Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №505/1629/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1629/26

Провадження № 2/505/3189/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить змінити розмір аліментів, які на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014 у справі № 505/4276/14-ц стягуються з нього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму у розмірі 1 756 грн на місяць, починаючи з дня ухвалення рішення суду і до повноліття дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною сімейного та матеріального стану позивача після ухвалення рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014.

Після постановлення зазначеного рішення позивач став батьком ще двох дітей, щодо яких на підставі судових рішень також сплачує аліменти. На сьогодні загальний розмір аліментних зобов`язань становить 7/10 його доходу, що свідчить про зміну сімейного стану та є самостійною підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Крім того, після звільнення з військової служби позивач втратив стабільний дохід, наразі не має постійного місця роботи, проходить реабілітацію та отримує нерегулярний заробіток. Такі обставини свідчать про істотне погіршення його матеріального становища.

Враховуючи відсутність у позивача постійного офіційного доходу, стягнення аліментів у частці від заробітку не відповідає його реальному матеріальному становищу. Визначення аліментів у твердій грошовій сумі забезпечить стабільне утримання дитини та водночас дасть можливість позивачу належним чином виконувати обов`язок щодо утримання всіх своїх дітей. За таких обставин наявні передбачені статтями 181, 184, 192 СК України підстави для зміни способу стягнення аліментів та зменшення їх розміру.

Позиція відповідача

Відповідач подала відзив на позов, відповідно до якого позов не визнала повністю та просила відмовити у його задоволенні.

Так, позивач не довів наявності передбачених статтею 192 СК України підстав для зміни способу та розміру стягнення аліментів. Звільнення з військової служби відбулося за сімейними обставинами, тобто за його власним рішенням, а тому погіршення матеріального становища не може бути підставою для зменшення аліментних зобов`язань.

Народження інших дітей та виникнення нових аліментних обов`язків також не може здійснюватися за рахунок зменшення рівня матеріального забезпечення старшої дитини. Водночас відповідач самостійно забезпечує утримання, навчання та розвиток сина, несе додаткові витрати на його спортивні заняття, утримує малолітню дитину та здійснює догляд за батьком з інвалідністю, тоді як позивач не бере належної участі у вихованні дитини.

За таких обставин зміна способу стягнення аліментів та їх зменшення не відповідатиме найкращим інтересам дитини, а тому підстав для задоволення позову немає.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

29.06.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошено про дату проголошення судового рішення - 16.07.2026.

Судовий розгляд

Позивач та його представник адвокат Мартинюк Ю.М. у судове засідання не з`явились. Адвокат Мартинюк Ю.М. надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала з підстав вказаних у відзиві, та просила відмовити у його задоволенні. Також додала, що позивач тривалий час мав заборгованість зі сплати аліментів, останній раз їй надходили кошти за аліментними платежами після звільнення ОСОБА_2 зі Збройних Сил України у розмірі 4 700 грн.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі 11.11.1995, який був розірваний рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2019 у справі № 505/729/19.

У шлюбі сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 211 від 26.03.2014, здійснений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 04.01.2019.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014 у справі № 505/4276/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 13.06.2022 у справі № 503/572/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.06.2022 до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 26.12.2024 у справі № 503/1054/24 змінено спосіб стягнення аліментів за судовим наказом, виданим Кодимським районним судом Одеської області від 13.06.2022 року у справі № 503/572/22, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а саме в розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судовим наказом Балтського районного суду Одеської області від 18.11.2025 у справі № 493/2050/25 стягнуто з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12.11.2025 до досягнення повноліття сином ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.03.2026 № 86, військовослужбовця ОСОБА_2 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.03.2026 № 52-РС з військової служби у запас за підпунктом «г» через перебування на утриманні трьох і більше дітей до 18 років.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані зі стягненням аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зміною розміру та способу стягнення аліментів (сімейні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Разом з цим, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у справах щодо зміни способу стягнення аліментів (постанова від 13 лютого 2019 року, справа №152/100/18, провадження № 61-40460св18).

Зміна способу стягнення аліментів (ч. 3ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зміна способу стягнення аліментів не звільняє сторону позивачки від обов`язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014 істотно змінився сімейний стан позивача. На даний час він є батьком трьох неповнолітніх дітей, на утримання яких існують судові рішення про стягнення аліментів.

При цьому суд виходить із того, що всі діти мають рівне право на належне матеріальне забезпечення з боку своїх батьків, а покладення на позивача обов`язку зі сплати аліментів у загальному розмірі 7/10 частин його доходу призводить до нерівномірного розподілу його обов`язку щодо утримання всіх дітей та не відповідає принципу рівності прав дітей незалежно від часу їх народження.

Водночас, лише обставина звільнення позивача з військової служби не є достатньою підставою для зменшення аліментів, оскільки таке звільнення відбулося за його ініціативою з підстав, передбачених законом, а доказів неможливості працевлаштування, втрати працездатності чи стійкого погіршення стану здоров`я суду не надано. Так само позивачем не доведено, що він фактично утримує своїх батьків. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, що особи, на яких посилається позивач, дійсно є його батьками, оскільки будь-яких документів, які підтверджують родинні відносини (свідоцтва про народження, витягів з Державного реєстру актів цивільного стану чи інших належних доказів), суду не надано. Отже, зазначені доводи не можуть бути враховані судом як підстава для зменшення розміру аліментів.

Крім того, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про зміну способу стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму в розмірі 1 756 грн щомісячно.

Відповідно до статей 181, 182 та 184 СК України зміна способу стягнення аліментів повинна бути обумовлена необхідністю забезпечення належного та стабільного утримання дитини, а також підтверджуватися належними доказами. Позивачем не надано доказів отримання ним виключно нерегулярного чи мінливого доходу, неможливості визначення його заробітку або інших обставин, які б свідчили про необхідність визначення аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Будь-якого належного економічного чи правового обґрунтування саме такого розміру позивач суду не надав. Отже, підстав для зміни способу стягнення аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1 756 грн на місяць суд не вбачає.

Разом із тим, беручи до уваги істотну зміну сімейного стану позивача, необхідність забезпечення рівності прав усіх трьох його дітей на належне утримання, а також відсутність належних доказів такого погіршення матеріального стану позивача, яке б обґрунтовувало стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом зменшення розміру аліментів.

Враховуючи, що на утримання двох інших дітей з позивача вже стягуються аліменти у розмірі 1/5 та 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 5/24 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача забезпечить справедливий та пропорційний розподіл аліментного навантаження між усіма трьома дітьми, одночасно не порушуючи права дитини на належне матеріальне забезпечення та відповідаючи вимогам статей 180, 182 і 192 СК України.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Оскільки предметом заявленого позову є, зокрема, зміна способу стягнення аліментів, позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання такого позову.

Отже, сплата позивачем судового збору в розмірі 1 331,20 грн здійснена помилково, оскільки законом для цієї категорії справ встановлено пільгу щодо сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка її сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Водночас питання повернення помилково сплаченого судового збору вирішується судом за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила. Оскільки таке клопотання у матеріалах справи відсутнє, підстав для вирішення питання про повернення сплаченої суми судового збору в цьому рішенні немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів.

Зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2014 у справі № 505/4276/14-ц, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5/24 (п`ять двадцять четвертих) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_6

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