коштів, необхідних на утримання сім`ї позивача. Проте, суд враховує, що встановлений чинним законодавством прожитковий мінімум, необхідний для задоволення щомісячних витрат спільних дітей сторін підлягає захисту та має бути достатнім.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає за доцільне щомісячно стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання трьох спільних дітей сторін у розмірі 1/2 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.06.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

На підставі п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

За змістом ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривень, із врахуванням розміру позовних вимог, від сплати якого позивачка була звільнена при пред`явленні позову до суду (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»), пропорційно розміру задоволених позовних вимог та мінімально визначеної суми судового збору відповідно до чинного законодавства, а саме на підставі п.1-1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік»(із розрахунку 0,4*3 328,00 гривень).

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 95, 128, 141-142, 178, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання трьох спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.06.2026 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у сумі 1 331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складено та підписано 15.07.2026.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Ольга Валеріївна Швець

15.07.2026