Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №420/11000/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11000/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м. Одеса) та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та здійснити перерахунок грошового забезпечення, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, ОСОБА_1 , до відповідачів, Військової частини НОМЕР_1 , Військової академії (м. Одеса) та Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) за період з 29.01.2020 по 05.03.2022, військової частини НОМЕР_3 за період з 06.03.2022 по 16.08.2022, військової частини НОМЕР_2 за період з 17.08.2022 по 20.05.2023 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) за період з 29.01.2020 по 05.03.2022, військову частину НОМЕР_3 за період з 06.03.2022 по 16.08.2022, військову частину НОМЕР_2 за період з 17.08.2022 по 20.05.2023 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також виплачені за вказаний період: грошову допомогу для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премій, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

Позиція позивача обґрунтована тим, що в період проходження військової служби за контрактом відповідачі протиправно нарахували та виплатили йому грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.03.2018 (1762,00 грн), замість застосування показника, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Також позивач вказує на невиплату індексації грошового забезпечення у період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно. Позивач наголошує, що відповідно до чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, базовим місяцем для обчислення індексації за вказаний період є січень 2008 року, оскільки саме тоді набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 1294, якою було встановлено діючі на той момент посадові оклади.

Стосовно нарахування основних та додаткових видів грошового забезпечення, премій і матеріальної допомоги за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, позивач зазначає, що після скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 відновилася дія первісної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Це зобов`язує відповідачів обчислювати посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня поточного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, позивач стверджує, що виплата перерахованих сум має супроводжуватися одночасною компенсацією податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

(б) Позиція відповідача

30.04.2025 від відповідача, Військової академії (м. Одеса), надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо суті позовних вимог заперечення відповідача обґрунтовані відсутністю правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення позивача із використанням величини мінімальної заробітної плати. Позивач наполягає на перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.03.2022 на підставі первинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704. Дія цієї редакції, яка передбачала застосування щонайменше 50 відсотків мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення окладів, дійсно була відновлена з 29.01.2020 року після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103.

Проте відповідач наголошує на необхідності вирішення колізії між нормами права різної юридичної сили. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII чітко встановлено, що після 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки норми Закону № 1774-VIII мають вищу юридичну силу порівняно з приписами Постанови КМУ № 704, пріоритет належить саме акту законодавчого органу. Відтак, правові підстави для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із прив`язкою до мінімальної заробітної плати (чи її частини) відсутні.

Крім того, представник зверну увагу, що єдиною сталою розрахунковою величиною для визначення розмірів окладів як складових грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період залишався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет» на 2020, 2021 та 2022 роки, розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, становив сталу величину — 2102 гривні. Крім того, примітки до Додатків 1 та 14 Постанови № 704, які роз`яснювали механізм і формулу обчислення окладів, мають виключно інформаційний та роз`яснювальний характер, а тому самі по собі не можуть містити нових норм права чи змінювати порядок, визначений законом.

Зважаючи на те, що розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (зокрема, надбавки за вислугу років) та одноразових виплат при звільненні (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги) безпосередньо залежать від базових розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, нарахування та виплата всіх належних позивачу сум були здійснені в повному обсязі та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Будь-якої протиправної бездіяльності з боку відповідача допущено не було, а тому вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, включно з індексацією, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

06.05.2025 від відповідача, військової частини НОМЕР_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення представник зазначає, що розрахунок складових грошового забезпечення позивача за період його служби з 12.11.2022 по 20.05.2023 здійснювався у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та визначено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями обчислюються шляхом множення тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, який становить 1762 грн. Оскільки Постанова № 103 є пізнішим актом того самого органу виконавчої влади, за загальним процесуальним правилом подолання колізій у часі застосуванню підлягає саме її механізм розрахунку, а не прожитковий мінімум станом на 1 січня відповідного календарного року. З огляду на це, відповідач вважає нарахування грошового забезпечення із застосуванням показника 1762 грн законним та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

07.05.2025 від первісного відповідача, військової частини НОМЕР_3 , (правонаступник військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення представник наголошує, що нарахування та виплата відповідних сум позивачу здійснювалися у суворій відповідності до вимог закону. Відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 103 було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та чітко визначено механізм обрахунку посадових окладів та окладів за військовими званнями. Відповідно до цих змін, розрахунковою величиною для обчислення окладів є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня 2018 року (який згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 1762 гривні), а не прожитковий мінімум станом на січень календарних років період з 2020 по 2023 роки.

Відповідач акцентує увагу суду на тому, що за загальним правилом вирішення колізій у разі неузгодженості між підзаконними актами одного й того самого органу застосуванню підлягає акт, який був прийнятий пізніше, навіть якщо раніше прийнятий акт не втратив чинності. Таким чином, застосуванню підлягав саме механізм, визначений Постановою № 103 із використанням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.

