Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №380/6715/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 рокусправа № 380/6715/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відповідач 2), в якому просить:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у незаконному затриманні 26.03.2026, утриманні ОСОБА_1 без вручення йому повістки, без видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії та без належного документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо подальшого утримання ОСОБА_1 та продовження процедури його мобілізації без дотримання вимог законодавства;

-зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення щодо ОСОБА_1 будь-яких подальших мобілізаційних заходів до дотримання встановленої законом процедури призову на військову службу під час мобілізації;

-у разі якщо на момент розгляду справи буде видано наказ про призов або направлення ОСОБА_1 до військової частини, визнати такий наказ протиправним і скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що невстановлені особи без повідомлення причин та правових підстав своїх дій, а також без вручення повістки, примусово доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.04.2026 року його було перевезено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних повісток позивач не отримував, направлення на ВЛК не отримував, ВЛК не проходив, мобілізаційне розпорядження не отримував, місце проживання не змінював, тому були відсутні будь-які правові підстави утримання ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, позивач має захворювання та стан здоров`я, які можуть впливати на його придатність до військової служби. Водночас без проведення медичного огляду військово-лікарською комісією та прийняття відповідного висновку неможливо встановити ступінь придатності або непридатності позивача до проходження військової служби. Тому просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

Вимоги ухвали виконані у повному обсязі.

Ухвалою судді від 20.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

23.04.2026 року відповідач 2 звернувся до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача. Вказує, що оскільки позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказом начальника цього ІНФОРМАЦІЯ_4 його було призвано на військову службу по мобілізації. Просить замінити неналежного відповідача.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив. Вказав, що 26.03.2026 року на підставі наказу начальника Галицько-Франківського ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.03.2026 №69 "Про проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних", групами оповіщення у складі військовослужбовців ТЦК та СП та працівників Національної поліції України проводились зазначені заходи на території АДРЕСА_1 . Так, 26.03.2026 року при перевірці військово-облікових документів громадянина України ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , являється порушником Правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку із не прибуттям за повісткою №4004219 на 29.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних підлягав адміністративному затриманню та доставленню як військовозобов`язаний, який вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення у відповідності до частини 6 статті 258, статей 38, 247,284 Кодексу України про адміністративне правопорушення винесено постанову у справі №74/570/26 від 26.03.2026 якою закрито справу про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Надалі встановлено, що ОСОБА_1 являється військовозобов`язаним, правом на відстрочку не користується, не є заброньованим, підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період. Був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 та надалі скерований для проходження медичного огляду позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 . На підставі довідки ВЛК він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Відтак, дії, які полягали у проведенні мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 проведені на підставі вимог Законодавства України та не є протиправними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подала відповідь на відзив. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази вручення позивачу повістки. За відсутності належного оповіщення особи сам факт її оголошення у розшук не може вважатися законним та не створює жодних правових підстав для подальшого примусового доставлення.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

26.03.2026 року на підставі наказу начальника Галицько-Франківського ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.03.2026 №69 "Про проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних", групами оповіщення у складі військовослужбовців ТЦК та СП та працівників Національної поліції України проводились зазначені заходи на території АДРЕСА_1 .

Так, 26.03.2026 року при перевірці військово-облікових документів громадянина України ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , є порушником Правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку із не прибуттям за повісткою №4004219 на 29.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних підлягав адміністративному затриманню та доставленню як військовозобов`язаний, який вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За наслідком розгляду справи про адміністративне правопорушення у відповідності до частини 6 статті 258, статей 38, 247,284 Кодексу України про адміністративне правопорушення винесено постанову у справі №74/570/26 від 26.03.2026 якою закрито справу про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Надалі встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, правом на відстрочку не користується, не є заброньованим, підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період. Був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 та надалі скерований для проходження медичного огляду позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 . На підставі довідки ВЛК він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

05.04.2026 року позивача було перевезено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» 10.04.2026 року позивача було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №100 від 10.04.2026 року, «відповідно до поіменного списку №5348 від 10.04.2026, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_1 ».

Позивач вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 65 Конституції України обумовлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про загальну мобілізацію» була оголошена й проведена загальна мобілізація, зокрема в Одеській області, упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Пунктом 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 ( далі - Положення №154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі – Закон №3543-XII).

Відповідно до пункту 1 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 6 Порядку №560 визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 69, 70 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Пунктами 72, 73 Порядку №560 установлено, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному.

Згідно із пунктами 75 – 78 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони. Документально оформлені результати проходження резервістом або військовозобов`язаним медичного огляду військово-лікарської комісії доставляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж протягом наступного дня після винесення рішення (постанови) про придатність резервіста або військовозобов`язаного до військової служби.

Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За змістом приписів пунктів 81, 82 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається, зокрема, керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пунктів 84, 85 Порядку №560 відомості про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов`язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов`язаного.

На кожного резервіста та військовозобов`язаного, який призивається на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформляється (заповнюється): військово-обліковий документ; обліково-послужна картка (для рядового та сержантського складу); послужна картка (для офіцерів запасу); особова справа (для офіцерів запасу або осіб, що раніше проходили військову службу за контрактом); довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я. На підставі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів або оригіналів, або нотаріально засвідчених копій документів резервіста та військовозобов`язаного до військово-облікового документа вносяться записи про число, місяць та рік народження, освіту, цивільну спеціальність, сімейний стан, військово-облікову спеціальність, прийняття військової присяги на вірність Українському народові.

