Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №320/21226/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року справа № 320/21226/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчини певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині ненадання ОСОБА_1 відповідного часу для відпочинку в кількості 334 дні пропорційно дням виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції у період з 05.09.2014 по 15.11.2014, з 06.12.2014 по 04.02.2015, з 14.03.2015 по 25.03.2015, з 14.10.2015 по 12.11.2015, 23.11.2015 по 31.01.2016, з 11.03.2016 17.05.2016, з 11.08.2016 по 25.11.2016, з 10.02.2017 по 29.04.2017 та пропорційно дням виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період з 30.04.2018 по 10.09.2018, з 20.09.2018 по 31.10.2018, з 07.03.2019 по 18.08.2019, з 23.05.2020 по 23.08.2020, з 05.09.2020 по 22.11.2020, з 01.08.2021 по 26.09.2021;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 334 дні пропорційно дням виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції у період з 05.09.2014 по 15.11.2014, з 06.12.2014 по 04.02.2015, з 14.03.2015 по 25.03.2015, з 14.10.2015 по 12.11.2015, 23.11.2015 по 31.01.2016, з 11.03.2016 17.05.2016, з 11.08.2016 по 25.11.2016, з 10.02.2017 по 29.04.2017 та пропорційно дням виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення у період з 30.04.2018 по 10.09.2018, з 20.09.2018 по 31.10.2018, з 07.03.2019 по 18.08.2019, з 23.05.2020 по 23.08.2020, з 05.09.2020 по 22.11.2020, з 01.08.2021 по 26.09.2021 у розмірі грошового забезпечення станом на момент виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (16.02.2023).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що для військовослужбовців встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з нормальною тривалістю робочого часу по 8 годин на день. Проте пункт 3 Розділу ІІ наказу №27 в умовах особливого періоду покладає на військові частини завдання по наданню військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї та веденням Журналу даних щодо часу виконання службових обов`язків військовослужбовцями Збройних Сил України у вихідні, святкові та неробочі дні з подальшим наданням часу для відпочинку за формою згідно з Додатком 4 до Наказу №27. Враховуючи вищевикладене вбачається, що відповідач був зобов`язаний надати позивачу відповідний час для відпочинку на підставі та на виконання частин 4,6 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 19.01.2016 №27 «Про затвердження Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.12.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні. Наголошує, що військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї. При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби. Вказане твердження узгоджується з приписами п. 7 розділу І Порядку № 260, згідно з яким за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у період з 18.07.2011 по 16.02.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2021 №158, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2014 №28, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.03.2014 №59, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.02.2023 №58 та копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач неодноразово направлявся у відрядження для безпосередньої участі у проведенні Антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції та у відрядження для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. Під час вказаних відряджень позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні.

Однак після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 позивачу не надавався.

З 05 вересня 2014 року по 15 листопада 2014 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) від 05.09.2014 №46 та витягом з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) від 15.11.2014 №121.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 6, 7, 13, 14, 20, 21, 27, 28 вересня 2014 року, 04, 05, 11, 12, 18, 19, 25, 26 жовтня 2014 року, 01, 02, 08, 09, 15 листопада 2014 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Однак після повернення з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 21 день позивачу не надавався.

З 06 грудня 2014 року по 04 лютого 2015 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) від 06.12.2014 №147 та витягом з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) від 04.02.2015 №35.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 06, 07, 13, 14, 20, 21, 27, 28 грудня 2014 року - вихідні дні, 01 січня 2015 року - Новий рік - святковий день, 03, 04 січня 2015 року - вихідні дні, 07 січня 2015 року - Різдво христове - святковий день, 10, 11, 17, 18, 24, 25, 31 січня 2015 року - вихідні дні, 01 лютого 2015 року - вихідний день (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №315-VIII від 09.04.2015). Однак після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_1 в кількості 20 днів позивачу не надавався.

З 14 березня 2015 року по 25 березня 2015 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу керівника сектору «Б» (по стройовій частині) від 14.03.2015 №76 та витягом з наказу керівника сектору «Б» по стройовій частині) від 25.03.2015 №88.

Під час даного відрядження позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 14, 15, 21, 22 березня 2015 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 4 дні позивачу не надавався.

З 14 жовтня 2015 року по 12 листопада 2015 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу керівника сектору «А» (по стройовій частині) від 14.10.2015 №290 та витягом з наказу керівника сектору «А» від 12.11.2015 №320.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 14 жовтня 2015 року - День захисника України - вихідний день, 17, 18, 24, 25, 31 жовтня 2015 року - вихідні дні, 01, 07, 08 листопада 2015 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №238-VIII від 05.03.2015. Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 9 днів позивачу не надавався.

