Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №380/9171/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 рокусправа № 380/9171/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну праву за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 ,; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №73 від 14.03.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) №76 від 15.03.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01.09.2025 є студентом першого курсу денної форми навчання Фахового коледжу Львівського університету бізнесу та права, що підтверджується довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Позивачем реалізовано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується відомостями з додатку «Резерв+». 13.03.2026 близько 20:00 год. в м. Тернопіль позивача зупинили працівники поліції та ТЦК та СП, незважаючи на наявність діючої відстрочки, затримали та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Попри його повідомлення про статус студента та наявну відстрочку, на наступний день позивач був призваний за мобілізацією та направлений до військової частини. Зазначено, що надані ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатські запити копії документів не містять жодних доказів анулювання наданої позивачу відстрочки у встановленому законом порядку станом на 14.03.2026, а також не підтверджують наявності будь-якої із підстав, передбачених пунктом 13 Порядку №650, для її скасування. Вважає, що на момент винесення спірного наказу в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Останній у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав дійсну (чинну) відстрочку від призову на військову службу, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. На думку представника, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації. Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних наказів, такі накази вичерпали свою дію, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. З огляду на зазначене, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

25.05.2026 за вх.№44180 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. Вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 зарахування до списків особового складу військової частини позивача було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними.

26.05.2026 за вх.№44619 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що оскільки наказ про призов позивача з діючою відстрочкою є протиправним, наказ про зарахування є похідним від нього і не породжує легітимних наслідків. Вважає, що єдиним ефективним способом захисту є скасування обох наказів та зобов`язання відповідача виключити позивача зі списків особового складу частини. Просить позов задовольнити.

27.05.2026 за вх.№54010 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що доводи позивача щодо наявності у нього права на відстрочку жодним чином не спростовують відсутності у військової частини компетенції перевіряти відповідні обставини. Пунктом 32 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022 прямо передбачено обов`язок зарахування військовослужбовця до списків особового складу у день його прибуття до військової частини. Таким чином командир військової частини діяв не дискреційно, а у спосіб прямого виконання вимог нормативно-правових актів. Вважає, що оскільки військова частина НОМЕР_1 не приймала рішення про призов позивача, тому не може нести відповідальність за дії чи рішення суб`єкта владних повноважень. Звертає увагу, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців під час воєнного стану. Позовні вимоги та наведені позивачем обставини не відповідають жодній із передбачених законом підстав для звільнення. Просить у задоволенні позову відмовити.

01.06.2026 за вх.№46418 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, повідомленням від 14.03.2026 №1933 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до рішення, ухваленого протоколом №56 від 14.03.2026, позивачу було скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 14.03.2026 позивач був направлений на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого позивача було визнано придатним до військової служби. Після проходження військово-лікарської комісії, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2026 №73 позивача було призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 з присвоєнням військового звання «солдат». Вважає, що наказ від 14.03.2026 №73, яким позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час подання позовної заяви вичерпав свою дію. Після прийняття наказу №73 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Скасування оскаржуваного наказу не може привести до відновлення порушеного права. Просить у задоволенні позову відмовити.

05.06.2026 за вх.№48363 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідно до п. 65 Постанови КМУ №560, комісія може скасувати або змінити лише раніше прийняте нею рішення. Оскільки рішення про надання відстрочки позивачу цією комісією не приймалося, комісія при ТЦК не мала законних повноважень його скасовувати. Рішення про скасування має приймати той орган, який його ухвалював. Вказала, що відмова від відстрочки студентом денної форми навчання не передбачена жодним нормативно-правовим актом як підстава для припинення дії відстрочки або втрати права на неї за ст. 23 Закону №3543-ХІІ. Просить позовні вимоги задовольнити.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 з 01.09.2025 є студентом першого курсу денної форми навчання Фахового коледжу Львівського університету бізнесу та права, що підтверджується довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Дата початку здобуття освіти 01.09.2025, дата завершення навчання 30.06.2028. Підставою для зарахування є наказ №62 від 08.08.2025.

Відповідно до скріншоту з мобільного застосунку «Резерв+» позивач користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з копією повідомлення №1953 від 14.03.2026, Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення, ухваленого протоколом №56 від 14.03.2026 позивачу скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період по п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», так, як особа самостійно виявила бажання служби, і ним же була написана власноруч заява на скасування діючої відстрочки.

Відповідно до копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №73 від 14.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №76 від 15.03.2026 ОСОБА_1 зараховано з 15.03.2206 до списків особового складу на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №73 від 14.03.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) №76 від 15.03.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами 2-3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента та триває станом на цей час.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, крім іншого, здобувачі професійної (професійно технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» , а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно частиною 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На момент призову позивач мав статус особи, яка не підлягає призову за наявності у нього діючої відстрочки від призову на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд зауважує, що процедура відмови від відстрочки не передбачена постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (надалі – Постанова №560).

Натомість Постановою №560 передбачено: за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Як вбачається із вищенаведених положень, автоматично отримана відстрочка через створення запиту через електронний кабінет призовника автоматичному скасуванню відстрочка підлягає у разі виявлення відсутності інформації в реєстрах щодо її законних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримав відстрочку через створення запиту в електронному кабінеті призовника.

Як вбачається з повідомлення від 14.05.2026 №1953, комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до рішення ухваленого протоколом №56 від 14.03.2026 про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період по п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, так як особа самостійно виявила бажання служити, і ним же була написана власноруч заява на скасування діючої відстрочки.

При цьому, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 (в якому позивач перебував на обліку за місцем реєстрації) зазначено, що до моменту мобілізації заява щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходила та не розглядалася. У зв`язку з цим посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалося жодних рішень щодо надання або анулювання відстрочки, а також не вносилися відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 (за місцем реєстрації та обліку позивача) не надавала відстрочки, оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим Постановою №560, та отримав відстрочку від призову через створення запиту в електронному кабінеті призовника.

Комісії при ТЦК та СП не можуть скасовувати відстрочку, яку отримано автоматично через електронний кабінет призовника, якщо комісія таку відстрочку не надавала на підставі заяви військовозобов`язаного.

Отже, позивач, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII не міг бути призваним на військову службу під час мобілізації в силу наявного правового статусу.

Таким чином враховуючи викладене, суд вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №73 від 14.03.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , є протиправним, а тому його належить скасувати, так і дії по виданню спірного наказу теж є протиправним.

Суд зауважує, що у позивача були законні правові підстави для відстрочки. Як вбачається із долучених доказів, комісія не розглядала заяву про скасування відстрочки, так як протокол комісії не долучено до матеріалів справи. Долучено лиш за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , що позивач виявив бажання служити. Як заява про бажання позивача служити, проходження ВЛК і призов на військову службу відбувся одноденно 14.03.2026.

Що ж стосується вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) №76 від 15.03.2026 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, то суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №76від 15.03.2026 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини і призначення на посаду виникли нові правовідносини з проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Цією нормою не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Наказ про мобілізацію позивача як акт індивідуального правозастосування вже реалізований, а позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Зважаючи, що позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, командир військової частини зобов`язаний був видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Як передбачено пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із рапортом до військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом №2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням № 1153/2008 порядку.

Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягає урахуванню правова позиція, викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Враховуючи наведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами вказаний обов`язок виконано лише частково.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, висновки суду щодо кожної з позовних вимог, суд виснує про обґрунтованість позовних вимог лише в частині таких щодо відповідача-1, тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 ,; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №73 від 14.03.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна