Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №460/4231/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року м. Рівне№460/4231/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О, за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А., представника позивача Прокопчука Г.М., представника відповідача Степанець М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач або платник податків або ФОП ОСОБА_1 ) через свого представника засобами підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі – суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач або контролюючий орган або ГУ ДПС у Рівненській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №008469090116 від 15.05.2025 (форми «С») та №008470090116 від 15.05.2025 (форми «ПС»), винесені Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку автозаправної станції (далі – АЗС) за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 2 статті 39 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі – Закон №3817-ІХ ) та пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі – ПК України), а саме здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявної відповідної ліцензії, а також розміщення на акцизному складі №1019142 резервуарів не обладнаних рівнемірами-лічильниками та витратоміром-лічильником. На підставі акту фактичної перевірки від 07.04.2025 №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008469090116 та №008470090116, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 560000,00 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та зазначає, що ФОП ОСОБА_1 господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , на дату проведення перевірки не здійснював, а на підставі його заяви про анулювання ліцензії №17160314202200002 на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою автозаправної станції контролюючим органом було винесено розпорядження, яким ліцензію на право роздрібної торгівлі №17160314202200002 анульовано 31.12.2024 з подальшим анулюванням реєстрації акцизного складу за уніфікованим номером №1019142.

Позивач зауважує, що усі наявні залишки пального були переміщені на акцизний склад ФОП ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується накладною на переміщення №14 від 26.03.2025, про що було повідомлено контролюючий орган шляхом направлення довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання\відпуску) та залишків пального на акцизному складі за 27.03.2025. Також позивач зазначає, що у зв`язку із закриттям місць здійснення господарської діяльності позивачем було звільнено найманих працівників, в тому числі, які працювали на автозаправній станції за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року. Водночас, позивач стверджує, щ на підставі договору оренди 25/03/31-2 та акту приймання – передачі від 31.03.2025 ФОП ОСОБА_1 передав автозаправну контейнерну автоматичну станцію у платне строкове користування для гр. ОСОБА_2 , а тому позивач не є суб`єктом фінансової відповідальності, оскільки не здійснював господарську діяльність за місцем проведення фактичної перевірки, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач наголошує на тому, що відповідно до приписів статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу зобов`язані вручити направлення на проведення перевірки та копію наказу про проведення такої перевірки, саме платнику податків або уповноваженій особі платника податків, яка проводить розрахункові операції, однак, службові особи ГУ ДПС у Рівненській області всупереч вказаним приписам ПК України, повідомили про проведення перевірки сторонню особу, яка не має відношення до господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та взагалі не повідомили останнього про факт проведення фактичної перевірки, а тому позивач в момент проведення перевірки був позбавлений надати документи та пояснення, які підтверджують факт відсутності ведення ним господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008469090116 та №008470090116 є такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що 05.04.2025 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області у відповідності до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 04.04.2025 №1029-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » та направлень на перевірку від 04.04.2025 №1709/Ж3/17-00-09-01-11 та №1711/ Ж3/17-00-09-01-11, проведена фактична перевірка автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач зауважує, що в ході проведення перевірки встановлено: 1) факт роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, а саме 05.04.2025 реалізовано 6,0 л дизельного палива по ціні 49,99 грн за 1 л на загальну суму 300,00 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги частини 2 статті 29 Закону №3817-ІХ; 2) за ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано акцизний склад уніфікований номер 1019142 відповідно до довідки розпорядника акцизного складу пального, на якому розміщені 3 резервуари для зберігання пального, об`ємом 10 м3 кожен, при цьому на зазначених резервуарах встановлені магнітострикційні засоби вимірювання OPW924В за №14327, №809251001 та №808132001, та які підключені трубопроводами до паливно-роздавальної колонки, що виконує функції витратоміра – лічильника, а саме: колонка паливно – роздавальна «Геркон» заводський номер 1454. Відповідач зауважує, що під час проведення перевірки не надано документів, які свідчать про проходження повірок або калібрування за результатами яких 3 рівнеміри-лічильники та 1 витратомір – лічильник є придатними до використання, а відтак резервуари, які розміщені на акцизному складі №101942 не обладнані трьома рівнемірами – лічильниками та витратоміром – лічильником, і тим самим позивач порушив вимоги пп.230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Щодо тверджень позивача про те, що він не здійснював господарської діяльності на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач зазначає, що відповідно до відомостей АС «Податковий блок» 27.03.2025 року ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу заяву 1 (1- первинне надання інформації про об`єкти оподаткування) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність за формою №20- ОПП, у якій щодо АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , вказано вид права на об`єкт оподаткування - право власності (у графі 15 зазначено 1), стан об`єкта оподаткування - непридатний до експлуатації (у графі 14 зазначено 5). Окрім того, як зазначає відповідач, із мультимедійної інформації, що є додатком до акта фактичної перевірки від 07.04.2025 №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 видно, що на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення перевірки 05.04.2025 реалізовано 6,00 л дизельного палива за ціною 49,99 грн за 1 л на загальну суму 300,00 грн. Відповідач зауважує, що вказане спростовує доводи позивача про нездійснення ним господарської діяльності на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , а твердження позивача про те, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є орендарем вказаної АЗС згідно договору оренди 25/03/31-2 та акту приймання – передачі від 31.03.2025 є необґрунтованими, оскільки звітності за формою №20- ОПП до контролюючого органу останній не подавав.

Відтак, на підставі висновків акту перевірки, враховуючи встановлені в ході перевірки порушення, Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято ППР від 15.05.2025 №008469090116 про застосування штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 360000,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ та від 15.05.2025 №008479090116, яким за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України та на підставі п.128-1.1 ст.128-1 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200000,00 грн. Відповідач вважає, що належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем не спростовано, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву. В обґрунтування заперечень на відзив позивач зазначає, що відповідачем не спростовано факту нездійснення позивачем господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , а посилання відповідача на мультимедійну інформацію, яка є додатком до акту фактичної перевірки, не підтверджує, що об`єкт за вказаною адресою працював та належить саме позивачу, а тому такі твердження відповідача ґрунтуються лише на припущеннях без надання будь-яких додаткових доказів. Позивач зауважує, що для оцінки в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення реалізації пального без наявності ліцензії необхідно встановити сам факт продажу таких підакцизних товарів, а не встановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності з реалізації пального, часу цієї діяльності та місця, де пальне реалізовувалось, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за реалізацію пального без наявності ліцензії. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 10.03.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.03.2026 суд зазначену позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали, встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви - подання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом із обґрунтуванням та відповідними доказами поважності причин такого пропуску.

18.03.2026 на виконання ухвали суду від 16.03.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви позовної заяви із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою та відповідним обґрунтуванням поважності причин пропущення ним шестимісячного строку для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 18.03.2026 суд поновив позивачу строк звернення до суду із позовною заявою, прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 16.04.2026, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву і подав 03.04.2026 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

06.04.2026 до суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

09.04.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, де виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

15.04.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про виклик свідка, а 16.04.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 16.04.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеними до протоколу судового засідання ухвалами відмовив у задоволенні заяви відповідача від 06.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду, відмовив у задоволенні клопотань відповідача від 15.04.2026 і 16.04.2026 про виклик свідка та про витребування доказів у справі, та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.04.2026.

Відповідач 22.04.2026 подав до суду свої заперечення на відповідь на відзив, а 27.04.2026 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 30.04.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд після з`ясування і вирішення усіх питань підготовчого провадження занесеною до протоколу судового засідання ухвалою закрив підготовче провадження у справі, справу призначив до розгляду по суті, судове засідання з розгляду справи по суті призначив на 21.05.2026.

У судове засідання у справі, призначене судом на 21.05.2026, сторони та їх уповноважені представники не прибули, до початку судового засідання 21.05.2026 подали до суду свої клопотання про відкладення судового засідання, а тому ухвалою від 21.05.2026 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті до 08.06.2026.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 08.06.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд заслухав вступні слова представників позивача і відповідача, після чого перейшов до дослідження матеріалів справи та наявних у справі доказів, і дослідивши їх частину суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 06.07.2026.

03.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 06.07.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою прийняв до розгляду додаткові пояснення відповідача, після чого продовжив дослідження матеріалів справи і наявних у ній доказів та після судових дебатів суд на підставі статті 227 КАС України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав його ухвалення і проголошення до 16:30 год 16.07.2026.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований в установленому законом порядку 13.12.2012 як фізична особа-підприємець (номер запису 26080000000030987) із видами діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 14.11 Виробництво одягу зі шкіри; 14.12 Виробництво робочого одягу; 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу; 14.14 Виробництво спіднього одягу; 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; 14.31 Виробництво панчішно-шкарпеткових виробів; 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 04.04.2025 №1029-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755/VI, із змінами та доповненнями, статті 72 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) та відповідно до здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, листа Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Національної поліції України від 18.02.2025 №33338-2025 та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.04.2025 терміном на 10 діб.

