Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №380/94/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 рокусправа № 380/94/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії по наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого повідомленням комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації від 23.12.2024 №А/11798 у частині, що стосується відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.11.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи висновки суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18 листопада 2024 року він подав заяву про надання відстрочки від призову до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, відстрочку та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 24 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме як клірику, який являється священнослужителем. Позивачем надано відповідачу ряд документів, якими підтверджується його статус священнослужителя. Однак, 04.01.2025 позивачу вручено повідомлення № А/11798 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 24 ч. 1 ст. 23. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку відсутності підстав для надання відстрочки. З повідомленням (рішенням) Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не погоджується, оскільки це суперечить його релігійним переконанням, а саме в частині тримання зброї в руках. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Кисильової О.Й. від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що статтею 23 Закону України «Про Мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено жодних підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації священнослужителям будь-яких конфесій та віросповідань.

Крім цього позивач вказує, що є студентом 1-го курсу навчального закладу та претендує на відстрочку як студент, однак згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», зокрема додатком 5 до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, здобувачі освіти при наявності підстав на відстрочку зобов`язані до заяви в обов`язковому порядку надати Довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. А тому, оскільки позивач не надав до заяви про відстрочку встановлені законом документи та не є студентом навчального закладу, в нього відсутні правові підстави на отримання відстрочки від призову по мобілізації.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/94/25.

Згідно з протоколом від 26.01.2026 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду справи №380/94/25визначено суддю Кузана Ростислава Ігоровича.

Ухвалою від 02.02.2026 суддею Кузаном Ростиславом Ігоровичем прийнято справу №380/94/26 до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`яаного № НОМЕР_4 від 01.06.2024 ОСОБА_1 з 23.05.2024 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач подав до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 17.11.2024, в якій просив оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 24 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивач додав ряд документів, які на його думку підтверджують право на відстрочку, зокрема копії: паспорту та ідентифікаційного коду; посвідчення диякона № НОМЕР_5 ПЦУ Рівненсько-Волинської єпархії від 01.03.2024; довідки Релігійної організації «Рівненська духовна семінарія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» №675 від 12.11.2024; витягу з наказу про зарахування абітурієнтів №676 від 12.11.2024 Релігійної організації «Рівненська духовна семінарія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»; листа Релігійної організації «Рівненська духовна семінарія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» №677 від 12.11.2024.

Листом від 23.12.2024 №А/11798 відповідач повідомив позивача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 24 ч. 1 ст. 23. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку відсутності підстав для надання відстрочки.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту частин першої та другої статті 17 Конституції України випливає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 4 ст.35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Згідно з положеннями частині третьої статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктом 16 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як обмеження проходження альтернативної (невійськової) служби.

Також Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

В розумінні статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII до таких осіб, зокрема, належать інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Отже, окремі військовозобов`язані особи не підлягають призову на військову службу під час мобілізації лише у чітко визначених законом випадках.

Зі змісту позовної заяви та долучених позивачем документів суд встановив, що позивач звернувся до відповідача з заявою про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII оскільки вважає, що він як священнослужитель має право на відстрочку від призову під час мобілізації та належить до категорії «інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках».

Водночас суд зазначає, що позивачем не вказано жодної норми закону, яка б надавала можливість отримати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як священнослужителю. Законом №3543-ХІІ не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних та не визначено порядок проходження альтернативної (невійськової) служби в умовах воєнного стану.

Отже, позивачем не вказано законних підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за релігійними переконаннями.

Крім цього суд враховує, що згідно з нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» здобувачі освіти, при наявності підстав на відстрочку, зобов`язані до заяви в обов`язковому порядку надати Довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

ОСОБА_1 не надав до заяви про відстрочку від 17.11.2024 оформленої у встановленому законодавством порядку довідки про здобувача освіти, відтак не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач освіти на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач не обґрунтував заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами, тоді як відповідач підтвердив правомірність свого рішення та дій належним чином.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан