Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №160/19413/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокуСправа № 160/19413/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача – адвокатом Берзінем Сергієм Людвиговичем, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 11.01.2022 до 31.12.2022, за виключенням виплаченої частини індексації;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 11.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – жовтень 2020 року, з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 11.01.2022 до 19.05.2023 (включно), одноразових та додаткових грошових виплат за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 11.01.2022 до 19.05.2023, одноразових та додаткових грошових виплат за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) за періоди: з 11.01.2022 до 31.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 до 19.05.2023 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 11.01.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . 28.05.2025 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом про надання інформації щодо грошового забезпечення позивача. 02.07.2025 було отримано лист відповідача за вих. № 38/1506 від 28.06.2025, яким надано відповідь на вищевказаний адвокатський запит, а також надано довідку про доходи № 2700/ФЕС від 10.06.2025 ОСОБА_1 , яка фактично є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені йому під час служби. За період військової служби позивачу індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена частково. Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Позивач вважає, що у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка набрала чинності 03 листопада 2020 року та внесла зміни до постанови № 704 і почала діяти з 01 жовтня 2020 року, індексація грошового забезпечення позивача мала проводитися із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 11.01.2022 до 31.12.2022 – жовтень 2020 року. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснювались відповідачем без урахування норм абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Внаслідок оскаржуваних дій відповідача порушено право позивача на отримання належної індексації грошового забезпечення. Крім того, у період з 11.01.2022 до 19.05.2023 відповідач нараховував грошове забезпечення позивача виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн). Після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відновлено попередню редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», який був чинним до внесення змін Постановою № 103, та яким передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. Позивач вважає, що з 11.01.2022 до 19.05.2023 при нарахуванні йому грошового забезпечення, одноразових та додаткових грошових виплат за 2022-2023 роки підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023.

Ухвалою суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, військову частину НОМЕР_1 , призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у військової частини НОМЕР_2 : довідку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2022 до 31.12.2022 (в розрізі місяців) із зазначенням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), пояснення з підтверджуючими доказами щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення із зазначенням складових (основних і додаткових видів грошового забезпечення) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при його обчисленні, за період з 11.01.2022 до 19.05.2023, постановлено витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.

Копія ухвали від 08.07.2025 вважається врученою учасникам справи 09.07.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

23.07.2025 надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.01.2022 № 4 лейтенанта запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.12.2021 № 358, на посаду начальника групи логістики військової частини НОМЕР_2 , з 11.01.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення і вважається таким, що з 11.01.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом (13) 3520,00 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант». Вислуга років на 11.01.2022 відсутня. Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 тарифний коефіцієнт для лейтенантів, лейтенантів служби цивільного захисту, лейтенантів внутрішньої служби, лейтенантів податкової міліції не змінювався, для військовослужбовців у званні від лейтенанта та вище посадовий оклад не змінювався, військовою частиною правильно нараховано і виплачеано позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 11.01.2022 до 31.12.2022. При обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у чинній редакції, пунктом 4 якої було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Позивач безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року під час розрахунку його грошового забезпечення.

24.07.2025 надійшла заява військової частини НОМЕР_2 про заміну відповідача його правонаступником – військовою частиною НОМЕР_1 .

04.08.2025 до суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 (третьої особи) про заміну відповідача його правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 .

08.08.2025 надійшла подана представником позивача заява про заміну відповідача - військової частини НОМЕР_2 правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 та виключення зі складу учасників справи у процесуальному статусі третьої особи військової частини НОМЕР_1 шляхом зміни її статусу на відповідача.

Ухвалою від 13.08.2025 допущено процесуальне правонаступництво у справі та замінено первинного відповідача – військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на його процесуального правонаступника – військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), змінено процесуальний статус військової частини НОМЕР_1 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на відповідача.

Станом на час розгляду справи інші заяви по суті справи не надійшли.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 25.08.2015, виданого ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач з 11.01.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копіями витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.01.2022 № 4 та від 01.05.2022 № 37-0.

10.06.2025 військовою частиною НОМЕР_1 було видано довідку № 2700/ФЕС про доходи ОСОБА_1 за період лютий 2022 року – квітень 2025 року, у якій зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 ).

На адвокатський запит представника позивача № 291-з від 28.05.2025 військова частина НОМЕР_2 листом від 28.06.2025 № 38/1506 повідомила, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 4 від 11.01.2022 лейтенанта запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.12.2021 № 358, на посаду начальника групи логістики військової частини НОМЕР_2 , та з 11.01.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення з посадовим окладом (13) 3520,00 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант». Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 37-0 від 01.05.2022 ОСОБА_1 , начальника групи логістики НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 25.04.2022 № 34 на посаду помічника командира батальйону - начальника служби охорони державної таємниці НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ВОС - 3001003, вважати таким, що з 01.05.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом (17) 4090,00 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант». Відповідно до довідки про доходи (встановленого зразка) № 2700/ФЕС від 10.06.2025 ОСОБА_1 з лютого 2022 року по квітень 2025 року нараховано 3724250,27 грн. Під час військової служби нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалось на підставі норм постанови КМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із розрахунку, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Щодо індексації грошового забезпечення за час проходження служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 повідомлено, що індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) переформовано. Умовне найменування та ідентифікаційний код військової частини НОМЕР_2 анулюються. Правонаступником військової частини НОМЕР_2 стає військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з 31.07.2025, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 № 1269.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 2 «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, яка діє з 01.01.2015, а щодо відсоткового значення порогу індексації з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Таким порядком є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою №1078.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі №825/565/17, від 23 вересня 2020 року в справі № 620/3282/18.

Відповідно до пункту 102 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Згідно з п. 14 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Тобто початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу.

З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця.

При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

При цьому суд погоджується, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів.

Згідно з вказаною постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців після січня 2008 року.

Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців по 28 лютого 2018 року, березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

Позивач вважає, що за період з 11.01.2022 до 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення нараховано і виплачено в неналежному розмірі та що він має право на індексацію-різницю (фіксовану індексацію) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) жовтень 2020 року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Суд такі вимоги вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Як було зазначено, зміна посадових окладів відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

03 листопада 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038.

Згідно з вказаною постановою внесено зміни, зокрема до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, а саме: у підпункт 3 пункту 6, який стосується доплат за вчене звання військовослужбовцям; у додатках до постанови: примітки до додатку 1, примітку до додатків 12 і 13; додаток 14 викладено у новій редакції.

Додаток 14 містить схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Сама з набранням чинності даною постановою позивач пов`язує виникнення у нього права на індексацію-різницю, враховуючи базовий місяць жовтень 2020 року.

Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року № 1038, якою внесено зміни до постанови № 704, не є тим нормативно-правовим актом, з прийняттям якого відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців, які діяли з березня 2018 року.

Отже, жовтень 2020 року не є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Також суд враховує те, що для вирішення заявлених позовних вимог позивача має значення розмір індексації грошових доходів, який обчислюється з урахуванням базового місяця та міг би бути виплачений останньому в лютому та березні 2018 року.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, потрібно установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 31.01.2024 у справі №320/12968/21 та від 05.02.2024 у справі №360/383/23.

При цьому, наявність відповідних фактичних даних напряму пов`язується із обставинами проходження позивачем військової служби у цей період, тобто в лютому-березні 2018 року (що обумовлено фактичною зміною (збільшенням) в цей період посадових окладів за рішенням Уряду).

У даному випадку, позивач почав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (первинного відповідача) з 11.01.2022.

На момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач не проходив військову службу у відповідача та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

При цьому, суд зазначає, що законодавством не передбачено при прийнятті на роботу (службу) з`ясовувати розмір виплачуваної за попереднім місцем роботи (служби) індексації, в тому числі індексації-різниці, та виплачувати її саме в такому розмірі.

Відтак, позивач не має права на нарахування йому за новим місцем служби з 11.01.2022 індексації-різниці.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Враховуючи зазначене, відсутність спору про нарахування поточної індексації грошового забезпечення позивача, відсутність факту підвищення посадових окладів у спірний період, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 11.01.2022 до 31.12.2022, за виключенням виплаченої частини індексації, та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 11.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) – жовтень 2020 року, з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину.

Щодо позовних вимог у частині оскарження дій відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 11.01.2022 до 19.05.2023, одноразових та додаткових грошових виплат за 2022-2023 роки суд дійшов такого висновку.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою № 704 зокрема затверджено:

- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;

- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

У первинній редакції пункт 4 Постанови № 704 мав такий зміст:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017 № 1041 внесено зміни до Постанови № 704, у тому числі, додано Додаток 15 «Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

У первинній редакції, згідно з пунктом 10, Постанова № 704 набирає чинності з 01.01.2018.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052 внесено зміну до пункту 10 Постанови № 704 замінивши цифри « 2018» цифрами « 2019».

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема пунктом 3 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» визначено:

« 3. У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»:

1) пункт 4 викласти в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»;

2) у пункті 10 цифри і слова « 1 січня 2019 року» замінити цифрами і словами « 1 березня 2018 року».».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначено:

«колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, а тому, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін, а саме: щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018, які залишити в силі».

Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 без змін.

12.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704», було скасовано дію підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови № 103 та внесені зміни до пункту 4 постанови № 704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Зазначені зміни набули чинності 20.05.2023.

Отже, з дати набуття чинності зазначеними змінами розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб стала величина у розмірі 1762,00 гривні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Частиною дев`ятою статті 264 КАС України визначено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Статтею 265 КАС України передбачено наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, постанова КМУ № 481 вважалася чинною та підлягала застосуванню до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/29450/24, яким її окремі положення були визнані протиправними та нечинними.

Позивач вважає, що у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 11.01.2022 до 19.05.2023 базою для обчислення посадового окладу та окладу за військове звання є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року. Зазначає, що відповідач неправомірно здійснював нарахування і виплату його грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 – в сумі 1762 грн.

Пунктом 4 постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Примітка додатку 1 до Постанови № 704 повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 (чинна з 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

На момент набрання чинності Постановою № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

До прийняття зазначеної постанови Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови № 103.

Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ (далі Закон № 1928-ІХ) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

У вказаній постанові колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

Такий самий підхід Верховний Суд застосував у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), № 120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), № 640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), № 440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).

Правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Беручи до уваги вимоги позивача та період, за який він просить перерахувати і виплатити (доплатити) йому грошове забезпечення, відтак і грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премію з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, суд вважає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні цієї справи.

Отже, посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням, з 11.01.2022 до 19.05.2023 (до набуття чинності змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023) мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (01.01.2022, 01.01.2023 а не «на 1 січня 2018 року»), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками Постанови № 704.

За таких обставин суд дійшов висновку про неправильне нарахування ОСОБА_1 відповідачем щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 11.01.2022 до 19.05.2023, розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення з його складовими, помилково обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Беручи до уваги вищенаведене, наявні підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та дій військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої перебувала військова частина НОМЕР_2 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 11.01.2022 до 19.05.2023 з його складовими, обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд зобов`язує відповідача - військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 11.01.2022 до 19.05.2023 із застосуванням для його обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Позовна заява містить клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: копію договору про надання професійної правової допомоги від 28.05.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Берзінем С.Л.; копію акта наданих послуг від 28.05.2025 до вказаного договору; копію квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 28.05.2025 на суму 8000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5227 від 31.10.2018; копію ордера на надання правничої допомоги серії АН № 1727480 від 02.07.2025.

Відповідно до п. 1 договору від 28.05.2025 про надання професійної правової допомоги адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) клієнту та виконувати пов`язані з цим доручення клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов`язані з її (їх) наданням та необхідні для виконання цього договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення адвокатом результату, визначеного п. 4.4 цього договору, у порядку та строки, узгоджені сторонами та/або цим договором.

Згідно з п. 4.1 зазначеного договору ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надані послуги професійної правничої допомога адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов`язаних з їх наданням (судовий збір, поштові витрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати, тощо), а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений п. 4.4-4.5 договору.

Сплата за надані послуги професійної правничої допомоги адвоката та фактичні витрати, здійснені адвокатом для виконання таких послуг, здійснюється по факту надання відповідної послуги (комплексу або пакета послуг): до її надання (аванс) або негайно після надання (протягом 24 годин (одна доба)). Клієнт сплачує Адвокату гонорар успіху протягом 10 (десяти) днів від дня настання кожної окремої обставини, передбаченої п. 4.4-4.5 цього договору (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору розмір гонорару успіху у випадку досягнення адвокатом результату у вигляді судового рішення, яким стягнуто з військової частини, в якій проходив службу клієнт, або її зобов`язано нарахувати та виплатити клієнту недоотриману частину його грошового забезпечення (в т.ч. здійснити перерахунок), встановлюється у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми стягнення/зобов`язання, але не менше як 8000,00 гривень.

В акті наданих послуг від 28.05.2025 зазначено вартість наданих послуг: складення та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_2 , та зобов`язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду, супровід справи – 8 годин, 1 документ, 8000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що розгляд справи здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), представником позивача було складено та подано до суду позовну заяву з доданими до неї документами, заяву про заміну сторони її правонаступником. Інших заяв позивача по суті справи та заяв з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням вищевикладеного, обсягу наданих адвокатом послуг, часткового задоволення позову, обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000,00 грн, яка відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та дії військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої перебувала військова частина НОМЕР_2 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 11.01.2022 до 19.05.2023 з його складовими, обчисленими із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 11.01.2022 до 19.05.2023 із застосуванням для його обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року: Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 16.07.2026.

Суддя В.В. Рянська