На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №1709/Ж3/17-00-09-01-11 від 04.04.2025 та №1711/Ж3/17-00-09-01-11 від 04.04.2025.

05.04.2025 уповноважені представники Головного управління ДПС у Рівненській області провели фактичну перевірку господарської одиниці, а саме автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно акту (довідки) фактичної перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 07.04.2025 належить ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до висновків вказаного акту (довідки) фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем:

1) ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ, зокрема у розділі 3 акту перевірки зазначено про факт роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, а саме 05.04.2025 реалізовано 6,0 л дизельного палива по ціні 49,99 грн за 1 л на загальну суму 300,00 гр. без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

2) пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, зокрема перевіркою встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Рівне, вул. Олега Дудея, 7, зареєстровано акцизний склад, уніфікований номер 1019142, відповідно до довідки розпорядника акцизного складу пального. На акцизному складі (уніфікований номер 1019142) розміщені 3 резервуари для зберігання пального, об`ємом 10 м3 кожен. На зазначених резервуарах встановлені магнітострикційні засоби вимірювання OPW 924В за №14327, №809251001 та №808132001. Розміщені на акцизному складі резервуари для зберігання пального підключені трубопроводами до паливно роздавальної колонки, що виконує функції витратоміра – лічильника, а саме: колонка паливно – роздавальна «Геркон» заводський номер 1454. Під час проведення перевірки не надано документів, які свідчать про проходження повірок або калібрування за результатами яких 3 рівнеміри-лічильники та 1 витратомір – лічильник є придатними до використання. Отже резервуари, які розміщені на акцизному складі №101942 не обладнані трьома рівнемірами – лічильниками та витратоміром – лічильником;

У розділі 1 акту перевірки зазначено, що перевірку здійснено в присутності представника суб`єкта господарювання: Шупіри Вячеслава Володимировича, оператора АЗС.

Відповідно до акту відмови від підписання та отримання акту від 05.04.2025, складеного головним державним інспектором Сиротюком С.М. та головним державним інспектором Полупановим Р.В. про те, що після ознайомлення 05 квітня 2025 року о 12 год 45 хв зі змістом акту перевірки від 05 квітня 2025 року, платник податків або посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) на АЗС ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився (відмовилась) від підписання та отримання акта перевірки від 05 квітня 2025 р. з причини яку він не зміг пояснити.

На підставі акта перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 07.04.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008469090116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 360000,00 грн. Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ, а саме: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п. 22 частини другої статті 73 Закону України від 18.06.2024 р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального) – 360000 грн;

2) податкове повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008470030116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 200000,00 грн. Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафні санкції за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України: витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Акцизний склад, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 109B (уніфікований №1015108) необладнаний 3 рівнемірами-лічильниками та 1 витратоміром-лічильником.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, зокрема, він визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).

За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 80.10 статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У цьому випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів, проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 04.04.2025 №1029-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » суд встановив, що підставою для перевірки зазначено підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23, серед іншого, сформував такий висновок: « 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації, яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

В той же час в постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, судова палата звернула увагу на те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює дві передумови для призначення фактичної перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Судова палата наголосила на тому, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Такі висновки підтримані також у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 справа №160/24369/23 та від 15.01.2026 справа №340/283/25.

В ході розгляду справи №460/4231/26 суд встановив, що на підтвердження отримання інформації про можливі порушення податкового законодавства, відповідач надав лист Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Національної поліції України від 18.02.2025 №33338-2025, з якого слідує, що в ході проведення заходів встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 20.12.2024 видано три ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання) за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 реєстраційний №17160414202400299; АДРЕСА_5 реєстраційний №17160414202400298. Фактично ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) не маючи ліцензій на роздрібну торгівлю пальним здійснює роздрібну реалізацію пального населенню на АЗС під торгівельною маркою «X DRIVE» за адресами: м. Рівне, вул. Стельмаха (Курчатова), 32; м. Рівне, вул. Соборна, 370-Б; м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 109-В; АДРЕСА_1 , за наступними цінами: бензин А92-52,49 грн., А95-53,49 грн., ДП-50,99 грн. На підставі викладеного Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області просило провести ретельну перевірку мережі АЗС «X DRIVE» ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за вищевказаними адресами.

Суд зазначає, що в наказі №1029-п від 04.04.2025 «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » міститься посилання на підставу її проведення, де, серед іншого, зазначено про лист Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Національної поліції України від 18.02.2025 №33338-2025, а також підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Тобто, зі змісту цього наказу слідує правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 ПК України). Зазначення у наказі лише цих підпунктів без розкриття їх змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним за наявності листа Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Національної поліції України від 18.02.2025 №33338-2025, на підставі якого прийнято такий наказ.

Відтак, у відповідача були наявні правові підстави для проведення фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , та видачі наказу на її проведення, за наслідками якої і були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, у ході судового розгляді цієї справи позивач не заперечував щодо правомірності виданого наказу, водночас не погодився з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, якими до позивача застосовано фінансові санкції на загальну суму 560000,00 гривень за виявлені порушення у сфері обігу підакцизних товарів.

Окрім цього суд зазначає, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому було відображено у послідовній практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а.

Досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступних міркувань.

Під час проведення фактичної перевірки, яка відбулась 05.04.2025 о 11:27 год, посадовими особами ГУ ДПС в Рівненській області встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

1) ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ, зокрема у розділі 3 акту перевірки зазначено про факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, а саме 05.04.2025 реалізовано 6,0 л дизельного палива по ціні 49,99 грн за 1 л на загальну суму 300,00 грн без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

2) пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, зокрема перевіркою встановлено, що за ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано акцизний склад, уніфікований номер 1019142 відповідно до довідки розпорядника акцизного складу пального. На акцизному складі (уніфікований номер 1019142) розміщені 3 резервуари для зберігання пального, об`ємом 10 м3 кожен. На зазначених резервуарах встановлені магнітострикційні засоби вимірювання OPW 924В за №14327, №809251001 та №808132001. Розміщені на акцизному складі резервуари для зберігання пального підключені трубопроводами до паливно - роздавальної колонки, що виконує функції витратоміра – лічильника, а саме: колонка паливно – роздавальна «Геркон» заводський номер 1454. Під час проведення перевірки не надано документів, які свідчать про проходження повірок або калібрування за результатами яких 3 рівнеміри-лічильники та 1 витратомір – лічильник є придатними до використання. Отже резервуари, які розміщені на акцизному складі №101942 не обладнані трьома рівнемірами – лічильниками та витратоміром – лічильником.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень, зокрема в частині здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, суд зазначає таке.

Зі змісту акту (довідки) фактичної перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 07.04.2025 слідує, що 05.04.2025 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці, а саме автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно вказаного акту (довідки) фактичної перевірки належить ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було винесено, серед іншого, податкове повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008469090116, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 360000,00 грн. Згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ, а саме: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (п. 22 частини другої статті 73 Закону України від 18.06.2024 р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального) – 360000 грн.

Суд зазначає, що правові засади державної політики у сфері виробництва, обігу, зберігання та реалізації пального, а також порядок ліцензування відповідних видів господарської діяльності визначаються Законом України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №3817-ІХ).

Відповідно до статті 1 Закону №3817-ІХ ліцензія є правом суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду господарської діяльності. При цьому місцем зберігання пального визнається об`єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального, яке належить суб`єкту господарювання або іншим особам.

Цією ж нормою визначено, що місцем роздрібної торгівлі пальним є об`єкт нерухомого майна або єдиний майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним. Законодавець прямо встановив, що місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним.

За визначенням, наведеним у пункті 77 частини 1 статті 1 Закону №3817-ІХ, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден.

Відповідно до частин 2, 5 статті 29 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним є отримання суб`єктом господарювання відповідної ліцензії.

З наявної у матеріалах справи ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним від 08.06.2022 реєстраційний номер 17160314202200002 суд встановив, що така ліцензія була видана для ФОП ОСОБА_1 із терміном дії з 08.06.2022 до 08.06.2027 за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , автозаправочна станція (АЗС).

На підставі заяви позивача та відповідно до розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 31.12.2024 №278-р/п вказана ліцензія за місцем діяльності АЗС, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , була анульована, на що у ході розгляду справи зауважував позивач та не заперечує відповідач.

Окрім того, 26.03.2025 позивач подав до ГУ ДПС у Рівненській області заяву про припинення дії ліцензії на право зберігання пального виключено для потреб власного споживання чи промислової переробки, за наслідками розгляду якої ГУ ДПС у Рівненській області 08.04.2025 прийнято рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Позивач стверджує, що контролюючим органом протиправно застосовано до позивача фінансові санкції за виявлені порушення у сфері обігу підакцизних товарів, оскільки позивач не здійснював та не здійснює господарської діяльності за адресою автозаправочної станції, а саме у АДРЕСА_1 , а тому позивач не є суб`єктом фінансової відповідальності як особа, яка здійснювала господарську діяльність за вказаним місцезнаходженням АЗС.

З цього приводу суд зазначає, що не є спірною та обставина, що позивачу була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним від 08.06.2022 реєстраційний номер 17160314202200002 за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , автозаправочна станція (АЗС) на підставі якої позивач здійснював свою господарську діяльність з реалізації пального до моменту анулювання такої ліцензії на підставі розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 31.12.2024 №278-р/п.

Позивач у ході розгляду справи наголошував на тому, що господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним на вказаному акцизному складі позивач здійснював до кінця грудня 2024 року, тобто до моменту анулювання ліцензії від 08.06.2022, після чого усі наявні залишки пального він перемістив на акцизний склад ФОП ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд з наявної у матеріалах справи накладної на переміщення №14 від 26.03.2025 встановив, що ФОП ОСОБА_1 здійснив переміщення дизельного палива у кількості 15263,21 л, бензину А92 у кількості 17300,85 л та бензину А95 у кількості 8729,22 л з адреси відправника XDrive 4 (Чернишова, 7) до адреси отримувача XDrive 5 (с. Корнин, Об`їздна, 3).

Також, з наявної у матеріалах справи довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального, сформованої позивачем 27.03.2025 слідує, що контролюючий орган був повідомлений про обсяги обігу залишків пального на акцизному складі (уніфікований номер 1019142), а саме пального за кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД: легкі дистилянти та продукти з октановим числом 95 або більше, але менш як 98; бензини моторні з вмістом свинцю 0,013 г/л або менше: інші бензини; важкі дистилянти, які, у свою чергу, були переміщені ФОП ОСОБА_1 з акцизного складу за адресою: АДРЕСА_1 , до акцизного складу, який знаходиться за адресою: с. Корнин, Об`їздна, 3, згідно наведеної вище накладної на переміщення №14 від 26.03.2025.

Суд зазначає, що відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Спірним у межах розгляду цієї справи є правомірність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 15.05.2025 №008469090116, №008470090116 на підставі висновків акту (довідки) фактичної перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/3421604338 від 07.04.2025 у розрізі визначення суб`єкта господарювання, який здійснював свою господарську діяльність за місцем проведення фактичної перевірки, а саме на автозаправочній станції за адресою: м. Рівне, вул. Олега Дудея, 7, та який за наслідками такої перевірки несе відповідальність за виявлені порушення у сфері обігу підакцизних товарів.

Як слідує з наявного у матеріалах справи договору оренди приміщення №25/03/31-2 від 31.03.2025, ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) уклали цей договір щодо автозаправочної контейнерної автоматичної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі – об`єкт оренди), пунктом 1.1 якого визначили, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування вказаної автозаправочної контейнерної автоматичної станції за адресою: АДРЕСА_1 , а термін оренди встановлюється на період з 31.03.2025 по 31.12.2026 (включно) (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2. вказаного договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом двох днів з моменту підписання даного договору. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендодавцем та орендарем.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.03.2025 суд встановив, що такий акт складений до вищевказаного договору оренди та відповідно до нього, орендодавець ФОП ОСОБА_1 передав автозапровачну контейнерну автоматичну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , а орендар ОСОБА_2 таку станцію прийняв.

З вказаного слідує, що починаючи з 31.03.2025 та по 31.12.2026 (включно) автозаправочна станція за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , який згідно договору оренди приміщення №25/03/31-2 від 31.03.2025 є орендарем, та який на підставі пункту 6.1.1 вказаного договору має право здійснювати на об`єкті оренди підприємницьку діяльність. При цьому, як слідує з пунктів 6.4.3 та 6.5 договору, орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов`язаний не втручатися у господарську діяльність орендаря, що здійснюється на об`єкті оренди та не відповідає за зобов`язаннями орендаря.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів визнання нечинним/недійсним такого договору оренди приміщення №25/03/31-2 від 31.03.2025 або його розірвання між сторонами, що свідчить про дійсність вказаного договору та його чинність на момент проведення контролюючим органом фактичної перевірки за місцезнаходженням автозапровачної контейнерної автоматичної станції за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 починаючи з 31.03.2025 строком до 31.12.2026 (включно) згідно п. 4.1 договору оренди №25/03/31-2.

Щодо тверджень відповідача про те, що ОСОБА_2 не є орендарем вказаної АЗС згідно договору оренди 25/03/31-2 та акту приймання – передачі від 31.03.2025, оскільки звітності за формою №20-ОПП до контролюючого органу останній не подавав, то суд зауважує, що питання подання звітності ОСОБА_2 та встановлення будь-яких порушень норм податкового законодавства з боку такого платника податків не є предметом розгляду цієї справи. Суд також погоджується з твердженнями позивача про те, що позивач не є та не може бути відповідальним за дії орендаря ОСОБА_2 як суб`єкта підприємницької діяльності та подання таким фінансової звітності контролюючому органу, що також передбачено договором оренди приміщення №25/03/31-2 від 31.03.2025, зокрема пунктами 6.4.3 та 6.5, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний не втручатися у господарську діяльність орендаря, що здійснюється на об`єкті оренди та не відповідає за зобов`язаннями орендаря.

Окрім того, суд зауважує, що за змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

У цьому випадку фактична перевірка не була проведена за місцем фактичного провадження позивачем діяльності, а була проведена за адресою господарської одиниці - автозаправочної контейнерної автоматичної станції за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходить в платному строковому користуванні ОСОБА_2 відповідно до договору оренди приміщення №25/03/31-2, починаючи з 31.03.2025, та свідчить про нездійснення позивачем за вказаною адресою будь-якої господарської діяльності на момент проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

Окремо суд зазначає щодо тверджень позивача про те, що посадові особи контролюючого органу в порушення вимог статті 81 ПК України повідомили про проведення перевірки сторонню особу, яка не має відношення до господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , та взагалі не повідомили позивача про факт проведення фактичної перевірки на момент такої перевірки.

Як слідує з розділу 1 акту (довідки) фактичної перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 07.04.2025, таку перевірку було здійснено в присутності представника суб`єкта господарювання: Шупіри Вячеслава Володимировича, оператора АЗС.

Відповідно до акту відмови від підписання та отримання акту від 05.04.2025, складеного головним державним інспектором Сиротюком С.М. та головним державним інспектором Полупановим Р.В. про те, що після ознайомлення 05 квітня 2025 року о 12 год 45 хв із змістом акту перевірки від 05 квітня 2025 року, платник податків або посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) на АЗС ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , відмовився (відмовилась) від підписання та отримання акта перевірки від 05 квітня 2025 р. з причини яку він не зміг пояснити. Вказане також підтверджується змістом акту перевірки №5754/Ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 від 07.04.2025, оскільки у вказаному акті відсутній підпис ОСОБА_4 , у присутності якого проводилась фактична перевірка.

Суд зауважує, що у ході розгляду цієї справи, відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів факту наявності трудових відносин або відносин представництва між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та відповідно здійснення ФОП ОСОБА_1 або його уповноваженою особою господарської діяльності з реалізації пального за місцем проведення фактичної перевірки.

У свою чергу, як слідує із заяви громадянина ОСОБА_4 від 05.03.2026, яка засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі під №1075, ОСОБА_4 повідомляє, що не має відношення до діяльності ФОП ОСОБА_1 , а також не здійснював реалізацію 05.04.2025 та не отримував ні від працівників контролюючого органу, ні від будь-яких інших осіб жодних грошових коштів за нібито продане пальне, як про це зазначено в акті фактичної перевірки.

Слід також зазначити, що відповідно до поданих позивачем відомостей про трудові відносини осіб та період проходження військової служби, а також відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 4 квартал 2024 року суд встановив, що найманими працівниками позивача були: ОСОБА_5 – оператор заправних станцій; ОСОБА_6 – оператор заправних станцій; ОСОБА_7 – головний бухгалтер, трудові відносини з якими закінчено 30.11.2024.

Водночас, вказані відомості не містять жодної інформації про трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і доказів наявності таких трудових відносин або відносин представництва матеріали справи не містять та відповідачем не надано, а тому суд погоджується з твердженнями позивача про те, що посадові особи контролюючого органу повідомили про проведення фактичної перевірки особу, яка не є працівником або представником позивача, крім того не є уповноваженою особою позивача, та провели фактичну перевірку за місцезнаходженням автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач не здійснює господарської діяльності, та, відповідно, не є суб`єктом фінансової відповідальності за виявлені у ході проведення такої перевірки порушення, оскільки така автозаправочна станція була передана в оренду іншій особі, а саме ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що про дані обставини посадові особи контролюючого органу були поінформовані під час здійснення фактичної перевірки, про що свідчить заява ОСОБА_4 , за участю якого і проводилась фактична перевірка автозаправочної станції, проте така інформація відповідачем залишена поза належною увагою. Варто також зауважити, що про ці обставини відповідач міг достовірно дізнатися і у тому випадку, якби належним чином вручив платнику податків, який здійснює господарську діяльність за місцезнаходженням вказаної автозаправочної станції наказ та направлення на проведення перевірки, тим самим надавши можливість останньому надати відповідні пояснення.

З урахуванням наведеного суд констатує, що копія наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку вручалися особі, яка немає жодного відношення до позивача, а тому перевірка проведена відповідачем фактично за відсутності платника податків або уповноваженого представника такої особи або особи, яка проводить розрахункові операції, що є порушенням вимог податкового законодавства, положення якого наведено вище по тексту.

Окремо суд зазначає щодо доводів відповідача про те, що роздрібна торгівля пальним підтверджується доданою до акту фактичної перевірки мультимедійною інформацією (фото автозаправочної станції).

Дійсно, до акту перевірки в якості додатків долучена мультимедійна інформація (2 фото) автозаправочної станції під торгівельною маркою «X DRIVE». Однак, з вказаних фото неможливо достовірно встановити місцезнаходження автозаправочної станції, де проводилась фактична перевірка, оскільки жодних розпізнавальних табличок, з яких можна встановити адресу, за якою знаходиться така автозаправочна станція фото не містять, як і дати здійснення таких фото та проведення контрольної закупки пального на автозаправочній станції, яка знаходиться за адресою проведення фактичної перевірки, а саме: м. Рівне, вул. Олега Дудея, 7, у день проведення такої перевірки. При цьому, не є спірною та обставина, що позивач на момент проведення фактичної перевірки здійснював господарську діяльність з реалізації пального під торгівельною маркою «X DRIVE» і за іншими адресами, а саме: м. Рівне, вул. Соборна, 370-Б; м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 109-В; м. Рівне, вл. Курчатова, 32, про що також свідчать матеріали справи.

Отже долучені відповідачем фото як додатки до акту перевірки є неналежними доказами, позаяк відсутня можливість їх ідентифікації із господарською одиницею - автозаправочною станцією за адресою: м. Рівне, вул. Олега Дудея (Чернишова), 7, а також здійснення безпосередньо позивачем реалізації пального на такій автозаправочній станції.

Також суд звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтвердив факт контрольної закупки пального відповідачем в ході проведення перевірки. Зокрема, як слідує з акту фактичної перевірки, 05.04.2025 на автозаправочній станції за адресою: м. Рівне, вул. Олега Дудея, 7, було реалізовано 6,0 л дизельного палива по ціні 49,99 грн. за 1 л на загальну суму 300,00 грн. При цьому, контролюючим органом не надано фіскального чеку, який би підтверджував факт реалізації пального на вказаній автозаправчоній станції на загальну суму 300,00 грн із зазначення у такому фіскальному чеку суб`єкта господарювання або місцезнаходження автозаправочної станції та її найменування.

Суд зазначає, що положеннями пункту 80.4. ст. 80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За правилами підпункту 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до п. 20.1.11 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів;

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями проводити контрольні розрахункові операції перед початком фактичної перевірки. Проте, порядок проведення контрольної розрахункової операції має свої особливості та має відбуватися у порядку та у спосіб, визначені законодавством. Ініціюючи та проводячи контрольну розрахункову операцію певна посадова особа ДПС України діє від імені держави в особі державного органу, що у свою чергу зумовлює використання для проведення такої операції державних коштів.

Водночас, суд під час розгляду справи та на підставі акту фактичної перевірки встановив, що фіскальний чек, який фіксує факт продажу позивачем пального відсутній.

Суд зауважує, що згідно статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30.06.1999 №783-XIV (далі - Закон №783-XIV) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам ГУ ДПС в Рівненській області, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.

Слід зазначити, що у ході судового розгляду цієї справи відповідач не заперечував, що контрольна розрахункова операція здійснювалась власними коштоми інспекторів контролюючого органу для заправки належного для одного із них транспортного засобу, що суперечить вище наведеним приписам законодавства України щодо здійснення контрольної розрахункової операції.

Отже, суд приходить до висновку, що джерелом, з якого було профінансовано здійснення вказаної контрольної розрахункової операції, є власні грошові кошти працівників ГУ ДПС в Рівненській області, що не передбачено Законом №783-XIV. Матеріали справи не містять також доказів повернення грошових коштів посадовим особам, так само як і доказів повернення придбаного товару (пального) суб`єкту перевірки.

Враховуючи те, що законодавство не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у тому числі коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу частини 2 статті 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.

Крім того, у контексті вищезазначених обставин справи, суд зазначає, що у даному випадку на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась у зв`язку з виконанням функцій держави, тобто, за рахунок державних коштів, відповідач під час розгляду справи не надав доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв`язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави.

Таким чином, контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави. З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення норм матеріального права, суд робить висновок, що контрольна розрахункова операція посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства,

У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року по справі «Кобець проти України» (№заява 16437/04) вказано, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати.

Суд зауважує, що відповідач не довів належними засобами доказування з урахуванням «принципу поза розумним сумнівом» факту продажу пального на автозаправочній станції за адресою: м. Рівне, вул. Олега Дудея, 7, та здійснення такого продажу саме позивачем, враховуючи також те, що контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства.

Щодо винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008470030116, яким до ФОП ОСОБА_1 також застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 200000,00 грн за порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, а саме щодо необладнання 3 рівнемірами-лічильниками та 1 витратоміром-лічильником акцизного складу за адресою: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 109B (уніфікований №1015108), про що зазначено у розрахунку штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008470030116, то суд зауважує, що акцизний склад за адресою: АДРЕСА_5 (уніфікований №1015108) взагалі не був предметом фактичної перевірки відображеної у акті перевірки від 07.04.2025 №5754/ж5/17-00-09-01-12/3421604338. Окрім того, вказаний розрахунок штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення від 15.05.2025 №008470030116 містить посилання на акт фактичної перевірки від 05.04.2025, зареєстрований 07.04.2025 №5755/ж5/17-00-09-01-12/3421604338, що не відповідає акту перевірки, який розглядається судом у межах цих спірних правовідносин.

Водночас, враховуючи висновки суду про те, що контролюючим органом було проведено фактичну перевірку за відсутності суб`єкта господарювання, який провадить свою господарську діяльність за місцезнаходженням автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , та за місцезнаходженням якої контролюючим органом проводилась фактична перевірка, за наслідками якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт порушення безпосередньо ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ та пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, оскільки останній не здійснював своєї господарської діяльності за місцем проведення фактичної перевірки, а саме за місцезнаходженням автозаправочної станції за адресою: АДРЕСА_1 , яка, у свою чергу, з 31.03.2025 передана у платне строкове користування іншій особі.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства як суб`єкта господарювання за місцем здійснення господарської діяльності, а саме на автозаправочній станції за адресою: АДРЕСА_1 , суд оцінює критично, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними і допустимими доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем.

Верховним Судом в постанові від 22 вересня 2020 року в справі №520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо порядку проведення фактичної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.

Враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано тієї обставини, що за місцезнаходженням господарської одиниці, зокрема автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де контролюючим органом проводилась фактична перевірка, ФОП ОСОБА_1 не здійснював свою господарську діяльність та не проводив, у тому числі за участі його уповноважених осіб розрахункові операції за пальне на такій автозаправочній станції, суд дійшов висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є особою, до якої за виявлені у ході проведення перевірки порушення вимог ч. 2 ст. 29 Закону №3817-ІХ та пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України застосовуються фінансові санкції.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу норм частин 1, 4 статті 9, частини 4 статті 79, статті 80, частини 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У разі неможливості надати суду відповідний доказ, сторона повинна зазначити причини, з яких він не може бути поданий та надати суду докази, які підтверджують, що ця сторона здійснила усі залежні від неї дії, спрямовані на отримання відповідного доказу і в неї відсутня можливість самостійно його отримати.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень є визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Наявність принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі обумовлена тим, що в учасників публічно-правових відносин, зазвичай, нерівні можливості, оскільки особі протистоїть суб`єкт владних повноважень. Активна роль суду дає можливість врівноважити можливості особи і суб`єкта владних повноважень, а також сприяє тому, щоб порушені владою права були захищені. Таким чином, відповідно до завдань та принципів адміністративного судочинства, у спірних правовідносинах саме відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, повинен доводити в суді правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України. А тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 15.05.2025 №008470090116 та №008469090116.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі, а статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат. З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 5600,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. Оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 5600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.05.2025 №008470090116.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.05.2025 №008469090116.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5600,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання/місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений 16 липня 2026 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК