Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №520/8943/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р. № 520/8943/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (61001, місто Харків, майдан Захисників України, 3, код ЄДРПОУ 08610502) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 06 серпня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 06 серпня 2024 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтуванні позову зазначено, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2024 року по 06 серпня 2024 року в неповному обсязі є протиправними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що діяв відповідно до чинного законодавства України.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії Національної гвардії України.

Згідно з матеріалами справи, у спірний період позивач перебував на грошовому забезпеченні у відповідача.

Предметом спору у цій справі є правильність нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 06 серпня 2024 року із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - березня 2018 року.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за вказаний період, оскільки, на його думку, для обчислення індексу споживчих цін при розрахунку індексації грошового забезпечення має застосовуватися березень 2018 року як місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також на те, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та державною соціальною гарантією, яка підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Листом Національної академії Національної гвардії України від 03.02.2026 №84/1/6-Є-24-ЕП відповідач повідомив, що ОСОБА_1 у період з 24.09.2023 по 05.06.2025 проходив військову службу у Національній академії Національної гвардії України, водночас за вказаний у заяві період не перебував у списках особового складу Академії, а нарахування і виплата індексації грошового забезпечення проводились своєчасно та в повному обсязі. Відповідач також зазначив, що, враховуючи викладене, підстав для перерахунку та виплати грошового забезпечення немає.

Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 05.06.2025 №167, підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення 05.06.2025.

Згідно з довідкою-розрахунком №18 від 05.06.2025 належних видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби, дата виключення позивача зі списків особового складу визначена 05.06.2025, підстава - наказ Національної академії Національної гвардії України від 05.06.2025 №167.

З наявної у матеріалах справи особової картки на грошове забезпечення позивача за 2024 рік судом встановлено, що за січень-липень 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась, а за серпень 2024 року у відповідній графі зазначена сума індексації 25,20 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, якими установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відповідач вказує, що з 01.01.2024 законодавцем запроваджено спеціальний механізм обчислення індексації, відмінний від підходу, на якому наполягає позивач, а тому починаючи з 01.01.2024 підстави для застосування березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін відсутні.

Також відповідач зазначив, що у 2024 році індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року, перевищив поріг індексації лише у червні 2024 року, а тому підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією мало здійснюватися з наступного періоду відповідно до Порядку №1078. У зв`язку з цим відповідач вважає, що підстави для нарахування позивачу індексації за січень-липень 2024 року були відсутні, а позовні вимоги є безпідставними.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, грошове забезпечення. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок, посадових окладів, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Разом з тим, суд враховує, що правове регулювання індексації грошових доходів населення у 2024 році має спеціальні особливості, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, у 2023 році механізм індексації грошових доходів населення, визначений Законом №1282-XII та прийнятим на його виконання Порядком №1078, не застосовувався.

Натомість статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Вказана норма є чинною, неконституційною не визнавалась та підлягає застосуванню до спірних правовідносин як норма закону, що спеціально врегульовує порядок обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення у 2024 році.

Таким чином, починаючи з 01.01.2024 право на проведення індексації грошових доходів населення було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для такої індексації мало здійснюватися наростаючим підсумком саме з 01.01.2024, а не з березня 2018 року.

Тому доводи позивача про необхідність застосування березня 2018 року як місяця, з якого має здійснюватися обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 06.08.2024, суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що підвищення посадових окладів військовослужбовців у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не спростовує обов`язковості застосування спеціального правила, встановленого статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для періоду 2024 року.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах відповідач мав обчислювати індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача наростаючим підсумком з 01.01.2024.

Згідно з офіційно опублікованими індексами споживчих цін у 2024 році, індекс споживчих цін становив: за січень 2024 року - 100,4%, за лютий 2024 року - 100,3%, за березень 2024 року - 100,5%, за квітень 2024 року - 100,2%, за травень 2024 року - 100,6%, за червень 2024 року - 102,2%, за липень 2024 року - 100,0%.

Отже, наростаючим підсумком з січня 2024 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103% лише за результатами червня 2024 року.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки індекс споживчих цін за червень 2024 року офіційно опубліковано у липні 2024 року, підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією мало здійснюватися з серпня 2024 року.

Таким чином, за період з січня по липень 2024 року у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки поріг індексації 103% у порядку, встановленому Законом №1282-XII, Порядком №1078 та статтею 39 Закону №3460-IX, не був перевищений.

З матеріалів справи вбачається, що в особовій картці на грошове забезпечення позивача за 2024 рік за серпень 2024 року у графі «індексація» зазначено суму 25,20 грн, що узгоджується з наведеним механізмом обчислення індексації у 2024 році.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку здійснити нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін після 01.01.2024.

При цьому посилання позивача на загальні висновки судової практики щодо обов`язковості індексації грошового забезпечення та застосування березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців не змінюють висновку суду у цій справі, оскільки такі висновки сформовані щодо правовідносин, у яких не застосовувалось спеціальне правило статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» або які стосувалися інших періодів правового регулювання.

Суд наголошує, що у цій справі позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення саме за період з 01.01.2024 по 06.08.2024 із застосуванням березня 2018 року.

Однак з 01.01.2024 законодавцем визначено інший порядок обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, що виключає можливість задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період відповідно до чинного законодавства.

Водночас позивач не довів наявності протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала б у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 06.08.2024 у заявлений ним спосіб - із застосуванням березня 2018 року.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 06.08.2024 із застосуванням березня 2018 року та про зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає, що така вимога є похідною від основної вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року, відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку компенсацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків і обов`язкових платежів, на індекс інфляції у період невиплати доходу.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, передбачено, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

Отже, необхідною умовою для виникнення обов`язку щодо виплати компенсації втрати частини доходів є наявність нарахованого, але своєчасно не виплаченого доходу, або встановлений обов`язок здійснити відповідне нарахування доходу, строк виплати якого порушено.

У цій справі суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у заявленому ним розмірі та із застосуванням березня 2018 року. Відтак відсутня основна передумова для покладення на відповідача обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченої індексації.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню як похідні від вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Суд також враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України», у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас обов`язок суду щодо обґрунтування рішення не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен аргумент сторони, якщо наведені судом мотиви є достатніми для вирішення спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії Національної гвардії України (61001, місто Харків, майдан Захисників України, 3, код ЄДРПОУ 08610502) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях