Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №500/3635/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3635/26

16 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Юрчак Вікторії Ігорівни від 13.02.2026 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн у виконавчому провадженні № 72872497.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправною та такою, що підлягає до скасування спірну постанову про стягнення виконавчого збору. Серед іншого, вважає, що відповідачем жодна з двох обов`язкових умов стягнення збору у цій справі не виконана: примусових заходів не вжито, виконання рішення відбулося не внаслідок дій виконавця, а внаслідок добровільної поведінки боржника. На думку позивача, нарахування 13400,00 грн виконавчого збору за відсутності правової підстави суперечить ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" та обов`язковому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що у зв`язку з тим, що під час відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не винесено постанову про стягнення виконавчого збору, керуючись вимогами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", 13.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13400 грн., оскільки на момент відкриття виконавчого провадження, а саме: 29.09.2023, розмір мінімальної заробітної плати згідно Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 6700 грн.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Зокрема, вважає, що відповідач не навів жодної норми Закону, яка б прямо дозволяла винести постанову про збір у будь-який момент між відкриттям і закінченням виконавчого провадження.

Як встановлено судом, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП №72872497 з примусового виконання виконавчого листа № 607/4674/21, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 07.08.2023 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні майном та надати доступ до приміщення телятника за адресою АДРЕСА_1 .

28.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яку надіслано сторонам до відома та виконання. Згідно постанови боржнику надано 10-денний термін для виконання рішення суду.

Вимогою державного виконавця від 10.10.2023 примусове виконання рішення призначено на 11:30 год. 16.10.2023.

Згідно акту державного виконавця від 16.10.2023 рішення суду боржником не виконано.

07.11.2023 на адресу Відділу надійшла заява представника боржника, Гураль Р.В., про зупинення вчинення виконавчих дій.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону 14.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв`язку із надходженням ухвали №607/4674/21 від 01.11.2023, виданої Касаційним цивільним судом про зупинення виконання судового рішення.

У зв`язку з надходженням на адресу Відділу постанови Верховного суду №1083/0/222-26 від 20.01.2026, про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Тернопільського міськрайонного суду без змін, 28.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

Вимогою державного виконавця від 29.01.2026 примусове виконання рішення призначено на 13.02.2026.

Згідно акту державного виконавця від 13.02.2026 боржник на місце проведення виконавчих дій не з`явилась. Однак, доступ до приміщення телятника за адресою с. Підгородне, вул. Подільська, 1а вільний. Перешкод у користуванні майном не має.

13.02.2026 державним виконавцем винесено Постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №72872497, в сумі 13400,00 грн.

07.05.2026 виконавче провадження № 72872497 закінчено на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України " Про виконавче провадження".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини першої та п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 (п. 61) сформулювала правовий висновок, обов`язковий для всіх судів: обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Заходи примусового виконання визначені ст. 10 Закону№ 1404-VIII.

У спірному випадку, боржником не було виконано рішення суду у добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також впровдовж 10 денного строку, встановленого державним виконавцем.

Відповідно, державним виконавцем винесено вимогу від 10.10.2023 про те, що примусове виконання рішення призначено на 11:30 год. 16.10.2023.

Згідно акту державного виконавця від 16.10.2023 рішення суду боржником не виконано.

Вимогою державного виконавця від 29.01.2026 примусове виконання рішення призначено на 13.02.2026. При цьому державним виконавцем направлено вимогу начальнику Тернопільського районного управління ГУНП в Тернопільській області про забезпечення явки працівників поліції для охорони і забезпечення правопорядку на місці здійснення виконавчих дій.

Згідно акту державного виконавця від 13.02.2026 боржник на місце проведення виконавчих дій не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про місце і час проведення виконавчих дій. Однак, доступ до приміщення телятника за адресою с. Підгородне, вул. Подільська, 1а вільний. Перешкод у користуванні майном не має.

13.02.2026 державним виконавцем винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконавче провадження № 72872497 закінчено 07.05.2026 керуючись п.9 частини першої ст.39, ст. 40 Закону України " Про виконавче провадження".

Аналіз положень ст.27 Закону України " Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором ( платою) за таку процедуру.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №520/7192/20 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Тож у такому випадку виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника.

Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев`ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У спірному ж випадку, рішення суду не було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також не було виконано в добровільному порядку впровдовж 10 денного строку, встановленого державним виконавцем, а відтак наведені позивачем аргументи не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати виконавчого збору у розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII.

За встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.

Отож, у сукупності наведених вище обставин, перевіряючи спірну постанову на відповідністю вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що спірна постанова не є протиправною, а відтак не підлягає до скасування.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що даний позов до задоволення не підлягає.

Відповідно, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 липня 2026 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Острозького князя, 14,м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46006 код ЄДРПОУ:45000236).

Головуюча суддя Дерех Н.В.