Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №460/8926/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року м. Рівне№460/8926/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 075119 від 19.05.2026 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000грн. В обґрунтування позову зазначає, що 03.04.2026 старший державний інспектор ВДК на наземному транспорті Давидюк Р.В. провів рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт та склав Акт №052787. В акті зазначено: місце перевірки - 137 км а/д Н-25 Городище - Рівне - Старокостянтинів; дата і час перевірки - 03.04.2026 о 23 год. 56 хв.; транспортний засіб - DAF, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобільний перевізник - ОСОБА_1 ; водій - ОСОБА_2 . Порушення сформульовано наступним чином: «внутрішні перевезення вантажу виконувались без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку (тахокарт) ОСОБА_3 за попередні 28 днів за відсутності бланку підтвердження діяльності», із посиланням на статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», накази МТЗУ №340 від 07.06.2010, №385 від 24.06.2010 та абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водночас, у день перевірки водій надав документи, які стосувалися поточного перевезення та поточного дня перевірки, зокрема: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну, тахокарту за 03.04.2026, а також чинний протокол перевірки й адаптації тахографа. Попри це, відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування штрафу за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначає, що відсутність бланка підтвердження діяльності не доводить автоматично складу порушення, а фотокопія першої сторінки ТТН від 23.03.2026 не доводить фактичного здійснення перевезення саме ОСОБА_2 . Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що на момент проведення перевірки водієм не надано всіх тахокарт, зокрема за попередні 28 днів, а надано лише за поточний день перевезення вантажу 03.04.20126. Крім того, матеріалами рейдової перевірки, відеозаписом перевірки, поясненнями водія ОСОБА_2 , наданими в ході перевірки стверджується перевезення вантажцу саме цим водієм. При цьому, водій ОСОБА_2 не заперечував факту здійснення перевезень. Отже акт перевірки є обґрунтованим, тому оскаржувана постанова є правомірною і скасуванню не належить. Просить у позові відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 25.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 04.06.2026, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.06.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.06.2026 відмовлено у забезпеченні позову.

Розглянувши заяви по суті, надані учасниками справи, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

03.04.2026 на автомобільній дорозі Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів 137 км посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.03.2026 № ЕНР 000519 та було зупинено транспортний засіб марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , власником транспортного засобу на момент перевірки була ФОП ОСОБА_1 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів даним автомобільним транспортом встановлено порушення ст.34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Наказів МТЗУ № 340 від 07.06.2010; № 385 від 24.06.2010, а саме: внутрішні перевезення вантажу виконувались без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку (тахокарт) ОСОБА_3 за попередні 28 днів, за відсутності бланку підтвердження діяльності водія за вказаний період. Відповідальність передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзацом 3 частини першої - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 052787 від 03.04.2026, яким зафіксовано вказані вище порушення.

На підставі цього Акту, в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) в Рівненській області - начальником відділу винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075119 від 19.05.2026, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону (закон № 2344), законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

В ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 2 Закону № 2344 завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є:

визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки;

визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Із викладеного слідує, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

За змістом пункту «а» частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році), компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Відповідно до ч.3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо не потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Суд зазначає, що вимоги пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення № 340).

За змістом абз.7 п. 1.5 Положення № 340 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 даного нормативно-правового акту, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його облік.

Вимоги даного Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Приписами пункту 6.2, 6.3 Положення № 340 Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф (п.6.3 Положення № 340).

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.4 Положення № 340 встановлено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців (п. 6.4 Положення № 340).

Відповідно до пункту 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

01.06.2013 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні регулярних пасажирських перевезень на автобусних маршрутах протяжністю від 50км. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому, чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. (далі - Інструкція № 385).

Пунктом 3 розділу III Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За змістом п.7 розділу III Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлені вимоги до автомобільного перевізника, за змістом яких, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів;

використовувати на маршруті транспортні засоби, пристосовані для перевезення пасажирів, у тому числі для перевезення пасажирів у кріслах колісних, пасажирів з порушенням зору або слуху, у кількості, визначеній замовником перевезень;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організовувати проведення початкового та періодичного навчання водіїв, у тому числі з питань супроводу осіб з інвалідністю під час посадки у транспортний засіб і висадки з нього, згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та/або вантажів.

Автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечувати ознайомлення з документами щодо умов провадження та організації господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом особам, уповноваженим на здійснення заходів державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті.

Зважаючи на викладене, автомобільні перевізники зобов`язані забезпечити, а водії пред`являти особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються, зокрема, вантажні перевезення.

Також, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртранебезпеки, надавати їм тахокарти для контрою за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт.

11.10.2005 набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005р. «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Згідно із п. 6.4 Положення № 340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Наведене вкотре доводить, що водії зобов`язані надавати посадовим особам контролюючого органу реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.

Суд зазначає, що ненадання таких документів на момент проведення перевірки утворює склад порушення законодавства про автомобільний транспорт та є достатньою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу і така правова позиція є сталою практикою Верховного Суду.

Матеріалами справи стверджується, що в ході проведення рейдової перевірки 03.04.2026, водієм надано тахокарту лише за поточний день, проте за попередні 28 календарних днів тахокарт не надано.

Окрім цього суд зауважує, що законодавством дійсно не встановлено обов`язку щодо обов`язкового оформлення Бланка підтвердження діяльності як основного документа, який повинен перебувати у водія під час здійснення перевезення.

Тобто такий бланк не входить до переліку обов`язкових документів, на підставі яких здійснюється перевезення вантажів

Разом з тим, його використання є одним із передбачених можливих способів підтвердження дотримання водієм режиму праці та відпочинку за періоди, протягом яких водій не здійснював керування транспортним засобом, або здійснював іншу роботу, відмінну від керування, перебував на відпочинку, був тимчасово непрацездатним тощо.

Отже, Бланк підтвердження діяльності має альтернативний характер і може використовуватися автомобільним перевізником для документального підтвердження діяльності (або її відсутності) водія за певні проміжки часу.

За наведеного суд зазначає, що у випадку, коли водій не може надати записи тахографа за відповідні періоди, саме оформлений належним чином Бланк підтвердження діяльності є належним доказом, що підтверджує дотримання вимог законодавства щодо режимів праці та відпочинку.

Таким чином, законодавство не покладає на автомобільного перевізника безумовного обов`язку оформляти Бланк підтвердження діяльності у кожному випадку, однак за відсутності інших документів, що підтверджують режим праці та відпочинку водія за попередні періоди, саме його ненадання свідчить про неможливість підтвердження виконання відповідних вимог законодавства та не спростовує наявності складу порушення, зафіксованого під час рейдової перевірки.

Також варто зазначити, що позивач є суб`єктом господарювання відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зареєстрований з 04.05.2017 і здійснює господарську діяльність у сфері автомобільних перевезень, при цьому його основним видом економічної діяльності (КВЕД) є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Отже, позивач є професійним учасником ринку автомобільних перевезень та понад дев`ять років здійснює господарську діяльність у цій сфері, а тому повинен бути належним чином обізнаний із вимогами законодавства, що регулює діяльність автомобільних перевізників, у тому числі щодо дотримання режиму праці та відпочинку водіїв, використання тахографів, ведення та зберігання відповідних записів, а також необхідності підтвердження таких періодів документами, передбаченими законодавством.

За таких обставин посилання позивача на помилкове розуміння або неправильне тлумачення відповідачем вимог законодавства, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності чи свідчити про неправомірність оскаржуваної постанови, оскільки саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок організувати свою діяльність таким чином, щоб забезпечити неухильне дотримання вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Щодо тверджень позивача, що фотокопія першої сторінки ТТН від 23.03.2026 не доводить фактичного здійснення перевезення саме ОСОБА_2 , то суд враховує наступне.

Предметом державного контролю у межах рейдової перевірки є дотримання автомобільним перевізником та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі щодо наявності документів, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», а також документів, які підтверджують дотримання режиму праці та відпочинку водія.

При цьому товарно-транспортна накладна є лише одним із документів, що супроводжує перевезення вантажу, і не є єдиним чи виключним доказом здійснення такого перевезення.

Законодавство не покладає на Укртрансбезпеку обов`язку доводити факт виконання кожного окремого перевезення виключно товарно-транспортною накладною або іншими первинними документами.

У даному випадку, висновки посадових осіб Укртрансбезпеки ґрунтуються на сукупності наявних доказів, а саме: матеріалах рейдової перевірки, акті проведення перевірки, відеозаписах перевірки, товарно-транспортній накладній, а також безпосередніх поясненнях водія, наданих ним під час проведення перевірки.

Суд звертає увагу на те, що у графі акта рейдової перевірки «Пояснення водія про причину порушення» водій ОСОБА_2 не заперечував факту здійснення перевезень чи відсутності обов`язку щодо підтвердження режиму праці та відпочинку. Ба більше, водій зазначив: «Тільки сів за кермо цього тягача, на шайбі, тобто перший рейс, до того не їздив».

Отже наведене пояснення не містить заперечення факту виконання перевезень як таких, а лише відображає суб`єктивне твердження водія про те, що він вперше здійснює перевезення саме на цьому транспортному засобі (тягачі).

Водночас зазначені пояснення не спростовують встановленого посадовими особами факту відсутності документів, які підтверджують режим праці та відпочинку за попередні 28 календарних днів, та не звільняють автомобільного перевізника від обов`язку забезпечити їх наявність.

Разом з тим, якщо позивач стверджує, що водій до моменту перевірки фактично не здійснював перевезень, то саме на автомобільного перевізника покладається обов`язок документально підтвердити такий період шляхом надання належних документів, передбачених законодавством, зокрема бланка підтвердження діяльності або інших документів, які підтверджують режим праці та відпочинку водія. Проте, під час проведення рейдової перевірки такі документи пред`явлені не були. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.

Таким чином, твердження позивача фактично зводяться до припущень та не спростовують встановлених під час рейдової перевірки обставин, підтверджених сукупністю належних доказів, а також не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведених обставин, суд вважає, що Державна служба України з безпеки на транспорті діяла у цих спірних правовідносинах на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги задоволенню не належать.

Підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 075119 від 19.05.2026, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Т.О. Комшелюк