Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №520/8864/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2026 р. № 520/8864/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 07923280) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків ЄДРПОУ 07923280 щодо подання клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків квартири за адресою: АДРЕСА_2 для забезпечення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 постійним житлом;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків ЄДРПОУ 07923280 подати до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо подання клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про виключення з числа службових КЕВ м. Харків квартири за адресою: АДРЕСА_3 для забезпечення позивача постійним житлом, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.

Відповідач надав відзив на позов в якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує, вважає їх незаконними та безпідставними, у зв`язку з чим, просить відмовити у позові повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

Позивач - ОСОБА_1 має вислугу більше 20 років військової служби, що підтверджується витягом з послужного списку.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.07.2015 ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій.

Відповідно до Витягу з протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 30.07.2025 прийнято рішення про погодження зняття статусу «службове» з житлових приміщень майору ОСОБА_1 , надати згоду на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з житлового приміщення, яке він займає за адресою: АДРЕСА_3 . Вказаний протокол затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 2780 від 30.07.2025.

Позивач забезпечений службовим житлом за адресою: АДРЕСА_3 , де він зареєстрований та проживає, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/004026730 від 13.03.2026.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Листом відповідача №583/2295 від 16.03.2026 відмовлено у поданні клопотання до виконавчого комітету Чугуївської міської ради про виключення займаної позивачем квартири з числа службових, із посиланням на те, що на даний час відповідно до рішення Міністра оборони України № 7571/з/2 від 17.12.2025 передбачено до набрання чинності Законом України "Про основні засади житлової політики" та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, командирам військових частин (установ, організацій), начальникам квартирно експлуатаційних підрозділів, житловим комісіям (об`єднаним житловим комісіям), комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями розгляд питань щодо забезпечення постійним житлом шляхом його виключення із числа службового здійснювати виключно стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.

За змістом статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Статтею 125 Житлового кодексу України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Так, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у п. 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно - експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Отже, у спірних правовідносинах Інструкцією № 380 відповідач, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто внаслідок проходження ним військової служби.

На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов`язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, має статус ветеран війни - учасник бойових дій.

У свою чергу, не подання відповідачем пакету документів щодо виключення житлового приміщення з числа службових обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Суд зазначає, що подання клопотання про виключення квартири з числа службових створює правові умови для реалізації позивачем його права на житло та не свідчить про порушення житлових прав інших осіб. Крім того, чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

При цьому, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд для ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу щодо відмови ОСОБА_1 подати до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області пакет документів щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових та зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу направити до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, код ЄДРПОУ 07923280) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подати до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області пакет документів щодо виключення житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (код ЄДРПОУ 07923280) направити до виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службового житла квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова