Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №520/8297/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р. № 520/8297/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо виплати ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень передбаченої пунктом четвертим Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі від час воєнного стану»;

2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень передбаченої пунктом четвертим Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі від час воєнного стану».

В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. передбаченої пунктом четвертим Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через його необґрунтованість. Відповідач зазначив, що відмова у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди була зумовлена відсутністю довідок, передбачених окремим дорученням Міністра оборони України для підтвердження права на її отримання. Відповідач вказав, що зазначені довідки видаються військової частиною у якій військовослужбовець на момент проходження служби приймав безпосередню участь у бойових діях, у зв`язку з цим відповідачем направлено відповідний запит до військової частини НОМЕР_4 щодо отримання довідок визначених вищевказаним окремим дорученням Міністра оборони України, однак відповідь на відповідний запит станом на час подання відзиву не надійшла. Також зазначав, що позивачем не доведено наявність підстав для виплати винагороди, а оскаржувана бездіяльність фактично відсутня, оскільки військовою частиною було прийнято рішення про відмову у виплаті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року витребувано, зокрема, у військової частини НОМЕР_1 - належним чином засвідчену копію контракту про проходження військової служби, укладеного між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та військовою частиною НОМЕР_1 , а також копії наказів про прийняття на військову службу за контрактом, продовження строку його дії (за наявності), витяги з особової справи або інші документи, що підтверджують дату укладення та строк дії такого контракту.

24.06.2026 року від військової частини НОМЕР_1 на виконання ухвали суду від 10.06.2026 надійшов лист від 17.06.2026 року №1959, в якому зазначено, що витяги з особової справи та засвідчену копію контракту військовою частиною НОМЕР_1 наразі надати неможливо, оскільки особову справу надіслано до військової академії (м. Одеса) для подальшого вступу військовослужбовця на навчання за вихідним №973дск від 05.06.2026 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року витребувано у військової академії (м. Одеса) належним чином засвідчені копії наступних доказів: контракту про проходження військової служби, укладеного між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та військовою частиною НОМЕР_1 , а також копії наказів про прийняття на військову службу за контрактом, продовження строку його дії (за наявності), витяги з особової справи або інші документи, що підтверджують дату укладення та строк дії такого контракту.

14.07.2026 року від військової академії (м. Одеса) до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що у відповідності до вих №1391 від 10.04.2026 року на адресу військової академії направлено навчальну справу вступника молодшого сержанта ОСОБА_1 . Навчальна справа не містить контракту про проходження військової служби наказів про прийняття на військову службу за контрактом або продовження строку його дії. Водночас, військовою академією (м. Одеса) до суду надано копію супроводу від 10.04.2026 №1391, копію витягу з послужного списку, копію опису навчальної справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 29.12.2021 року.

За відомостями військового квитку серії НОМЕР_6 та витягу із послужного списку особової справи позивача, судом встановлено наступне.

16.12.2020 року позивач (у віці 20 років) призваний на військову службу до Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_7 , на підставі контракту про проходження військової служби, що підтверджується записом у військовому квитку позивача серії НОМЕР_6 .

Наказом від 02.11.2022 року №303 позивача виключено зі списків зазначеної військової частини.

У подальшому, з 03.11.2022 року до 19.04.2023 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_8 (з 28.01.2023 року до 19.04.2023 року у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 ).

У подальшому, з 19.04.2023 року до 18.06.2024 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_9 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 28.05.2024 року №151 продовжено термін дії контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації з позивачем з 16.12.2023 року.

У подальшому, позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_9 згідно наказу начальника Генерального Штабу Збройних сил України №890-РС від 18.06.2024 року для проходження військової служби.

Новий контракт про проходження військової служби з військовою частиною НОМЕР_1 позивач не укладав.

Згодом особову справу позивача надіслано до Військової академії (м. Одеса) для подальшого вступу військовослужбовця на навчання за вихідним №973дск від 05.06.2026 року.

За відомостями довідок від 31.10.2022 року №8/3720, від 31.10.2022 року №8/3722, від 12.12.2025 року №7787 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України у період з 24.02.2022 року до 02.03.2022 року, з 06.03.2022 до 27.06.2022 року, з 27.06.2022 року до 19.08.2022 року, перебуваючи в районі Лебединської МТГ Сумського району Сумської області, Гуляйпільської МТГ Пологівського району Запорізької області, Соледарської МТГ Бахмутського району Донецької області.

За інформацією, що міститься у довідці про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) від 15 грудня 2025 № 692/622, позивач 02.08.2022 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини отримав поранення.

Позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень передбаченої пунктом четвертим Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі від час воєнного стану», проте, таку виплату відповідачем здійснено не було, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1, частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153, пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153", яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

"виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу".

Відповідно, внесеними Постановою №942 зміни до Постанови №153 законодавець усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

На підставі абз. 1 пункту 7 Порядку № 153 контракт з громадянами України, зазначеними в пункті 2 цього Порядку, укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Також, пункт 13 Порядку №153 визначає, зокрема, що однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 та Порядком №153 вимог, а саме:

- особа відноситься до рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (у тому числі Національної гвардії України),

- до набрання чинності Постановою №153 (тобто до 13.02.205) у віці до 25 років така особа була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- особа проходить військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025);

- особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025);

- відсутність факту притягнення до кримінальної відповідальності, двох або більше разів притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

З матеріалів справи встановлено, що станом на 13.02.2025 року (дата набрання чинності Постанови № 153) позивач проходив військову службу за контрактом, який укладено ним 16.12.2020 року у віці 20 років. Термін дії контракту про проходження військової служби продовжено до оголошення демобілізації з позивачем з 16.12.2023 року.

За відомостями довідок від 31.10.2022 року №8/3720, від 31.10.2022 року №8/3722, від 12.12.2025 року №7787 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України у період з 24.02.2022 року до 02.03.2022 року, з 06.03.2022 до 27.06.2022 року, з 27.06.2022 року до 19.08.2022 року, перебуваючи в районі Лебединської МТГ Сумського району Сумської області, Гуляйпільської МТГ Пологівського району Запорізької області, Соледарської МТГ Бахмутського району Донецької області.

Водночас, застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд зважає на окреслені вище приписи та норми чинного законодавства, з яких висновується, що для ухвалення відповідного рішення щодо наявності чи відсутності підстав для отримання виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153, військовослужбовець повинен надати на розгляд командування певний перелік документів, серед іншого - довідки про безпосередню участь в бойових діях в районах ведення бойових дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, визначену додатком 1 до Доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд та довідку визначену Додатком 2 до вказаного Доручення.

У даному випадку таких довідки позивачем на розгляд командування надано не було.

Матеріали справи також не містять такі довідки.

При цьому, періоди участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) у сукупності складають менше 6 місяців.

Зазначене свідчить про те, що позивач не підпадає під визначені Постановою №153 та Порядком №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, у зв`язку з чим, відповідачем правомірно не виплачено йому вказану одноразову грошову винагороду.

Отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 15.07.2026, з урахуванням тривалого ненадходження до суду витребуваних доказів, наявності сталого енергозабезпечення та Інтернет з`єднання, безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко