Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №400/2352/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р. № 400/2352/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 року до 01.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити Позивачу перерахунок з 29.01.2020 року до 01.05.2023 року грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в спірний період з 29.01.2020 по 01.05.2023 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка, на думку позивача, невірно розраховувала його грошове забезпечення.

Ухвалою від 10.03.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив строки для подання сторонами заяв по суті.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. У справі, що розглядається, 04.03.2026 року Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, тобто майже через 3 роки з дня переведення Позивача з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , при цьому не зазначивши вагомих підстав для поновлення цього строку для звернення до суду. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до відомостей Послужного списку з 26.05.2015 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2023 року №96 з 06.04.2023 Позивача було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та переведено до військової частини НОМЕР_2 .

Відзив і лист відповідача № 563/616 від 23.02.2026 підтверджують, що в спірний період при розрахунку грошового забезпечення застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який складає 1762,00 грн.

Позивач вважає, що його грошове забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розраховувалось невірно, що стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.

Положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Уряд України запровадив одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.

Відтак, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає, що з 29.01.2020 грошове забезпечення позивача підлягало розрахуванню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З матеріалів справи встановлено, що посадовий оклад і оклад за військовим званням позивача визначався військовою частиною НОМЕР_3 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.

З огляду на наведене, суд, виходячи з меж позову, доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020 до 06.04.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік», є неправомірними

На цій підставі відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахунку грошового забезпечення в період з 07.04.2023 по 01.05.2023, оскільки в цей період позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Що стосується твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, суд вважає позицію відповідача посилковою з огляду на таке.

07.04.2023 позивач не був звільнений з військової служби, а був переведений на нове місце служби. Отже публічна служба як така не була припинена. Відтак, підстави для застосування до спріних правовідносин ч. 2 ч. 233 КЗпП України відсутні. Разом з тим, частина першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025.

Отже, позивачем строк звернення до суду не порушено.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо його розподілу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29.01.2020 року до 06.04.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 року до 06.04.2023 року грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум

4. В іншій частині позову відмовити

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко