Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №440/5941/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5941/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилася у не розгляді заяви від 21.04.2026 року та не наданні відповіді на таку заяву;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву від 21.04.2026 року та надати письмову відповідь про результати її розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування у запасі. 21 квітня 2026 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій привести у відповідність дані, зазначені у його військовому квитку НОМЕР_1 із даними електронного реєстру, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей щодо виключення ОСОБА_1 із військового обліку з підстав досягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Про результати розгляду його заяви просив повідомити у строк визначений законодавством - 7 днів. Вказана заява одержана відповідачем 21.06.2026, але відповіді на свою заяву позивач не отримав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5941/26. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

21 травня 2026 року через "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що 21.04.2026року засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою , в якій просив привести у відповідність дані, зазначені у військовому квитку НОМЕР_1 із даними електронного реєстру, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо виключення позивача із військового обліку з підстав досягнення на той час законодавчо встановленого граничного віку перебування в запасі (40р.), але не дочекавшись відповіді подав позов до Полтавського окружного адміністративного суду щодо бездіяльності та протиправних дій відповідача. Також, позивач зазначає про бездіяльність відповідача ,яка проявилась у не розгляді його заяви від 21.04.2026року та у ненаданні відповіді, що не відповідає

дійсності. Відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян" термін розгляду звернень громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Тобто, позивач зазначив , що надіслав заяву 21.04.2026року, зареєстрована вона була належним чином в журналі звернення громадян за вх.№ П-47 від 22.04.2026року та визначив строк надання відповіді 7днів пославшись на закон ,але не зрозуміло який. Не дочекавшись відповіді на звернення уже 12.05.2026 року подав позов до суду щодо неправомірних дій відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_4 ніяких строків на звернення позивача не порушував, тому не зрозуміло на що хотів вказати позивач. 12.05.2026 року за вих.№12/3528 було надано відповідь на заяву позивача та відправлено рекомендованим листом №3760200439452 за вказаною адресою позивача, АДРЕСА_1 .

У період з 28.05.2026 по 30.06.2026 суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування у запасі. 21 квітня 2026 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою, в якій привести у відповідність дані, зазначені у його військовому квитку НОМЕР_1 із даними електронного реєстру, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей щодо виключення ОСОБА_1 із військового обліку з підстав досягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Про результати розгляду його заяви просив повідомити у строк визначений законодавством - 7 днів. Вказана заява одержана відповідачем 21.06.2026, але відповіді на свою заяву позивач не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у ненаданні відповіді на заяву від 21 квітня 2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, а також додатково деталізовані приписами Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР), Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI (далі - Закон № 2657-ХІІ), Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (частина 2 статті 2 Закону).

Суд зазначає, що Закон України "Про звернення громадян" є базовим актом законодавства у питанні визначення порядку вирішення звернень громадян, що між тим, як у силу приписів ст. 12 зазначеного закону, так і у силу інших спеціальних актів законодавства не виключає випадків існування іншого порядку вирішення звернень громадян, визначеного законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції" та "Про виконавче провадження".

За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За приписами частини першої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (частини перша, третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).

Порядок розгляду пропозицій (зауважень) громадян визначений статтею 14 Закону № 393/96-ВР, заяв (клопотань) статтею 15, скарг статтею 16.

Так за змістом статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення громадян до відповідного органу мають бути викладені максимально чітко та зрозуміло з метою їх належного та всебічного розгляду. Зрозуміле та чітке викладення вимог сприяє всебічній оцінці, викладених у зверненні фактів, та наданні максимально чіткої відповіді на поставлені питання.

Відповідно до ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Разом з тим, як передбачено статтею 19 Закону № 393/96-ВР «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З аналізу положень Закону № 393/96-ВР слідує, що в разі надходження до органу звернення чи скарги такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в цьому зверненні чи скарзі обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 815/1178/17 та у справі № 280/4698/19 від 30.11.2020.

Крім цього, Законом № 393/96-ВР регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у заяві та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.

Обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади включає і доведення змісту відповіді до заявника. А орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 у справі № 826/11164/16.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові. По-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні - це механізм виконання соціальних обов`язків публічної влади.

Від правильного функціонування адміністративно-правових механізмів реалізації прав громадян, від чіткого й ефективного реагування влади на їхні звернення залежить здатність держави забезпечувати належний захист законних інтересів громадян.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 21 квітня 2026 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій привести у відповідність дані, зазначені у його військовому квитку НОМЕР_1 із даними електронного реєстру, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" відомостей щодо виключення ОСОБА_1 із військового обліку з підстав досягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Про результати розгляду його заяви просив повідомити у строк визначений законодавством - 7 днів

А вже 12.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача з питання не розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 від 21.04.2026.

Натомість, 12..05.2026 на вказану заяву ОСОБА_1 від 21.04.2026 відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" було надано відповідь та направлено на засобами поштового зв`язку .

Отже, суд вважає, що відповідачем було дотримано вимоги статті 20 Закону України "Про звернення громадян" щодо строків розгляду заяви позивача, оскільки відповідь на заяву ОСОБА_1 від 21.04.2026 була надана 12.05.2026, тобто в межах загального місячного строку, визначеного законодавством.

В той же час, позивач зазначив , що надіслав заяву 21.04.2026року, зареєстрована вона була належним чином в журналі звернення громадян за вх.№ П-47 від 22.04.2026року та визначив строк надання відповіді 7днів пославшись на закон, але не зрозуміло який.

Також у своїй заяви він ставить питання щодо виключення його з військового обліку, оскільки він досяг граничного віку перебування у запасі.

Дане питання вирішується відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" і відповідь позивачу була надана відповідно до норм цього Закону.

Звернувшись до суду 12.05.2026 із позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача, позивачка не дочекалась спливу передбаченого законом строку для розгляду свого звернення. На момент подання позову у відповідача ще не виник обов`язок завершити розгляд звернення, а відтак були відсутні правові підстави вважати його бездіяльність протиправною.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідь на звернення була фактично підготовлена та направлена позивачу засобами поштового зв`язку, що свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду звернення громадянина.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають ОСОБА_1

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2- 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко