Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №280/3863/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2026 року (16:00)Справа № 280/3863/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про видачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, поданого 19.03.2026;

зобов`язати відповідача видати позивачу направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2026 звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_2 щодо видачі йому у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику для проведення медичного огляду ВЛК та пакет інших необхідних документів для проходження медичного огляду з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, однак у визначений Законом термін відповідачем не надано відповіді щодо результатів розгляду рапорту. Водночас на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини від 07.01.2026 №9 рахується таким, що самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів забезпечення та для вирішення питання скерування на ВЛК позивач має повернутися до військової частини. Таким чином, позивач вважає, що відповідач фактично відмовив у розгляді рапорту про видачі направлення на проходження медичного огляду ВЛК, чим вчинив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

12.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25908), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що на теперішній час законодавством передбачено наступні механізми подачі рапортів в письмовій формі в Збройних Силах України, а саме безпосередньо до командира (начальника), а у разі відсутності такого до вищої посадової особи або у відповідності до розділу ІV Порядку №531 в електронній формі, який створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України. Водночас, як вбачається із додатків до позовної заяви, представником позивача здійснено направлення рапорту на дві адреси електронної пошти, які не мають підтвердження відношення до відповідача. Також, у наданих додатках відсутнє підтвердження отримання надісланого електронного листа адресатом та відсутні докази щодо отримання рапорту саме відповідачем або його уповноваженим представником. Відповідно, направлення позивачем рапорту засобами електронної пошти, яка немає відношення до контактів відповідача, не може розцінюватись як належне звернення із рапортом. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.01.2026 №9, позивач вчинив самовільне залишення військової частини, що самим позивачем не заперечується. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, позивач до військової частини не повернувся, місце його знаходження невідомо. Так, наразі позивач не обмежений в праві повернутися на військову службу, встановленим на теперішній час порядком, та вирішити питання щодо подачі свого рапорту належним чином. За таких обставин, протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача, з огляду на його самовільне залишення частини, не знайшла свого об`єктивного підтвердження. Просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

15.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №26998), в якій зазначено, що через наявні захворювання позивач не може вільно пересуватися, довгий час сидіти, що позбавляє його можливості дістатися до військової частини та свідчить про те, що він потребує медичної допомоги, у зв`язку з чим не може виконувати обов`язки військової служби. Таким чином, єдиним можливим способом для позивача подати рапорт відповідачу є направлення його на електронну пошту Міністерства оборони України з метою подальшого перенаправлення до відповідача. Водночас, позивач звертає увагу на те, що у відповіді на адвокатський запит відповідач не зазначає, що не отримував рапорт позивача або що зазначений рапорт було подано не встановленим порядком, а єдиною причиною ненаправлення позивача на ВЛК вказує самовільне залишення військової частини позивачем. Таким чином, надання відповідачем відповіді на адвокатський запит свідчить про те, що він отримав рапорт позивача від 19.03.2026, який було направлено повторно разом з адвокатським запитом від 08.04.2026. За таких обставин, позиція відповідача щодо не розгляду рапорту позивача з підстав надсилання рапорту на електронну пошту, а не через безпосереднього командира, не ґрунтується на вимогах законодавства. Просить позов задовольнити.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який з 06.08.2024 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.08.2024 №148.

Відповідно до Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.01.2026 №9, рядового ОСОБА_1 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину з зони виконання бойових (спеціальних) завдань та зони ведення бойових дій, знати з усіх видів забезпечення з 07.01.2006.

19.03.2026 позивач направив на офіційну електронну адресу Міністерства оборони України та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рапорт, з метою його подальшого перенаправлення до військової частини НОМЕР_2 , щодо видачі йому у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику для проведення медичного огляду ВЛК та пакет інших необхідних документів для проходження медичного огляду з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби.

Відповідач не підтверджує отримання ним вказаного рапорту.

Не отримавши відповідь за результатами розгляду рапорту представником позивача 08.04.2026 було подано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 щодо повідомлення про результати розгляду рапорту позивача.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 15.04.2026 №2571/737/ВихЗПІ, відповідач повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини від 07.01.2026 №9 рахується таким, що самовільно залишив військову частину та знятий з усіх видів забезпечення. Для вирішення питання скерування на ВЛК ОСОБА_1 має повернутися до військової частини.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 2-4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. (п.1 розділ І Порядку №531)

Пунктом 2 розділу І Порядку №532 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531).

Розділом IV Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі.

Рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Рапорт в електронній формі, що містить службову інформацію або інформацію, що становить державну таємницю, подається виключно через інформаційно-комунікаційні системи Міноборони України або Збройних Сил, які призначені для обміну службовою інформацією та в установленому законодавством порядку допущені до обробки інформації з відповідним ступенем обмеження доступу (ступенем секретності).

Створення рапорту в СЕДО здійснюється згідно з вимогами інструкції користувача.

Кожен користувач Державного вебпорталу має свій унікальний код - ID-номер. Кожен командир зобов`язаний довести до підлеглого особового складу свій власний ID-номер та ID-номер СЕДО підрозділу.

Військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.

Для направлення на погодження рапорту на Державному вебпорталі військовослужбовець має ввести ID-номер свого безпосереднього командира (начальника) або у випадках, передбачених цим розділом, ввести ID-номер прямого командира (начальника) та підписати його.

Підписання та погодження електронного рапорту на Державному вебпорталі здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (у тому числі «Дія.Підпис») та/або удосконаленого електронного підпису військовослужбовцем, відповідними командирами (начальниками), та/або засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Створення та подання на погодження електронного рапорту може здійснюватися засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу, за умови здійснення електронної ідентифікації, яка дає змогу однозначно встановити особу військовослужбовця, що звертається із відповідним електронним рапортом.

Підписання та погодження електронного рапорту в СЕДО здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що позивачем до суду не надано належних доказів звернення безпосередньо до відповідача із рапортом щодо видачі йому направлення на медичний огляд ВЛК.

При цьому, відповідач заперечує факт одержання будь-яких рапортів від позивача. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Натомість, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач направив свій рапорт на електронну адресу Міністерства оборони України та Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Отже, з рапортом щодо направлення на військово-лікарську комісію позивач звернувся не до свого безпосереднього командира та не до наступного прямого командира військової частини, в якій проходить військову службу, у зв`язку із чим позивачем не дотримано порядку подання рапорту, визначеного пунктом 2 розділу І Порядку №531.

Посилання представника позивача на те, що у відповіді на адвокатський запит відповідач не зазначає, що не отримував рапорт позивача або що зазначений рапорт було подано не встановленим порядком, судом не приймається оскільки зазначені обставини не спростовують порушення порядку подання рапорту.

Отже, позивачем не доведено ані дотримання встановленого порядку звернення з відповідним рапортом, ані факт його направлення відповідачу. Відповідно відсутні підстави для висновку про допущення ВЧ НОМЕР_2 протиправної бездіяльності.

Оскільки, у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.07.2026.

Суддя Ю.В. Калашник