Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №640/13371/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Київ справа №640/13371/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання відсутніми повноважень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 22.01.2020 № 37 «Про визначення складу конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури»;

- визнати протиправним і скасувати рішення конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оформлені протоколом від 18.02.2020 № 2,

- визнати відсутніми з 25.09.2019 повноваження заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича на підписання наказу від 22.01.2020 № 37.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 вказану справу було прийнято до провадження судді Колеснікової І.С., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень з огляду на їх невідповідність вимогам закону. Крім того, вказує, що з огляду на зупинення дії частини 4 статті 9 Закону України «Про прокуратуру», з 25.09.2019 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вважається таким, що не може продовжувати свої повноваження в межах п`ятирічного строку, оскільки відсутня норма яка передбачає саме такий його строк повноважень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує на правомірності оскаржуваних рішень та безпідставності доводів позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 22.01.2020 № 37 визначено склад конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - конкурсна комісія).

Окрім того 24.01.2020 керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначено Порядок проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - Порядок проведення конкурсу), яким передбачено порядок та організацію проведення такого конкурсного відбору.

Рішенням конкурсної комісії, оформленим протоколом засідання від 24.01.2020 № 1, оголошено відкритий конкурс з відбору кандидатів на зайняття 11 посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Визначено, що прийом документів проводитиметься з 03.02.2020 по 15.02.2020.

05.02.2020 позивачем особисто до робочої групи конкурсної комісії подано письмову заяву про участь у відкритому конкурсі на зайняття посади прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та пакет документів, визначений п. 4.2 Порядку проведення конкурсу.

На засіданні конкурсної комісії 18.02.2020 розглядалися питання про допущення та недопущення до участі у відкритому конкурсі кандидатів, які виявили бажання та подали документи, у тому числі щодо їх відповідності критеріям, визначеним п. 3-1 розд. XIII Закону України «Про прокуратуру».

За наслідками опрацювання документів, поданих позивачем для участі в конкурсі, встановлено наявність таких обмежень та відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії від 18.02.2020 № 2 прийнято рішення не допускати ОСОБА_1 до участі в конкурсі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що конкурсна комісія безпідставно відмовила в допуску його до участі в конкурсі з посиланням на п. 3-1 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру», оскільки не вважає зайняття ним посад у структурних підрозділах прокуратури Луганської області та Генеральної прокуратури України роботою (службою) у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією.

Так, 14.10.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про прокуратуру», який, за загальним правилом, що сформульовано в п. 1 розд. XII «Прикінцеві положення» вказаного Закону, набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до пп. 9 п. 10 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» (від 12.02.2015 № 198-VIII) розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» доповнено п. 3-1 такого змісту:

« 3-1. На службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п`яти років до дня набрання чинності цим Законом працювали (проходили службу), незалежно від тривалості, у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.».

За своєю правовою природою ця норма має обмежувально-заборонювальний характер і встановлює низку законодавчих обмежень щодо прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури певної категорії осіб.

Вказані обмеження не суперечать конституційним положенням щодо принципів обмеження прав та свобод людини і громадянина, викладених у ч. 3 ст. 22 Конституції України, оскільки звужують зміст та обсяг не існуючих, а новостворених прав, зокрема щодо можливості бути прийнятим на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Доктринальне тлумачення положень вказаної норми безпосередньо пов`язане із роз`ясненням умов такого обмеження, серед яких: темпоральна («протягом п`яти років до дня набрання чинності цим Законом, незалежно від тривалості»); інституційна («підрозділ по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах») і функціональна («працювати (проходити службу)»).

При цьому системний аналіз положень такої норми дає підстави суду вважати, що застосування згаданих умов для обмеження права особи бути прийнятою на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можливе лише у їх сукупності.

Зі змісту вказаного пункту Закону вбачається, що ним визначені обмеження щодо періоду перебування на посадах (проходження служби) у відповідних підрозділах стосуються періоду з 15.07.2010 по 14.07.2015 (тобто п`яти років з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру»).

З огляду на це, тлумачення п. 3-1 розд. XIII Закону України «Про прокуратуру» необхідно здійснювати на підставі аналізу законодавства, чинного у зазначений період. Зокрема, упродовж вказаного часу у сфері протидії корупції були чинними такі Закони України: «Про боротьбу з корупцією» від 02.10.1995 № 356/95-ВР (діяв до 05.01.2011); «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI (до 26.10.2014); «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (чинний з 26.10.2014 та введений у дію із 26.04.2015).

Ураховуючи положення перелічених Законів, можна надати тлумачення поняттю спеціально уповноваженого підрозділу по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах.

При цьому слід звернути увагу на таке.

Законодавчо було визначено вичерпний перелік тих органів держави, у яких створюється спеціально уповноважений підрозділ по боротьбі з корупцією: 1) органи прокуратури; 2) Міністерство внутрішніх справ України; 3) податкова міліція; 4) Служба безпеки України; 5) Військова служба правопорядку у Збройних Силах України; 6) митні органи.

Окрім того, ці підрозділи по боротьбі з корупцією повинні бути спеціально уповноваженими на здійснення такої діяльності.

Враховуючи викладене, спеціально уповноважені підрозділи по боротьбі з корупцією характеризуються такими ознаками:

1) вони мають бути створені лише в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах;

2) повинні функціонувати протягом останніх п`яти років до моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» (в період з 15.07.2010 по 14.07.2015);

3) мають бути наділені спеціальними повноваженнями щодо виявлення, припинення та (або) розслідування корупційних правопорушень (адміністративних корупційних правопорушень, корупційних злочинів);

4) мають бути спеціально уповноваженими відповідними державними органами на здійснення повноважень у сфері боротьби з корупцією.

З приводу змісту поняття «праця (проходження служби) незалежно від тривалості» необхідно зазначити, що відповідно до Кодексу законів про працю України факт праці (проходження служби) підтверджується часом укладення і розірвання трудового договору (наказом про призначення особи на посаду та звільнення із займаної посади). А тривалість у цьому випадку визначається періодом, зазначеним у документах, які підтверджують факт перебування особи на відповідній посаді.

Таким чином, до осіб, які «працювали (проходили службу)», належать особи, що обіймали посади керівників і працівників спеціально утворених структурних підрозділів в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та митних органах, на яких згідно з нормативним актом було покладено здійснення заходів щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 , у період часу з 15.07.2010 по 14.07.2015 він працював на таких посадах:

- 07.2009-07.2011 - старший слідчий прокуратури м. Красний Луч Луганської області;

- 07.2011-12.2012 - слідчий в ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, прокуратури Луганської області;

- 12.2012-05.2013 - слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Луганської області;

- 05.2013-04.2014 - слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

- 04.2014-07.2014 - старший слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України;

- 07.2014-08.2014 - старший слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України;

- 08.2014-10.2015 - старший слідчий в особливо важливих справах п`ятого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який діяв у межах 5-річного терміну, органи прокуратури України здійснювали заходи щодо запобігання і протидії корупції в межах повноважень, визначених Конституцією України.

У цей період діяли накази Генеральної прокуратури України у сфері боротьбі з корупцією, а саме: від 21.06.2011 № 10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» (період чинності 21.06.2011 - 25.06.2013), від 25.06.2013 № 10гн «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції» (період чинності 25.06.2013 - 09.08.2019).

Так, відповідно до положень зазначених відомчих нормативних актів серед основних функцій Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Генеральної прокуратури України та відповідних галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, у яких працював позивач, визначені «розслідування кримінальних справ про злочини з ознаками корупції» (у редакції п. 3 наказу від 25.06.2013 № 10гн) та «досудове розслідування кримінальних корупційних правопорушень відповідно до частини 4 статті 216, частини 1 пункту 1 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України» (у редакції п. 3 наказу від 25.06.2013 № 10гн).

Отже, виходячи з аналізу вимог ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (період з 01.07.2011), п. 3-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, галузевих наказів та організаційно-розпорядчих документів органів прокуратури, позивач працював у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією в органах прокуратури, що є перешкодою для прийняття на службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Враховуючи викладене, рішення конкурсної комісії, оформлене протоколом від 18.02.2020 № 2, щодо недопущення ОСОБА_1 до участі в конкурсі є правомірним і таким, що скасуванню не підлягає. Тож підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо питання визнання відсутнім з 25.09.2019 повноваження заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича на підписання наказу від 22.01.2020 № 37, суд зазначає таке.

На обґрунтування позову в даній частині позивач вказав, що з огляду на зупинення дії частини 4 статті 9 Закону України «Про прокуратуру», з 25.09.2019 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вважається таким, що не може продовжувати свої повноваження в межах п`ятирічного строку, оскільки відсутня норма яка передбачає саме такий його строк повноважень.

Так, згідно з наказом Генерального прокурора України від 30.11.2015 № 1844ц ОСОБА_2 призначений на посаду заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури строком на п`ять років з 01.12.2015.

Його повноваження на посаді визначені ч. 8 ст. 8-1 Закону України «Про прокуратуру» та у Положенні про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Офісу Генерального прокурора, затвердженому наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 № 126 (далі - Положення).

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (від 19.09.2019 № 113-ІХ), яким розпочалася реформа органів прокуратури.

За абз. 4 п. 2 розд. II вказаного Закону, дію ч. 4 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» зупинено до 01.09.2021.

Виходячи з положень абз. 6 вказаної норми призначення на адміністративні посади заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першого заступника та заступника здійснюється у встановленому Законом України «Про прокуратуру» порядку Генеральним прокурором.

При цьому, призначення прокурора на посаду заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється строком на п`ять років.

З огляду на викладене, ч. 4 ст. 39 Закону України «Про прокуратуру» безпосередньо визначає порядок призначення на адміністративну посаду, тобто організаційне питання, а не умови перебування на такій посаді.

Тому зупинення дії такої норми не впливає на правомочність повноважень особи, що була призначена на посаду до внесених змін та продовжує її займати.

Окрім того, відповідно до пп. 3 п. 8 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ, у зв`язку з початком роботи з 01.01.2020 Офісу Генерального прокурора прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у тому числі її керівник, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Відтак, суд вважає безпідставними заявлені позовні вимоги у наведеній їх частині.

З цих же підстав суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправним і скасування наказу від 22.01.2020 № 37 «Про визначення складу конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», які він обґрунтовує тим, що оскільки дія ч. 4 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» зупинена, ОСОБА_2 не мав повноважень підписувати наказ від 22.01.2020 № 37 «Про визначення складу конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття посад прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» та брати участь у прийнятті рішень конкурсною комісією, які оформлені протоколом від 18.02.2020 № 2.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Назара Івановича, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання відсутніми повноважень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.