Згідно із пунктами 91, 96, 97 Порядку №560 відправлення резервістів та військовозобов`язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.

Для супроводження військової (зведеної військової) команди призначаються старший військової команди та супроводжуючі особи із числа військовослужбовців, які спроможні забезпечити додержання військової дисципліни і порядку у військових командах на шляху слідування:

від місця формування до військової частини (установи) або об`єднаного (обласного) збірного пункту, - наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

від об`єднаного (обласного) збірного пункту до військової частини (установи), - наказом керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда.

Командир військової частини не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової (зведеної військової) команди надсилає засобами системи електронного документообігу на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з якого прибула військова (зведена військова) команда, витяг з наказу про зарахування особового складу військової (зведеної військової) команди до списків військової частини та поіменний список з відмітками про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису. Інформація про зарахування резервіста або військовозобов`язаного до списків військової частини вноситься протягом доби районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункт 98-1 Порядку №560).

На час проведення перевірки документів позивача, 26.03.2026 року, встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, правом на відстрочку не користується, не є заброньованим, підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період.

Дані обставини позивачем не спростовано.

Також з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено порушення Правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку із не прибуттям за повісткою №4004219 на 29.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних.

За фактом чого було складено протокол ЛВ №002376 про адміністративне затримання за частиною 1 статті 261 КУпАП та ч. 1 ст. 262 КУпАП від 26.03.2026 року у зв`язку із вчиненням правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 210 КУпАП. Позивача було доставлено до службового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим доставленням м. Львів, вул. Батуринська, 2.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 2022 року №1487, а саме абзац 2 ст. 56 передбачає: «за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», у відомостях щодо ОСОБА_1 , від 31.10.2025 року є звернення номер Е3837131до відділення поліції №1 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області (не прибув вчасно за викликом до ТЦК та СП (с. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)).

Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, підтверджується доставлення позивача працівником поліції ОСОБА_2 , за порушення ВО 26.03.2026 року.

Постановою №74/570/26 від 26.03.2026 року закрито справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у діях ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразились у незаконному утриманні позивача в будівлі ТЦК, суд зазначає, що позивачу слід взяти до уваги, що наявність обставин, про які повідомив позивач (незаконне затримання) можуть бути перевірені у разі його звернення до правоохоронних органів, оскільки перевірка цих обставин належить до виключної компетенції органів досудового розслідування та органів прокуратури в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним кодексом України.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо нібито незаконного затримання та утримання, оскільки такі обставини не належать до предмета доказування у цій справі та не підлягають оцінці в межах спірних правовідносин.

Надавати правову оцінку законності чи незаконності затримання особи, а також обставинам її утримання уповноважені відповідні органи та суди в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством України та законодавством про адміністративні правопорушення. Отже, зазначені доводи виходять за межі предмета цього адміністративного спору та не можуть бути самостійною підставою для задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, органи Національної поліції України, які відповідно до закону наділені повноваженнями щодо затримання та утримання осіб, не є сторонами спірних правовідносин у даній справі, а відтак обставини здійснення ними відповідних заходів не можуть бути предметом перевірки в межах розгляду цього позову.

Також суд зазначає, що сам по собі факт затримання чи утримання особи жодним чином не стосується встановленого законодавством порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. Ні Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ні Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560, ні Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №154, не врегульовано питання затримання чи утримання осіб з метою їх мобілізації. Відтак наведені позивачем обставини не впливають на оцінку правомірності дій відповідачів щодо здійснення заходів, пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації.

Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Щодо вимог зобов`язати відповідачів утриматися від вчинення щодо позивача будь-яких подальших мобілізаційних заходів до дотримання встановленої законом процедури призову на військову службу під час мобілізації та у разі якщо на момент розгляду справи буде видано наказ про призов або направлення ОСОБА_1 до військової частини, визнати такий наказ протиправним і скасувати його.

Тобто, позивач просить суд фактично заборонити відповідачам виконувати свої функції щодо військового обліку позивача, а також вжиття передбачених законодавством у разі порушення позивачем правил військового обліку.

Зазначені позовні вимоги, не можуть бути задоволенні, оскільки вони не є способом відновлення порушених прав, а спрямовані на отримання позивачем імунітету від будь-яких законних дій відповідача. Натомість жодних правових підстав для надання особі такого імунітету законодавством не передбачено.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки немає фактів порушення прав позивача в майбутньому.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у тому числі (…) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, законодавець передбачив право та обов`язок позивача ініціювати відповідний спір, визначати його предмет, спосіб захисту та підстави позову.

За сталою судовою практикою основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Верховний Суд у постановах від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а, від 12.10.2023 у справі № 160/21190/21, від 15.02.2024 у справі № 520/27906/21, від 17.04.2024 у справі № 300/3779/23 та багатьох інших, підкреслював, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2018 у справі № 800/341/17 та від 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право (вийти за межі позовних вимог) суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

У спірних правовідносинах щодо призову особи на військову службу під час мобілізації юридично значущими є саме рішення (у формі наказів) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також військової частини про призов особи та зарахування її до списків особового складу.

Окремі дії ТЦК та СП та військової частини у процедурі призову особи самі по собі не є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин щодо проходження публічної служби у вигляді військової служби за призовом під час мобілізації, такими підставами є саме згадані вище рішення у формі наказів.

У позовній заяві позивач не оскаржує наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №100 від 10.04.2026, як і не оскаржує результатів визначення ступеня придатності до військової служби.

Виходячи із змісту заявлених вимог та враховуючи обраний спосіб захисту, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як О.О.