Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №420/9318/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , правил військового обліку;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо звернення до органів Національної поліції України стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , здійсненого у вересні 2025 р. (за даними Реєстру — 05.09.2025 р.; за відповіддю від 05.03.2026 р. (вих. №РО15/2184) — 03.09.2025 р.);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) негайно вилучити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомості про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , правил військового обліку та про його перебування у розшуку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) негайно повідомити органи Національної поліції України про виключення відомостей щодо ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 з Реєстру та відкликати звернення до поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Закон №1951-VIII прямо визначає вичерпний перелік відомостей, які є підставою для внесення запису до реєстру в частині порушень правил військового обліку - це виключно задокументований факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, підтверджений протоколом та/або постановою. Натомість, як вбачається з витягу з реєстру (сформовано 17.02.2026 р.), розділ «Правопорушення» щодо ОСОБА_1 є порожнім — жодного протоколу або постанови про адміністративне правопорушення не існує. Відтак внесення до реєстру відомостей про «порушення правил військового обліку» без жодного процесуального документа є прямим порушенням п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII — тобто незаконним за спеціальною нормою того самого закону, який регулює ведення реєстру. Викладене означає, що запис у Реєстрі є незаконним не лише за загальними нормами про захист персональних даних — зокрема, ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (обробка персональних даних здійснюється виключно за наявності законних підстав) та ст. 32 Конституції України (право на захист від незаконного збирання та поширення недостовірних відомостей), — але й за спеціальною нормою того самого закону, що регулює ведення Реєстру. Це є самостійною і достатньою підставою для визнання дій Відповідача протиправними та зобов`язання виключити відповідні відомості. Відповідно до ст. 254 КУпАП підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення є протокол. Оскільки протоколу не складено — провадження не розпочато. Застосування ст. 259 КУпАП (доставлення порушника) також є незаконним: доставлення допускається лише щодо особи, стосовно якої вже встановлено факт правопорушення, а не з метою його первинного виявлення. Таким чином, РТЦК ініціював примусове доставлення громадянина у позапроцесуальний спосіб — за відсутності будь-якого процесуального документа.

Ухвалою від 03.04.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/9318/26 - відмовлено.

Ухвалою від 07.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Станом на 17.02.2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 наявна відмітка “порушення правил військового обліку”, а також відмітка – дата звернення « 05.09.2025», причина звернення до Нацполіції «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Адвокатом Мандич Л.Л. в інтересах ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит щодо отримання інформації: 1. Повідомити чи було встановлено/виявлено уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які порушення правил військового обліку зі сторони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2. Повідомити чи складалися/приймалися уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які постанови або протоколи по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 та або ст. 210-1 КУпАП або інші правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Якщо так, надати копії таких постанов/протоколів та копії матеріалів щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; 3. Повідомити чи надсилалися/направлялися уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-які звернення до органів Національної поліції України про доставлення до РТЦК або розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУПАП або з інших підстав.

Листом від 05.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відповідь, в якій зазначено, що враховуючи той факт, що військово-лікарську комісію військовозобов`язаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не проходив за останній календарний рік, електронні алгоритми Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» ідентифікували його як порушника Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІП "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист". У зв`язку із цим 03.09.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до органів Національної поліції України щодо доставления військовозобов`язаного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку статті 259 КУпАП. Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачений розгляд адміністративних справ (в тому числі для закриття адміністративного провадження за ст.247 КУпАП) без участі особи, стосовно якої розглядається така справа, окрім випадків, передбачених статтею 279-9 КУпАП. В зв`язку із цим, рекомендуємо військовозобов`язаному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для розгляду адміністративної справи, попередньо записавшись до електронної черги через офіційний сервіс https://echerga.mod.gov.ua/index. Із собою необхідно мати документ, що посвідчує особу та документи, що підтверджують його право на відстрочку.

Адвокатом Мандич Л.Л. в інтересах ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій останній просив: 1. Негайно виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів незаконно внесені відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме: відомості в розділі «Порушення правил військового обліку» та «Розшук», а також відомості про звернення до органів Національної поліції від 03.09.2025 р. 2. Відкликати з органів Національної поліції України звернення від 03.09.2025 р. щодо ОСОБА_1 та повідомити відповідний підрозділ поліції про виключення відомостей з Реєстру — протягом 5 робочих днів. 3. Надати письмове підтвердження факту та дати виключення зазначених відомостей з Реєстру. 4. Повідомити, яка посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідальною за внесення оскаржуваних відомостей, та які заходи вжито щодо притягнення її до відповідальності за порушення п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII та п. 63 Постанови КМУ №560.

Листом від 19.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відповідь, в якій серед іншого рекомендовано особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_7 для розгляду адміністративної справи, попередньо записавшись до електронної черги через офіційний сервіс https://echerga.mod.gov.ua/index.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Приписами п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України №2232-ХІІ від 25.03.1992 “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію віл 21.10.1993 № 3543-ХП (далі Закон № 3543-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-ХП мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Стаття 22 Закону № 3543-ХП передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Серед іншого, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (частина третя статті 22 Закону № 3543-ХП).

За змістом частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХП призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022р., територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" ;Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";Про захист персональних даних" та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення;

виконують інші функції відповідно до законодавства.

З військово-облікового документу, сформованого позивачем 17.02.2026р. через мобільний застосунок “Резерв+”, вбачається, що позивач уточнив свої персональні дані 13.11.2025р.

Згідно вказаного витягу із “Резерв+” ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також щодо ОСОБА_1 наявна відмітка “порушення правил військового обліку”, а також відмітка – дата звернення « 05.09.2025», причина звернення до Нацполіції «не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

В графах дата ВЛК, номер протоколу ВЛК, постанова ВЛК – відсутні будь-які відомості.

Згідно абзацу 4 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Разом з тим, позивачем не надано до суду постанови ВЛК та доказів проходження ним медичного огляду, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 (зі змінами)).

При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України.

Отже, позивач не пройшов вчасно ВЛК з дня набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” в редакції від 15.02.2025 року, чим порушив вимоги ст.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист”, ч.1 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, ст.17 Закону України “Про оборону”.

Дії ТЦК та СП щодо внесення даних про не проходження ВЛК базувалися виключно на нормах чинного законодавства та наявній на той момент інформації. Недбале ставлення Позивача до свого обов`язку з ведення військового обліку (не звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду) не може трактуватися як протиправна бездіяльність ТЦК.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст 27 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомостей про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , правил військового обліку не підлягають задоволенню, оскільки відповідач є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу так і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

В рамках даної справи, суд звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку “Резерв+” примітки Порушення правил військового обліку не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, відомості в “Резерв +” змісту “Причина звернення до Нацполіції: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК...”, мають суто інформативний характер, як це і передбачено вимогами ст.2 Закону №1951-VІІ.

З огляду на викладене, відповідач, використовуючи інформаційно-комунікаційну систему, вніс відомості щодо позивача, в якості способу його інформування.

Таким чином, суд зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження знаходження позивача у розшуку матеріали справи не містять.

Крім того, суд акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-ХІІ обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, не проходження ВЛК, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-ХІІ та Порядком № 1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210,210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі №420/29983/25.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7,8, 9, 10, 77, 90,139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.