Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №420/41483/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41483/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНКО ГРУП" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНКО ГРУП" до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.06.2025 №UA500500/2025/000233/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобі комерційного призначення від 17.06.2025 №UA500500/2025/000476, прийняті Одеською митницею.

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.12.2025 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у червні 2025 року на підставі Договору від 19.10.2023 № 1910/2023, Рахунка проформи від 25.04.2025 № 43 ART25 і Рахунка-фактури (інвойса) від 13.06.2025 № 13197-ART25 Позивач як покупець придбав у компанії ARTROM STEEL TUBES, S. A. (Румунія) як продавця товари – труби з вуглецевої легованої сталі марки 30CrMnSiNi2 в асортименті. Кількість Товарів, які підлягали поставці, сторони узгодили в Рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.06.2025 № 13197-ART25. Відповідно до цього документа загальна вартість Товарів становить 46 363, 62 євро. У Митній декларації від 14.06.2025 № 25UA500500019103U6 Позивач визначив митну вартість Товарів, обравши для цього основний метод, – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); при цьому в ході митного оформлення Відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Однак, в Рішенні Відповідач посилається виключно на те, що документи, подані нашим підприємством, нібито містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості Товарів. Позивач вважає, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та ґрунтуються не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях контролюючого органу.

30.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

19.10.2023 між ARTROM STEEL TUBES S.A. (Romania) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАНКО ГРУП" (покупець) укладений договір №1910/2023, пунктом 1.1. якого передбачено, що продавець продає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання (в подальшому – продукція) в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що продавець поставляє продукцію на умовах FCA Слатіна Румунія, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2010.

Згідно пункту 2.2. та 2.4. Договору, продавець здійснює поставку товару протягом 10-30 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця. Сплата будь-яких і всіх мит і/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні Покупця, покладається на Покупця.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 30% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за Товар згідно з проформою рахунком; 70% сплачується після отримання коносаментів на відвантажену продукцію.

Згідно додаткової угоди №2 від 01.03.2025 до Контракту №1910/2023 від 19.10.2023 сторони дійшли згоди, що з моменту підписання цієї Додаткової угоди умови оплати, передбачені основним Договором, втрачають чинність. Подальші умови оплати кожного окремого постачання товару регулюватимуться відповідними рахунками на оплату, виставленими Постачальником, які міститимуть погоджені Сторонами строки, порядок та форму розрахунків.

У червні 2025 року на виконання умов Договору №1910/2023 продавцем було виставлено рахунок-проформу від 25.04.2025 №43 ART25 та рахунок-фактуру (інвойс) від 13.06.2025 №13197- ART25 та придбано у компанії ARTROM STEEL TUBES S.A. товар – труби з вуглецевої легованої сталі марки 30CrMnSiNi2, безшовні, гарячекатанні, круглого поперечного перерізу, без обробки, без різьби, без теплової ізоляції, діаметром не більш як 168,3 мм: 133,00х19,00 мм, кількість – 15,52 т.; 114,30х19,00 мм, кількість 7,604 т. – на загальну вартість 46363,62 євро.

14.06.2025 позивачем подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №25UA500500019103U6. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Рахунок-фактуру (інвойс) №13197-ART25 від 13.06.2025;

- Автотранспорту накладну А№227445 від 13.06.2025;

- Сертифікат з перевезення №Х 0050596 від 13.06.2025;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №286 віж 13.06.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.03.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1910/2023 від 19.10.2023;

- Доповнення до внутрішнього договору (контракту №6 від 17.04.2025;

- Договір про надання послу митного брокера №2809/1 від 28.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №08/04 від 08.04.2024;

- Заяву декларанта про незастосування обмежень щодо пропуску та випуску товарів, встановлених Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" б/н від 13.06.2025.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, однак 17.06.2025 декларантом позивача повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000233/2 від 17.06.2025.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Додатковою угодою №2 від 01.03.2025 до контракту №1910/2023 від 19.10.2023 передбачено що умови оплати кожного окремого постачання товару регулюватимуться відповідними рахунками. У наданому інвойсі 13197-ART25 від 13.06.2025 не зазначаються умови оплати за товар та у проформі інвойсі № 43 від 25.04.2025 зазначено одночасно умовою оплати 100% передплата та 50% передплата. У той же час у проформі інвойсі № 43 від 25.04.2025 відсутнє посилання на контракт 1910/2023 від 19.10.2023 та у ньому відсутні підписи уповноваженої особи відправника або печатки підприємства, що не дає змогу підтвердити автентичність даного документу.

2) Документ, що підтверджує вартість перевезення – рахунок на оплату перевезення №286 від 13.06.2025 виданий ТОВ «Континенталь Транс», але, згідно наданих до митного оформлення транспортних документів (СМR №А № 227445 від 13.06.2025), перевізником зазначено PE Massalitin SO, який жодного відношення до здійснення перевезення товару не має оскільки договір на транспортне перевезення №08/04 від 08.08.2024 укладено між ТОВ «Континенталь Транс» та ТОВ «Алако груп», та згідно якого ціна та умови перевезення зазначаються у письмових заявках, яку не було надано до митного оформлення.

3) Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 12.05.2025, від 12.06.2025 та від 16.05.2025, які не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема: підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації та інформації про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача. Виходячи з вищезазначеного надані платіжні документи від 12.05.2025, від 12.06.2025 та від 16.05.2025 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари.

4) У наданому експертному висновку 19-09/482 від 16.06.2025 було використано основний метод визначення митної вартості відповідно до МКУ, тобто не здійснював жодного аналізу ринку країни-експортера, не навів жодного прикладу вартості подібних (аналогічних) товарів в КНР, а просто зазначив вартість товарів згідно представлених йому декларантом документів. Таким чином, наданий висновок про вартісні характеристики товарів не є змістовним та може братись до уваги.

Позивач не погоджується із таким коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення Одеською митницею зазначено, що додатковою угодою №2 від 01.03.2025 до контракту №1910/2023 від 19.10.2023 передбачено що умови оплати кожного окремого постачання товару регулюватимуться відповідними рахунками. У наданому інвойсі 13197-ART25 від 13.06.2025 не зазначаються умови оплати за товар та у проформі інвойсі № 43 від 25.04.2025 зазначено одночасно умовою оплати 100% передплата та 50% передплата. У той же час у проформі інвойсі № 43 від 25.04.2025 відсутнє посилання на контракт 1910/2023 від 19.10.2023 та у ньому відсутні підписи уповноваженої особи відправника або печатки підприємства, що не дає змогу підтвердити автентичність даного документу.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Крім того, суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, в якій Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Наданий до митного оформлення інвойс дозволяє ідентифікувати його з поставкою оцінюваного товару.

Відтак, вказані митницею обставини не можуть впливати на зміну числових значень складових митної вартості товарів. Навпаки, такі обставини можуть впливати виключно на господарські відносини між позивачем як покупцем та продавцем товару.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про те, що у проформі інвойсі №43 від 25.04.2025 відсутнє посилання на контракт №1910/2023 від 19.10.2023, оскільки в такому документі наявне посилання на вищевказаний контракт, зауваження відповідача щодо відсутності у проформі інвойсі підпису сторони відправника є безпідставними, оскільки це не впливає на числові показники митної вартості товару.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що рахунок на оплату перевезення №286 від 13.06.2025 виданий ТОВ «Континенталь Транс», але, згідно наданих до митного оформлення транспортних документів (СМR №А № 227445 від 13.06.2025), перевізником зазначено PE Massalitin SO, який жодного відношення до здійснення перевезення товару не має оскільки договір на транспортне перевезення №08/04 від 08.08.2024 укладено між ТОВ «Континенталь Транс» та ТОВ «Аланко груп», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року № 1955-IV, у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Під час здійснення митного оформлення товарів відповідачу надано Генеральний договір № 08/04 від 08.04.2024 про транспортне перевезення та надання транспортно-експедиційних послуг, що укладений між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТИНЕНТАЛЬ ТРАНС".

Згідно пункту 1.1 Договору, експедитор, діючи в межах цього Договору за дорученням та за рахунок коштів Замовника, надає послуги з організації перевезень у міжнародних сполученнях та територією України, транспортному експедируванні вантажу.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, зокрема, що при залученні третіх осіб до виконання Договору експедитор відповідає за їхні дії, як за свої власні.

Таким чином, перевізник залучив до перевезення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , що також підтверджується договором на транспортно-експедиційні послуги №24/04 від 24.04.2025.

Перевізником в межах договору перевезення виставлено рахунок на оплату №286 від 13.06.2025 на ім`я позивача, який надавався Відповідачу.

Відтак, перевезення товару PE Massalitin SO (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ) не є порушенням умов договору.

За наведеного, твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження договірних відносин між експедитором та перевізником, як на підставу неможливості перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд не приймає до уваги, оскільки такі зауваження відповідача по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару, не враховуючи того факту, що умови транспортного перевезення є договірними правовідносинами та приписами Митного Кодексу України не передбачено надання таких документів.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним було подано до митного оформлення Рахунок на оплату від 13.06.2025 № 286, який містить всі необхідні дані про транспортні витрати, а відтак в пред`явленні митному органу релевантної заявки на перевезення вантажу не було необхідності.

Щодо зауважень митниці до платіжних інструкцій в іноземній валюті від 12.05.2025, від 12.06.2025 та від 16.05.2025, які не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема: підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації та інформації про місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача, то суд зазначає наступне.

Розділ 2 даної Постанови, на який посилається відповідач, регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги.

Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що «платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції». Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його.

До митного оформлення надане повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу, тому цей документ підписаний банком. Тобто наданий до митного оформлення платіжний документ і платіжна інструкція це два зовсім різних документа. І вимоги до одного з них на інший не поширюється.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що банківський платіжний документ можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому висновки відповідача про те, що платіжні документи від 12.05.2025, від 12.06.2025 та від 16.05.2025 не є підставою для підтвердження ціни товару є безпідставними та неправомірними.

Крім того, як вбачається зі змісту платіжних документів від 12.05.2025, від 12.06.2025 та від 16.05.2025, вони містить інформацію про одержувача платежу - компанія «ARTROM STEEL TUBES S.A.» та її реквізити, на які перераховано кошти в сумі в сумі 18400,00 євро, 42800,00 євро та 20050,00 євро, що відповідає сумі, вказаній рахунку-проформі. Також вказані платіжні документи містять посилання на договір №1910/2023 від 19.10.2023, оскільки платіж здійснювався на виконання умов цього контракту.

Відсутність в указаному платіжному документі печаток та підписів відповідних посадових осіб позивача обґрунтовується тим, що даний платіжний документ являє собою повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу на якому присутні відмітки Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про проведення банківської операції.

Отже, всупереч доводам митного органу, згаданий вище платіжний документ, який наданий позивачем, оформлений належним чином та є таким, що підтверджує факт оплати за оцінювані товари.

Також, в оскаржуваному рішенні, митний орган зазначив, що у наданому експертному висновку 19-09/482 від 16.06.2025 було використано основний метод визначення митної вартості відповідно до МКУ, тобто не здійснював жодного аналізу ринку країни-експортера, не навів жодного прикладу вартості подібних (аналогічних) товарів в КНР, а просто зазначив вартість товарів згідно представлених йому декларантом документів. Таким чином, наданий висновок про вартісні характеристики товарів не є змістовним та може братись до уваги.

У відповідності до частини 6 статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України передбачено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини віднесені до додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Тобто Позивачем додатково разом з митною декларацією до митного органу був наданий висновок експерта від 16.06.2025 №19-09/482, який складений експертом спеціалізованої експертної організації ТОВ «Одеський аукціонний центр» Савостьяновим А.В.

Відповідач не наділений повноваженнями визнавати дійсними чи недійсними висновки експерта. Доказів, які б спростовували висновки експерта митним органом у оскаржуваному рішенні не наведено.

За таких обставин твердження відповідача щодо висновку експерта є безпідставними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17.

Відтак, суд вважає наведені доводи митного органу є необґрунтованими та безпідставними, а вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості перевезеного товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАНКО ГРУП» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000233/2 від 17.06.2025 прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Одеською митницею безпідставно здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000476 від 17.06.2025.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000233/2 від 17.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000476 від 17.06.2025.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 6056,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНКО ГРУП" (49044, вул. Виконкомівська, буд. 12А, оф. 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38954022) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000233/2 від 17.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000476 від 17.06.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНКО ГРУП" (49044, вул. Виконкомівська, буд. 12А, оф. 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38954022) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.