Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №240/3866/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/3866/26

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі: Філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Заступник керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" щодо невжиття заходів щодо виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Густі острови» площею 1366 га внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення «Густі острови» площею 1366 га, внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Позовні вимоги органу прокуратури обґрунтовані тим, що рішенням Житомирської обласної ради від 16.12.2021 року №364 "Про оголошення нових та розширення меж існуючих об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" розширено межі ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови" на 114,0 га за рахунок кварталу 26 Руднянського лісництва ДП "Олевське лісове господарство", встановивши його загальну площу у розмірі 1366,0 га. Відповідно до охоронного зобов`язання від 19.08.2025 територія вказаного заказника передана філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" під охорону та дотримання встановленого режиму.

На думку органу прокуратури, саме Відповідач як землекористувач, окрім іншого, зобов`язаний забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови" площею 1366 га із внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

За інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської ОДА інформація про розробку такого проекту землеустрою та його погодження від ДП "Олевське лісове господарство, його правонаступників, ДП "Ліси України" в особі його філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" не надходило.

Орган прокуратури вважає, що подання такого позову в інтересах Державної екологічної інспекції Поліського округу, зумовлено тим, що зменшення фінансування в силу воєнного стану позбавило інспекції здійснювати свої повноваження на проведення планових та позапланових перевірок щодо додержання вимог законодавства при використанні земель природно-заповідного фонду та вжиття відповідних заходів. Вказані обставини стали підставою для звернення прокуратури з даним позовом в інтересах держави.

Ухвалою суду від 09.02.2026 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито адміністративну справу, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Позивача, Державної екологічної інспекції Поліського округу, жодних пояснень на підтвердження чи спростування доводів органу прокуратури до суду не надав.

Представник Відповідача, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний офіс" ДП "Ліси України", подав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечується. Представник Відповідача зазначив, що дійсно відповідно до охоронного зобов`язання від 19.08.2025 територія природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови" передана філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" під охорону та дотримання встановленого режиму. Разом з тим, на думку представника Відповідача, відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі фонду визначаються при створенні заповідника, а тому проведення робіт з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови" не входить до обов`язку Відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів, в тому числі геологічних пам`яток природи місцевого значення, регулюються правовими нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року № 1264-XII (надалі - Закон № 1264-XII), Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року № 2456-XII (надалі-Закон №2456-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В розумінні положень ст.3 Закону № 2456-XII до природно-заповідного фонду України, окрім іншого, належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні (абзац третій частини третьої статті 3 Закону № 2456-XII).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської обласної ради від 16.12.2021 року №364 "Про оголошення нових та розширення меж існуючих об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" розширено межі ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови" на 114,0 га за рахунок кварталу 26 Руднянського лісництва ДП "Олевське лісове господарство", встановивши його загальну площу у розмірі 1366,0 га. Відповідно до охоронного зобов`язання від 19.08.2025 територія вказаного заказника передана філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" під охорону та дотримання встановленого режиму.

Як зазначено в п.1.3 Положення про ботанічний заказник місцевого значення "Густі острови", затвердженого 23.08.2025 року Департаментом екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, вказаний Заказник, загальною площею 1366 га, розташований на території Житомирської області в Коростенському районі, Білокорицького надлісництва Філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України", Журжевицьке лісництво, кв.29 вид.10,15,17,18,20-30; кв.35,36,41; Рудницьке лісництво, кв.19,20,21,26,27,28,35,42,43,49". Копія вказаного положення долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно охоронного зобов`язання від 19.08.2025 року №19/08/2025 відповідно до вимог статті 53 Закону №2456-XII Філії "Столичний лісовий офіс " Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія ботанічного заказника місцевого значення "Густі острови". Копія охоронного зобов`язання також долучена до позову та досліджена судом.

Суть спору між сторонами зведена виключно щодо наявності чи відсутності у Відповідача в особі Філії "Столичний лісовий офіс " ДП "Ліси України" зобов`язання забезпечити проведення робіт з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території цього заповідника.

Відповідно до доводів, наведених у позові, Відповідач, як особа якій передано під охорону та для забезпечення встановленого режиму територія заказника місцевого значення "Густі острови", зобов`язаний в силу вимог статті 43 Земельного кодексу України, статей 7, 26,39, 53 та 60 Закону № 2456-XII, статей 25,26 і 47 Закону України "Про землеустрій" зобов`язаний провести роботи з виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території цього заповідника.

Такі доводи органу прокуратури не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є наслідком безпідставно довільного трактування перелічених правових норм та не врахування інших правових норм, що регулюють вказані спірні відносини.

Безспірно, за приписами частини 4 статті 7 Закону № 2456-XII межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

В силу вимог статті 25 цього ж Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Відповідач як користувач земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, відповідно до положень статті 26 ж Закону № 2456-XII бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища (частина четверта статті 52 Закону № 2456-XII із змінами, внесеними згідно із Законами № 3530-VI від 16.06.2011, № 2362-VIII від 22.03.2018).

Одночасно суд погоджується із доводами сторін, що правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, регулюються правовими нормами Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (надалі - Закон № 858-IV), що були чинні на день виникнення спірних відносин.

Безспірно, в розумінні вимог статті 2 Закону № 858-IV землеустрій, окрім іншого, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

За приписами частини 2 статті 25 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів є самостійним видом документації із землеустрою.

Разом з тим, орган прокуратури, як ініціатор позову, не врахував особливості формування земельної ділянки, визначення її меж та площі, як території природно-заповідного фонду, в тому числі заказника.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Так проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів (частина 4 статті 47 Закону № 858-IV).

Аналіз наведених правових норм статті 47 Закону № 858-IV беззаперечно засвідчує, що розробка проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, в тому числі заказника, передує і має на меті визначення меж території самого заказника.

Більш того, як зазначено в частині 9 статті 47 Закону № 858-IV, рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру (частина 10 статті 47 Закону № 858-IV).

Суд вважає безпідставними обґрунтування позовних вимог приписами частини 1 статті 26 Закону № 858-IV.

Так, вказана правова норма частини 1 статті 26 Закону № 858-IV прямо зазначає, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

"Право особи" та "обов`язок особи" не є тотожними правовими визначеннями.

Трактування вказаної норми як такої, що зобов`язує лише Відповідача, як землекористувача земельними ділянками, вжити заходів до розробки документації із землеустрою відносно території заказника є безпідставним.

Орган прокуратури не врахував, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками (частина 3 статті 47 Закону № 858-IV).

Більш того, в позові не наведено жодного правового обґрунтування наявності у Відповідача саме обов`язку на вжиття заходів до розробки документації із землеустрою відносно території заказника після визначення території такого заказника.

Досліджена судом копія охоронного зобов`язання від 19.08.2025 року №19/08/2025 містить вичерпний перелік зобов`язань Відповідача, але до них не відноситься обов`язок на вжиття заходів до розробки документації із землеустрою відносно території заказника після визначення території такого заказника.

На підставі викладеного суд робить висновок, що в розумінні вимог в частини 9 статті 47 Закону № 858-IV рішення Житомирської обласної ради від 29.11.2001 року та рішення №364 від 16.12.2021 року про встановлення меж територій ботанічного заповідника місцевого значення "Густі острови" одночасно є рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду відносно цього заповідника.

За приписами частини 10 статті 47 Закону № 858-IV саме такі відомості про межі територій цього заповідника, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру та не потребують окремого визначення шляхом додаткової розробки проекту землеустрою.

Безспірно, в розумінні вимог ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одночасно суд враховує, що у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимога на захист порушеного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відсутність порушеного права та інтересів Держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу на час розгляду судом справи свідчить про відсутність в потребі визначення способу судового захисту такого права, яке є вже поновленим.

В розумінні положень ст.245 КАС України лише у разі задоволення позову судом визначається спосіб захисту порушеного права. Відсутність порушеного права свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, позовні вимоги заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі: Філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову заступника керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі: Філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

14.07.26