Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №484/4358/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Провадження: 2-а/484/78/26

Справа: 484/4358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Коваленко Н.А.

секретаря судового засідання – Голубкової Н.М.

за участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Цехотської Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В :

До Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник Цехотська Т.В. з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7354161 від 11.06.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження .

Вимоги позовної заяви обгрунтовано тим, що 11.06.2026 відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. В зазначеній постанові поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.4, 2.1 Правил дорожнього руху України. Однак позивач категорично не погоджується із притягненням його до адміністративної відповідальності, оскільки переконаний, що вказаного адміністративного правопорушення не вчиняв. Пзивач зазначає, що 11.06.2026 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 208Д, державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався автомобільною дорогою М-30 708 км., при цьому правил дорожнього руху не порушував, будь-яких адміністративних правопорушень не вчиняв, зупинився на вимогу працівника поліції, але останній не повідомив йому причину зупинки, натомість вказав, що він відкрив багажне відділення посилаючись на п.7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та вказуючи, що на вказаній ділянці дороги ніби то функціонує мобільний блокпост та відповідно поліцейський має право здійснювати таку перевірку. З вказаною зупинкою позивач не погоджується вважає, що зупинку була незаконною, а те, що інспектор послався на п.7 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», зокрема, прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху, однак не надав будь-яких доказів, які б підтвердили дані обставини. Тому позивач переконаний, що за вказаних вище обставин, зважаючи на відсутність доказів вчинення ним порушення ПДР України, вимога поліцейського про зупинку його транспортного засобу була безпідставною, що в свою чергу не зобов`язувало пред`являти документи.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що постанова серії ЕНА № 7354161 від 11.06.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена незаконно, з грубим порушенням норм чинного законодавства, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, необґрунтовано, упереджено, з порушенням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, вказує, що постанову на місці йому не було вручено, а направлено поштою, яку він отримав 22.06.2026.

02.07.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст.286 КАС України, з повідомленням учасників справи.

До суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого 11.06.2026 року о 10 год. 31 хв. при здійсненні патрулювання інспектором взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Волошиним Артемом Вікторовичем спільно із напарником, було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 рухаючись автомобільною дорогою М-30 на 708 км, був зупинений на блокпості відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» та під час перевірки документів відповідно до пунктів 2.1 та 2.4 Правил дорожнього руху України на неодноразові законні вимоги поліцейського не пред`явив для перевірки: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, чинний поліс ОСЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.4 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, до матеріалів адміністративної справи додано відеофіксацію вчинення самого правопорушення та розгляд справи від 11.06.2026.

Відповідач у відзиві наголошує, що поліцейський неодноразово повідомляв позивачу законну вимогу для надання документів, на що останній не реагував та заперечував законність зупинки. Позивач був попереджений, що у відповідності до вимог чинного законодавства особа повинна мати при собі та пред`явити для перевірки на вимогу поліцейського посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового цивільного страхування а дії щодо відмови виконати законодавчо визначений обов`язок являють собою склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.

На переконання відповідача, оскаржувана постанова в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, є вмотивованою та обґрунтованою, а отже такою, що не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повінстю.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги та просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників судового розгляду, повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Судом встановлено, 11.06.2026 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів через, що інспектором взводу № 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Волошиним А.В. складено постанову постанову серії ЕНА № 7354161 за порушення п.п. 2.4, 2.1 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України «Про дорожній рух». Стаття 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху визначає осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Тож учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України на учасників дорожнього руху покладено обов`язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За змістом п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 2.4 (а) ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пункти 2.1 (а) та 21.1 (б) Правил дорожнього руху України зобов`язують водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.16 даного Закону водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, пред`явлення водієм вищевказаних документів на вимогу працівника поліції є його обов`язком, а не правом.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 2, 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд у відповідності до ст. 90 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З оглянутого відеозапису, наданого представником відповідача, вбачається, що при здійсненні патрулювання інспектором взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції Волошиним Артемом Вікторовичем на автомобільній дорозі М-30 на 708 км, був зупинений на блокпості відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz 208Д, державний номерний знак НОМЕР_1 . Водію ОСОБА_1 заявлено вимогу пред`явити документи, передбачні п. 2.1 ПДР України. Однак виконувати дану вимогу водій відмовився, аргументуючи це безпідставністю про зупинення поліцейським транспортного засобу. При цьому суд звертає увагу, що поліцейським було запропоновано водію ознайомитися із рішенням уповноваженого органу державної влади про обмеження/заборону руху на даній території, однак позивач від цього відмовився, продовжуючи стверджувати про відсутність доказів законності зупинення його транспортного засобу та незаконність вимоги пред`явити документи, визначені п. 2.1 ПДР України.

Доводи ж, викладені позивачем у позовній заяві, стосовно порушення процедури розгляду справи не знайшли свого підтвердження: відеозаписом зафіксовано неодноразове роз`яснення позивачу причин зупинки та суті вчиненого адміністративного правопорушення, повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, ознайомлення із правами особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку, що постанова ЕНА № 7354161 від 11.06.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, є обґрунтованою, вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 20, 72-77, 90, 132, 229, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції серії ЕНА № 7354161 від 11.06.2026 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Упарвління ПП в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції , ЄДРПОУ 4010864635, адреса: вул. Юрія Бутусова, 22, м.Кропивницький, 25030.

Судове рішення складено 16.08.2026 року.

Суддя Н.А. Коваленко