З 23 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу керівника сектору «А» (по стройовій частині) від 23.11.2015 №331 та витягом з наказу командира оперативно- тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 31.01.2016 №31.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 28, 29 листопада 2015 року - вихідні дні, 05, 06, 12,13,19,20,26,27 грудня 2015 року - вихідні дні, 01 січня 2016 року - Новий рік - святковий день, 02,03 січня 2016 року - вихідні дні, 07 січня 2016 року - Різдво христове - святковий день, 09,10,16,17,23,24,30,31 січня 2016 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №315-VIII від 09.04.2015). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_1 в кількості 22 дні позивачу не надавався.

З 11 березня 2016 року по 17 травня 2016 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 11.03.2016 №72 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 17.05.2016 №140.

Під час даного відрядження позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 12,13,19,20,26,27 березня 2016 року - вихідні дні, 02,03,09,10,16,17,23,24,30 квітня 2016 року - вихідні дні, 1,2 травня 2016 року — День солідарності трудящих - світкові дні, 03, 07,08 травня 2016 року - вихідні дні, 09 травня 2016 року — День перемоги над нацизмом у другій світовій війні - святковий день, 14,15 травня 2016 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №315-VIII від 09.04.2015). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 23 дні позивачу не надавався.

З 11 серпня 2016 року 25 листопада 2016 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 11.08.2016 №227 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 25.11.2016 №334.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 13,14,20,21 серпня 2016 року - вихідні дні, 24 серпня 2016 року - День незалежності - святковий день, 27,28 серпня 2016 року - вихідні дні, 03,04,10,11,17,18,24,25 вересня 2016 року - вихідні дні, 01,02,08,09 жовтня 2016 року - вихідні дні, 14 жовтня 2016 року - день захисника України - святковий день, 15,16,22,23,29,30 жовтня 2016 року - вихідні дні, 05,06,12,13,19,20 листопада 2016 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №315-VIII від 09.04.2015). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 32 дні позивачу не надавався.

З 10 лютого 2017 року по 29 квітня 2017 року позивач перебував у відрядженні з метою участі у виконанні службових (бойових) завдань в Антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 12.02.2017 №44 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 29.04.2017 №121.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 11,12,18,19,25,26 лютого 2017 року вихідні дні, 04,05 березня 2017 року - вихідні дні, 08 березня 2017 року Міжнародний жіночий день святковий день, 11,12,18,19,25,26 березня 2017 року вихідні дні, 01,02,08,09,15,16,22,23,29 квітня 2017 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_1 в кількості 24 дні позивачу не надавався.

З 30 квітня 2018 року по 10 вересня 2018 року позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 10.05.2018 №2 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 13.09.2018 №112.

Під час даного відрядження позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 01 травня 2018 року — День праці - святковий день, 05,06 травня 2018 року - вихідні дні, 09 травня - День перемоги над нацизмом у другій світовій війні - святковий день, 12,13,19,20,26,27 травня 2018 року - вихідні дні, 02,03,09,10,16,17,23,24 червня 2018 року - вихідні дні, 28 червня 2018 року - День Конституції - святковий день, 30 червня 2018 року - вихідний день, 01,07,08,14,15,21,22,28,29 липня 2018 року - вихідні дні, 04,05,11,12,18,19 серпня 2018 року - вихідні дні, 24 серпня 2018 року - День незалежності України - святковий день, 25,26 серпня 2018 року - вихідні дні, 01,02,08,09 вересня 2018 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 42 дні позивачу не надавався.

З 20 вересня 2018 року по 31 жовтня 2018 року позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 02.10.2018 №128 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 31.10.2018 №154.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 22,23, 29,30 вересня 2018 року - вихідні дні, 06,07,13 жовтня 2018 року - вихідні дні, 14 жовтня 2018 року - День захисника України - святковий день, 15,20,21,27,28 жовтня 2018 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 13 днів позивачу не надавався.

З 07 березня 2019 року по 18 серпня 2019 року позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 18.03.2019 №67 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 03.09.2019 №215.

Під час даного відрядження позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 08 березня 2019 року - Міжнародний жіночий день - святковий день, 09,10,16,17, 23,24,30,31 березня 2019 року - вихідні дні, 06,07,13,14,20,21,27,28 квітня 2019 року - вихідні дні, 01 травня 2019 року - День праці — святковий день, 04,05 травня 2019 року - вихідні дні, 09 травня 2019 року - День перемоги над нацизмом у другій світовій війні - святковий день, 11,12,18,19,25,26 травня 2019 року - вихідні дні, 01,02,08,09,15,16,22,23 червня 2019 року - вихідні дні, 28 червня 2019 року - День Конституції - святковий день, 29,30 червня 2019 року - вихідні дні, 06,07,13,14,20,21,27,28 липня 2019 року - вихідні дні, , 03,04,10,11,17,18 серпня 2019 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 52 дні позивачу не надавався.

З 23 травня 2020 року по 23 серпня 2020 року позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 29.05.2020 №129 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 02.09.2020 №212.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 23,24,30,31 травня 2020 року - вихідні дні, 06,07,13,14,20,21,27 червня 2020 року - вихідні дні, 28 червня 2020 року – День Конституції - святковий день, 29 червня 2020 року - вихідний день, 04,05,11,12,18,19,25,26 липня 2020 року - вихідні дні, 01,02,08,09,15,16,22,23 серпня 2020 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_3 в кількості 29 днів позивачу не надавався.

З 05 вересня 2020 року по 22 листопада 2020 року Позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 09.09.2020 №218 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 27.11.2020 №296.

Під час даного відрядження Позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 05,06,12,13,19,20,26,27 вересня 2020 року - вихідні дні, 03,04,10,11 жовтня 2020 року - вихідні дні, 14 жовтня 2020 року - День захисника України - святковий день, 17,18,24,25,31 жовтня 2020 року вихідні дні, 01,07,08,14,15,21,22 листопада 2020 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №2211-VIII від 16.11.2017). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_1 в кількості 25 днів позивачу не надавався.

З 01 серпня 2021 року по 26 вересня 2021 року позивач перебував у відрядженні до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » місця проведення Операції об?єднаних сил з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, що підтверджується витягом з наказу командира опративно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 03.08.2021 №206 та витягом з наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по стройовій частині) від 20.09.2021 №258.

Під час даного відрядження позивач виконував службові обов?язки у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме: 01,07,08,14,15,21,22 серпня 2021 року - вихідні дні, 24 серпня 2021 року - День незалежності України - святковий день, 28,29 серпня 2021 року - вихідні дні, 04,05,11,12,18,19,25,26 вересня 2021 року - вихідні дні (частина 4 статті 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 73 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України №1143-IX від 14.07.2021). Однак, після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною НОМЕР_1 в кількості 18 днів позивачу не надавався.

Періоди перебування у відрядженні для участі у проведенні Антитерористичної операції та Операції об?єднаних сил Позивача також підтверджуються Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.02.2023 №201 та Довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 15.02.2023 №200.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, перед виключенням позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не було вирішено питання надання позивачу днів відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні дні.

Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Приписами ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч.1, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із ч. 4, ч. 6 ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов`язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).

Отже, основним законом, що регулює відносини військовослужбовців під час проходження служби у Збройних Силах України є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. Цим нормативно-правовим актом не передбачено виплати компенсації за невикористані дні за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні.

Міністерством оборони України 07 червня 2018 року видано наказ №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Пунктом 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розділом XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, визначено складові грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби.

За наслідком дослідження їх переліку судом встановлено, що вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Крім того, слід врахувати, що згідно із положеннями пункту 3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються, зокрема, завдання із надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Відповідно до п.2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, відрядження – це направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Пунктом 8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, передбачено, що на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Отже, системний аналіз вказаних приписів законодавства дає підстави для висновку, що військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

Таким чином, ані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ані іншим нормативно-правовим актом не передбачено грошової компенсації за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Між тим, суд зазначає, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульовано спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 803/1755/16.

Суд також вважає безпідставним посилання позивача на те, що розгляд даної справи необхідно здійснювати через призму порушеного права позивача на відпочинок, адже даний спір стосується саме отримання компенсації, а не днів відпочинку.

Відповідно статті 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.

Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Згідно статті 203 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр.

Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Відповідно статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Аналогічна за змістом норма містяться у пункті 2 розділу І Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531, згідно якої з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в тому числі в особливий період вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Для тих військовослужбовців які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Завдання з надання відповідного часу (іншого дня) для відпочинку покладено на військову частину.

Підставою ж надання часу (іншого дня) для відпочинку є виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, а також звернення військовослужбовця з відповідним рапортом до безпосереднього командира (начальника).

Доказів звернення позивача із рапортом до безпосереднього командира (начальника) або до наступного прямого командира (начальника) у період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 щодо надання часу (іншого дня) для відпочинку у зв`язку з виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні матеріали справи не містять.

Поряд з цим, позивач у позовних вимогах просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 334 дні пропорційно дням виконання службових обов`язків у вихідні дні за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення станом на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Такі вимоги позивач обґрунтовує неможливістю відновлення порушеного права на відпочинок шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 надати позивачу відповідний час, оскільки останній наразі виключений із списків особового складу такої.

На переконання позивача, за своєю правовою природою ненадання військовою частиною НОМЕР_1 відповідного часу для відпочинку за виконання службових обов`язків у вихідні дні найближче наближено до відпусток. Тому позивач просить ототожнити такі дні відпочинку з відпустками, за невикористання яких законодавством передбачена виплата грошової компенсації, застосувавши аналогію закону.

Так, відповідно частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що статтею 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дійсно передбачено право на отримання військовослужбовцями грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та щорічної додаткової відпустки.

Поряд з цим, як вже було зазначено судом, пунктом 7 Порядку №260 визначено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Враховуючи вказане, грошова компенсація за невикористані дні (час) відпочинку не виплачується, оскільки у такі дні виплата грошового забезпечення не здійснюється.

Суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування аналогії закону.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, відповідач довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.