Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №340/6857/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6857/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє також в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2

до

відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 (далі -позивачка), діючи також в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (Відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_4 (Відповідач 2), в якому просила визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо невидачі наказу про нарахування та виплату позивачам відповідних часток грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 за період з лютого по червень 2025 року включно, зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 видати такий наказ, а Військову частину НОМЕР_2 – здійснити відповідну виплату.

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказує, що право на отримання частки грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловіка виникло в неї з 01.02.2025 - з дня набрання чинності Законом № 3995-ІХ, а тому нарахування і виплата за період з лютого по червень 2025 року мають бути здійснені незалежно від дати фактичного надходження підтвердних документів до військової частини. Вона зазначає, що подавала відповідні заяви ще з лютого 2025 року, однак вони з незалежних від неї причин не доходили до адресата, а вимога відповідача подати окрему «заяву про перерахунок» та повторно зібрати повний пакет документів не передбачена жодним нормативним актом.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2025 року (суддя Пасічник Ю.П.) відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді О.В. Кравчук.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року справу прийнято до розгляду; розгляд справи розпочатий спочатку.

17 березня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнано в повному обсязі. Відповідач зазначає, що станом на момент розгляду адвокатського запиту (травень 2025 року) до нього не надходило жодної заяви від осіб, які мають право на виплату за новими правилами, а також що за даними Держреєстру актів цивільного стану від 19.03.2025 року був відсутній запис про шлюб ОСОБА_3 , що унеможливлювало прийняття рішення про виплату. Лише після надходження 04.07.2025 повного пакета документів від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач визнав право позивачки та призначив їй виплату (33,33 %) починаючи з червня 2025 року, продовжуючи її щомісяця. Щодо періоду з лютого по травень 2025 року відповідач наполягає, що кошти правомірно депоновано на казначейському рахунку, оскільки позивачка не подала окремої заяви про перерахунок депонованого грошового забезпечення, а без такої заяви, на його думку, підстав для перерахунку та виплати за минулий період немає.

19 березня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій, крім заперечень по суті, заявлено про пропуск відповідачем встановленого судом процесуального строку на подання відзиву та наведено додаткові доводи і докази на підтвердження позовних вимог.

Розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований Відділом запису актів громадянського стану Палацу шлюбів міста Кременчук (актовий запис № 908, свідоцтво серії НОМЕР_6 ). У шлюбі в подружжя народилося четверо дітей, наймолодшою з яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У січні 2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 і проходив службу на посаді командира бойової машини – командира відділення 3 механізованого відділення механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_4 у військовому званні сержанта.

Згідно зі Сповіщенням сім`ї № 067, виданим військовою частиною НОМЕР_4 01.02.2023, та Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 09.04.2023, ОСОБА_3 24.01.2023 після бойового зіткнення з противником поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час перевірки особового складу виявився відсутнім і вважається таким, що зник безвісти під час захисту Батьківщини в зоні ведення бойових дій.

На підставі частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) у редакції, чинній до 01.02.2025, позивачка з квітня 2023 року отримувала грошове забезпечення зниклого безвісти чоловіка в повному обсязі; остання така виплата отримана нею 21.02.2025 за січень 2025 року.

01 травня 2025 року на адресу Військової частини НОМЕР_2 надійшов адвокатський запит представника позивача щодо надання інформації про нарахування та виплату, починаючи з 01.02.2025, грошового забезпечення дружині зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 . У відповідь Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що жодних заяв від осіб, які мають право на отримання частки грошового забезпечення відповідно до Закону № 3995-ІХ, до військової частини не надходило, а також послалася на відсутність, за даними повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 19.03.2025, відомостей про актовий запис про шлюб ОСОБА_3 , запропонувавши позивачу звернутися із заявою повторно та надати підтвердні документи.

Аналогічну за змістом відповідь (вих. № 2634 від 22.05.2025) отримано позивачем і від Військової частини НОМЕР_4 на адвокатський запит адвоката Кириленка А.В.

09 вересня 2025 року представник позивача повторно звернувся до обох відповідачів через Міністерство оборони України з адвокатським запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з лютого по липень 2025 року. Листом Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.09.2025 № 502/15/12458 повідомлено, що запит скеровано до військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 , при цьому зазначено, що Військова частина НОМЕР_4 підпорядкована Військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на її фінансовому забезпеченні. Змістовної відповіді по суті запиту позивач до подання позову не отримала.

04 липня 2025 року на адресу Військової частини НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов пакет документів на підтвердження права позивача, як дружини, на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 . На підставі цих документів 29 липня 2025 року на картковий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_2 нараховано та виплачено частку грошового забезпечення (33,33 %) в розмірі 40 570,69 грн, а в серпні 2025 року – наступну щомісячну виплату в розмірі 40 614,44 грн; надалі виплати здійснюються щомісячно.

Водночас, як зазначено відповідачем у відзиві, за період з 01 лютого по 31 травня 2025 року нарахування та виплата позивачці частки грошового забезпечення не здійснювалися, а відповідні кошти депоновано на рахунку в органах Державної казначейської служби України з тих підстав, що, на переконання відповідача, для отримання цих сум позивач мала подати окрему заяву про перерахунок депонованого грошового забезпечення, чого нею зроблено не було.

Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічний критерій правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень закріплено в частині другій статті 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинена вона обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, своєчасно та з дотриманням прав особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII у редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08 жовтня 2024 року, чинній з 01 лютого 2025 року, за військовослужбовцями, зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення; за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця на випадок полону грошове забезпечення виплачується, зокрема, дружині та законним представникам малолітніх дітей військовослужбовця рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення.

Тобто Законом № 3995-ІХ щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками запроваджено новий порядок реалізації права членів сімей зниклих безвісти військовослужбовців на отримання частки грошового забезпечення - за принципом подання визначеними особами відповідної заяви командиру (начальнику, керівнику) військової частини з наданням підтвердних документів, замість автоматичного продовження виплати в повному обсязі, яке здійснювалося раніше.

Підзаконний механізм реалізації зазначеної норми Закону № 3995-ІХ -новий Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), викладено в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 року № 449, тобто через два з половиною місяці після набрання чинності самим Законом № 3995-ІХ.

Пунктом 3 Порядку № 884 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 року № 449) передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини. Пунктом 4 Порядку № 884 встановлено, що командир військової частини розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату або про відмову у виплаті грошового забезпечення протягом 15 календарних днів з дня подання заяви, при цьому вичерпний перелік підстав для відмови (подання заяви неналежним суб`єктом, неповний пакет документів, з`ясування обставин добровільної здачі в полон, самовільного залишення частини або дезертирства) не передбачає такої підстави, як неподання окремої «заяви про перерахунок» раніше нарахованих і депонованих сум.

Дослідивши положення Порядку № 884, суд встановлює, що поняття заяви про перерахунок частки виплати грошового забезпечення вживається в цьому Порядку в іншому значенні - як документ (копія свідоцтва про смерть одного з визначених отримувачів), що є підставою для перерозподілу часток між особами, які спільно мають право на виплату, у зв`язку з вибуттям одного з них, а не як самостійна процедура, що має передувати виплаті вже підтвердженої заявленої частки за минулий період. Жодна норма Порядку № 884 в чинній редакції не встановлює обов`язку особи, право якої на виплату вже підтверджено поданими та прийнятими відповідачем документами, додатково звертатися із окремою заявою про перерахунок для отримання сум, накопичених (депонованих) за період з дня набрання чинності відповідним законодавчим регулюванням до дня прийняття рішення про призначення виплати.

Більше, судом встановлено, що позивачка вживала заходів для реалізації свого права на отримання частки грошового забезпечення чоловіка ще з лютого 2025 року, неодноразово подаючи через ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідні заяви з доданими до них копіями документів, які, однак, з причин, що не залежали від позивача та не отримали пояснення з боку відповідачів, до військових частин НОМЕР_4 та НОМЕР_2 у встановлений спосіб не надходили.

За таких обставин вимога Військової частини НОМЕР_2 про необхідність подання позивачкою окремої заяви про перерахунок депонованого грошового забезпечення для отримання сум за період з 01.02.2025 по 31.05.2025 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і фактично встановлює додаткову, не передбачену законом умову реалізації особою її соціального права.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є справою всього Українського народу. Право членів сімей військовослужбовців, зниклих безвісти під час захисту держави, на своєчасне отримання гарантованого державою грошового забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції України) і не може ставитися в залежність від формальних та не передбачених законом вимог суб`єкта владних повноважень, тим більше в ситуації, коли невизначеність підзаконного регулювання протягом лютого-квітня 2025 року виникла з причин, що не залежали від позивача (відсутність упродовж понад двох місяців затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку реалізації норми закону, який уже набрав чинності).

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача- суб`єкта владних повноважень. Військова частина НОМЕР_2 таких доказів правомірності незарахування та невиплати спірних сум за період з 01.02.2025 по 31.05.2025, крім посилання на відсутність не передбаченої законом «заяви про перерахунок», суду не надала. Разом із тим, судом встановлено, що станом на 04.07.2025 у розпорядженні відповідача перебував повний пакет документів, що підтверджує право позивача на отримання частки грошового забезпечення, а сам відповідач визнає, що саме на підставі цих документів прийняв рішення про призначення виплати, починаючи з червня 2025 року. За відсутності законодавчо визначеної підстави для розмежування зазначеного пакета документів як достатнього для призначення виплати з червня 2025 року, але недостатнього для нарахування вже накопичених (депонованих) сум за попередній період з 01.02.2025 по 31.05.2025, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачам відповідних часток грошового забезпечення за зазначений період.

Воднораз, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання вчинити дії щодо червня 2025 року, суд залишає без задоволення, оскільки з матеріалів справи, а саме з відзиву Військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що виплата за червень 2025 року здійснена позивачці 29 липня 2025 року, тобто до звернення з цим позовом до суду (06.10.2025). Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий, що узгоджується з поясненнями відповідача про віднесення виплати, здійсненої 29.07.2025, саме до червня 2025 року. За таких обставин на момент звернення до суду та на момент розгляду справи право позивача на отримання коштів за червень 2025 року порушеним не було.

Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивачів, суд виходить з такого.

Позивачка звернулася до суду не лише від власного імені, а й в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , 2013 року народження, яка відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII як законний представник малолітньої дитини військовослужбовця також належить до кола осіб, які мають право на отримання відповідної частки грошового забезпечення в межах загального 50-відсоткового фонду, розподілюваного між дружиною, законними представниками малолітніх дітей та батьками військовослужбовця. Матеріали справи не містять доказів того, що при нарахуванні та виплаті позивачу частки в розмірі 33,33% відповідачем окремо враховано та розподілено частку, належну малолітній ОСОБА_2 . З огляду на це, зобов`язуючи відповідача здійснити нарахування та виплату за спірний період, суд виходить з необхідності визначення відповідачем часток обох визначених Законом № 2011-XII осіб (позивачки та її малолітньої дочки) відповідно до вимог пункту 6 Порядку № 884, в силу наявності у відповідача дискреційних повноважень, залишаючи безпосередній розрахунок конкретних грошових сум за кожною з визначених осіб на розсуд відповідача як суб`єкта, уповноваженого на ведення відповідного обліку грошового забезпечення військовослужбовця.

Судом враховано також, що листом Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 16.09.2025 № 502/15/12458 підтверджено, що Військова частина НОМЕР_4 підпорядкована Військовій частині НОМЕР_2 та перебуває на її фінансовому забезпеченні. Крім того, представником позивача у відповіді на відзив зазначено про те, що в процесі реорганізації Військова частина НОМЕР_4 була ліквідована та переформована у Військову частину НОМЕР_2 , а сама Військова частина НОМЕР_2 у відзиві послідовно діє від власного імені щодо всього періоду спірних правовідносин, включаючи ті дії, які первісно охоплювалися повноваженнями Військової частини НОМЕР_4 (розгляд документів, нарахування та фактична виплата коштів позивачу 29.07.2025 та в серпні 2025 року). Відповідних заперечень чи доказів на спростування факту реорганізації (припинення) Військової частини НОМЕР_4 матеріали справи не містять, при цьому саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення обставин, що стосуються його організаційно-правового статусу.

За таких обставин суд доходить висновку, що обов`язки, які первинно покладалися на Військову частину НОМЕР_4 як на військову частину, в якій проходив службу ОСОБА_3 , в силу пункту 5 розділу з питань контролю Порядку № 884 (щодо передачі обліку та звітності про нараховані, виплачені (не виплачені) суми грошового забезпечення правонаступникам у разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини) перейшли до Військової частини НОМЕР_2 , яка й підлягає зобов`язанню вчинити дії, спрямовані на видачу відповідного наказу про нарахування та фактичну виплату належних позивачам сум.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241–246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє також в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо невидачі наказу про нарахування та невиплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та законному представнику малолітньої ОСОБА_2 належних їм часток грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2025 року по 31 травня 2025 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ про нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 та законному представнику малолітньої ОСОБА_2 належних їм часток грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2025 року по 31 травня 2025 року включно, з урахуванням сум, фактично сплачених позивачам за зазначений період.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК