Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №420/11511/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11511/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з платежів ОСОБА_1 , здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 49 135,10 грн. з платежів, здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо надмірно утриманого військового збору з платежів ОСОБА_1 , здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збоір в розмірі 3,5% у сумі 9554,05 грн. з платежів, здійснених на виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошового забезпечення у повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Ухвалою від 27.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (стягнута/ виплачена на підставі рішення суду) оподатковується ПДФО та військовим збором, при цьому податковий агент (роботодавець/платник) зобов`язаний утримати та сплатити ці податки, навіть якщо рішення суду «про податки» прямо не говорить. Такий підхід прямо відображений у податкових роз`ясненнях (зокрема, щодо виплати середнього заробітку за рішенням суду — ПДФО 18% та військовий збір; і зазначено, що оподаткування здійснюється незалежно від періоду, за який нарахований дохід).

Ставка військового збору у Позивача становила 5 відсотків від об`єкта оподаткування, а саме від суми виплаченого доходу на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року у справі №420/10254/24.

Оскільки дохід у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виплачується на підставі рішення суду на користь звільненого працівника (військовослужбовця), то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків (без нарахування компенсації ПДФО) і військовим збором за ставкою 5 відсотків незалежно за який період такі доходи нараховані.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року у справі №420/10254/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.04.2023р. по 04.10.2023р. включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.04.2023р. по 04.10.2023р. включно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 в сумі 447 544,80 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. скасовано.

Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995р. №100 у розмірі 272 972,78грн. (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 коп.).

Листом від 14.04.2026 року відповідачем у відповідь на адвокатський запит від 10.04.2026 року надано розрахунковий лист про розмір нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 в сумі 210 089,04 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати присуджених йому коштів згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 з утриманням ПДФО у розмірі 18% та військового збору у розмірі 5%, звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (Порядок № 44).

Згідно з п.2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі-грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення відповідають приписам пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Визначення розміру податків, внесків та зборів, які справляються з нарахованих сум грошового забезпечення, покладено на відповідний фінансовий орган у складі відповідача, який в свою чергу, повинен виплатити за рішенням суду відповідні кошти позивачу з утриманням з них вказаних податків, внесків та зборів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За правилами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

В той же час, відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу приписів статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (частина друга статті 117 КЗпП України).

Так, судом було встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24 було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995р. №100 у розмірі 272 972,78грн. (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 коп.).

На виконання цього рішення відповідач виплатив позивачу кошти в сумі 210 089,04 грн, утримавши при цьому податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, з чим позивач не погоджується і через що між сторонами виник даний спір.

Отже, у цій справі спірні правовідносини стосуються питання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби за рішенням суду.

В цьому контексті суд враховує, що визначений судом середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби не відноситься до сум, які роботодавець повинен сплатити працівникові при звільнення в розумінні статей 116, 117 КЗпП України.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд наголошує, що обчислений за рішенням суду середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 сформувала наступну правову позицію: "... середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати ...".

Отже, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний висновок також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.05.2022 у справі № 520/11620/2020 та від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20.

Отже, на суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виплаченого позивачу на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/10254/24, не поширюється компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, оскільки відповідні виплати є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.