З огляду на викладене, відповідач стверджує, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

ІІІ. Процедура та рух справи

18.04.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.06.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд заяву представника військової частини НОМЕР_2 про заміну сторони правонаступником задовольнив; замінив відповідача, військову частину НОМЕР_3 , на його правонаступника – Військову частину НОМЕР_2 .

11.06.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до отримання витребуваних доказів.

15.07.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі.

V. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) позивач:

- 16.06.2017 – 19.06.2017 старший навідник мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , ВОС-143803Д;

- 19.06.2017 – 20.07.2018 навідник мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , ВОС-143281Д;

- 20.07.2018 – 05.03.2022 курсант Військової академії (м. Одеса).

Відповідно до наданих на виконання ухвали суду від 11.06.2026 документів позивач:

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.03.2022 № 71 позивача з 12 березня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення з 12 березня 2022 року;

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.11.2022 № 314 позивача з 10.11.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.11.2022 № 316 позивача з 12 листопада 2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вирішено вважати таким, що 12 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

В період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

В період з 29.01.2020 по 20.05.2023 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо позовних вимог з приводу нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З огляду на наведене суд встановив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078.

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018.

Тобто з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові по справі №400/1118/21 від 26.01.2022.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки доказів підвищення у спірний період тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду відповідач не надав, тому при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018, базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.

При цьому, враховуючи, що індексація позивачу не виплачувалась взагалі, суд робить висновок про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача, військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у періоді з 16.06.2017 по 28.02.2018.

Щодо застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача – січень 2008 року при проведенні такого нарахування та виплати, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку про те, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

При цьому, суд звертає увагу, що 29 листопада 2021 р. Верховний Суд ухвалив постанову у справі №120/313/20-а, в якій висловив протилежний висновок:

Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17. Також Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 5 лютого 2020 року у справі №825/565/17). У цьому контексті Суд додатково зауважує, що за змістом пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Застосовуючи ці підходи, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

За таких підстав, позовні вимоги підлягаю задоволенню шляхом зобов`язання відповідача, військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Щодо вимог про перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення, премій, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

З огляду на примітку 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Відповідно до Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні від 17.12.2019 Верховного Суду, викладеним за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.

Таким чином, саме з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження № К/9901/43174/21).

Суд також звертає увагу, що редакція законів України про державний бюджет 2020, 2021, 2022 та 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

Разом з цим відповідачі не заперечують, що в спірний період позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року.

Враховуючи вище наведені норми права та встановлені судом обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідачем, Військовою академією (м. Одеса), протиправно при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.03.2022 застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Щодо заявлених позовних вимог до інших відповідачів, військової частини НОМЕР_3 , військової частина НОМЕР_2 , суд зазначає наступне.

Так, як вже встановлено, відповідно до наданих на виконання ухвали суду від 11.06.2026 документів позивач:

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.03.2022 № 71 позивача з 12 березня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення з 12 березня 2022 року;

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.11.2022 № 314 позивача з 10.11.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.11.2022 № 316 позивача з 12 листопада 2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вирішено вважати таким, що 12 листопада 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

При цьому, суд звертає увагу, що 11.06.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд заяву представника військової частини НОМЕР_2 про заміну сторони правонаступником задовольнив; замінив відповідача, військову частину НОМЕР_3 , на його правонаступника – Військову частину НОМЕР_2 .

Виходячи з наведеного та з урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що відповідачем, військової частиною НОМЕР_2 , протиправно при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 12.03.2022 по 10.11.2022 та з 12.11.2022 по 20.05.2023 застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року.

Таким чином, заявлені позовні вимоги в цій частині належать до часткового задоволення шляхом зобов`язання Військову академію (м. Одеса) за період з 29.01.2020 по 05.03.2022, військову частину НОМЕР_2 за період з 12.03.2022 по 10.11.2022 та з 12.11.2022 по 20.05.2023 перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, премій, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог про перерахунок виплачених грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, з урахуванням висновків суду у вказаному рішенні, позивач має право на перерахунок фактично виплачених у спірний період грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому заявлені позовні вимоги у цій частині належать до задоволення.

З урахуванням зазначеного, заявлені позовні вимоги належать до часткового задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно.

3.Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

4.Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) за період з 29.01.2020 по 05.03.2022, військову частину НОМЕР_2 за період з 12.03.2022 по 10.11.2022 та з 12.11.2022 по 20.05.2023 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

5.Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) за період з 29.01.2020 по 05.03.2022, військову частину НОМЕР_2 за період з 12.03.2022 по 10.11.2022 та з 12.11.2022 по 20.05.2023 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також виплачені за вказаний період: грошову допомогу для оздоровлення, матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премій, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

6.У задоволенні решти вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Відповідач 2: Військова академія (м. Одеса), адреса: 65009, Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020.

Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Суддя Оксана БОЙКО