Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №460/10534/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Рівне№460/10534/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач 2) в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням страхового стажу з 27.06.1990 по 01.12.1998; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.05.2026 №172550010607 щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням страхового стажу за період з 27.06.1990 по 01.12.1998; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.06.1990 по 01.12.1998 в російській федерації та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зазначеного страхового стажу.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що при визначенні її страхового стажу Пенсійним органом протиправно не зараховано період роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998, який підтверджується записами трудової книжки. однак Відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням зазначеного періоду стажу. Позивач вважає відмову протиправною, тому просить суд позовні вимоги задовільнити повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача 2.

Відповідач 2 – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що після припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та припинення дії відповідних міжнародних договорів відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації. Також покликається на те, що страховий стаж зараховується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №637, а подані Позивачем документи, на думку Пенсійного органу, не дають підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява Позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.05.2026 №172550010607 Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням періоду роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998.

У рішенні про відмову зазначено, що до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 27.06.1990 по 01.12.1998 на території російської федерації, оскільки Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вважаючи протиправною відмову Відповідача щодо незарахування спірного періоду до страхового стажу, Позивач звернулася до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій та рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області до страхового стажу Позивача періоду роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 цієї Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами другим, третім статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачали, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні. При цьому пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено про вихід України з Угоди від 13.03.1992.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, опублікованому в Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України з 19.06.2023.

Разом з тим припинення дії міжнародного договору не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище осіб, які виникли в результаті виконання такого договору до його припинення.

Відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. Незарахування стажу роботи, набутого особою у період чинності міжнародної угоди, у зв`язку з подальшим припиненням дії такої угоди, є неприпустимим, оскільки порушує принцип правової визначеності та легітимні очікування особи щодо реалізації права на пенсійне забезпечення.

За наявності чинних у період роботи Позивача положень Угоди, які передбачали можливість врахування трудового стажу, набутого на території держав-учасниць Угоди, Позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при вирішенні питання про зарахування до страхового стажу Позивача періоду її роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття такого стажу Позивачем.

Оскільки трудова книжка відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку №637 є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а спірний період роботи Позивача з 27.06.1990 по 01.12.1998 підтверджується належними записами трудової книжки НОМЕР_1 , які Відповідачами не спростовані, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для не зарахування такого періоду до страхового стажу Позивача.

Водночас суд враховує, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та саме до цього органу зверталася з питання перерахунку пенсії.

Разом з тим за принципом екстериторіальності заява Позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким прийнято рішення від 22.05.2026 №172550010607 про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням спірного періоду стажу.

Отже, саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.05.2026 №172550010607 яким Позивачу відмовлено у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

При цьому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії Позивачу з урахуванням періоду роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998 також є протиправними, оскільки саме цей орган є органом Пенсійного фонду за місцем перебування Позивача на пенсійному обліку та здійснення виплати пенсії.

З огляду на те, що спірний період роботи Позивача з 27.06.1990 по 01.12.1998 підтверджений належними записами трудової книжки НОМЕР_1 , а правових підстав для незарахування такого періоду до страхового стажу судом не встановлено.

З метою ефективного захисту прав Позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період 27.06.1990 по 01.12.1998 до страхового стажу Позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням такого стажу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665 грн 60 коп, сплачена відповідно до квитанції від 12.06.2026, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 2, який прийняв спірне рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу з 27.06.1990 по 01.12.1998.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.05.2026 №172550010607 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998 згідно із записами трудової книжки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи на території російської федерації з 27.06.1990 по 01.12.1998, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн 20 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл.,46001, ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська