Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №199/9026/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа 199/9026/23

провадження № 61-2625 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», ОСОБА_4, Моторно (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2025 року, які ухвалені у складі судді Спаї В. В., постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» (далі - ТОВ «Нова пошта», товариство), ОСОБА_4 , Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову зазначали, що 13 жовтня 2020 року близько 19 год 25 хв на 234 км автодороги М-03 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався з ним у попутному напрямку попереду. Внаслідок ДТП велосипедист отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Нова пошта».

За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), відомості про яке 14 жовтня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020040350001296 та розпочато досудове розслідування.

За життя загиблий ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , проживав з нею однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім дружини, загиблий ОСОБА_5 мав сина - ОСОБА_1 , із яким проживав однією сім`єю за вищевказаною адресою.

Позивачі вказували, що внаслідок смерті близької людини вони зазнали тяжких душевних страждань та переживань. На день смерті ОСОБА_6 було всього 59 років. У зв`язку із втратою рідної людини порушено їхній звичний спосіб життя. Вони відчувають душевний біль, горе, втрату, безпорадність. Розмір завданої їм моральної шкоди кожен із них оцінив у 2 500 000,00 грн.

Крім того, їм завдано майнову шкоду у розмірі 12 210,00 грн, так як вони понесли витрати на поховання ОСОБА_6 та спорудження надгробного пам`ятника.

Вважали, що майнова та моральна шкода підлягає стягненню солідарно з відповідачів на їхню користь.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з них: 2 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка/батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 12 210,00 грн у відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Нова пошта» на користь ОСОБА_1 2 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, 12 910,00 грн у відшкодування майнової шкоди, а всього - 2 512 910,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Нова пошта» на користь ОСОБА_2 2 500 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, 12 910,00 грн у відшкодування майнової шкоди, а всього - 2 512 910,00 грн.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та МТСБУ.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що водій ОСОБА_3 у момент наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 13 жовтня 2020 року використовував транспортний засіб «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , для виконання своїх посадових обов`язків, як працівник ТОВ «Нова пошта».

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 не була застрахована.

Суд першої інстанції вказав, що саме ТОВ «Нова Пошта», як роботодавець водія, повинно нести перед позивачами відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, під час керування працівником товариства, незалежно від наявності вини водія.

При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ДТП, яка мала місце 13 жовтня 2020 року, сталася внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Районний суд зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачами, які є близькими родичами та членами сім`ї потерпілого, є співмірним, відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та не призведе до покладання на ТОВ «Нова пошта» надмірного тягаря, оскільки роботодавець повинен нести відповідальність за свого працівника.

Розмір майнової шкоди визначений з урахуванням доведених позивачами витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та МТСБУ, так як саме роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, під час керування ним працівником, незалежно від наявності його вини.

Районний суд застосував відповідні норми ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», урахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.

Додатковим рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2025 року стягнуто з ТОВ «Нова пошта» в дохід держави судовий збір у розмірі 13 400,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року не містить розподілу судових витрат.

Районний суд здійснив розподіл судових витрат у частині судового збору з урахуванням відповідних норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», ціни позову, а також того факту, що позивачі при зверненні до суду з даним позовом звільнені від сплати судового збору (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»). Тому судовий збір у розмірі 13 400,00 грн підлягає стягненню з ТОВ «Нова пошта» у дохід держави.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційні скарги ТОВ «Нова пошта» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року та додаткове рішення від 30 березня 2025 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки по суті вирішення спору, а також у частині розподілу судових витрат.

Смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що 13 жовтня 2020 року у момент наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 водій ОСОБА_3 використовував транспортний засіб для виконання своїх посадових обов`язків саме як працівник товариства. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність за відшкодування шкоди позивачам, майнової та моральної, покладається на ТОВ «Нова пошта», а не на всіх відповідачів, як уважали позивачі, оскільки товариство було розпорядником транспортного засобу на підставі договору про перевезення вантажів від 31 липня 2015 року, укладеного з ОСОБА_4 , і використовувало транспортний засіб для перевезення вантажів, а водій ОСОБА_3 виконував трудові обов`язки на момент скоєння ДТП.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував засади розумності, виваженості та справедливості. Підстави для зменшення цього розміру у даній справі відсутні. При цьому моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням. У цій частині враховано прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував роз`яснення, надані судам у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Розподіл судових витрат у додатковому судовому рішенні правильно здійснено районним судом з урахуванням норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У лютому 2026 року ТОВ «Нова пошта» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення районного суду та постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Нова пошта» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, про стягнення з товариства на користь позивачів відповідних сум у відшкодування моральної та майнової шкоди.

Суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини у справі, невірно застосували норми матеріального права, не надали правову оцінку поданим сторонами доказам, не врахували релевантну судову практику Верховного Суду.

Суди невірно визначили володільця джерела підвищеної небезпеки та правовий статус водія, не встановили, що на момент здійснення ДТП ОСОБА_3 використовував транспортний засіб саме як працівник ТОВ «Нова пошта» для виконання своїх трудових обов`язків.

Транспортний засіб Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , використовувався власником - ОСОБА_4 , для надання послуг перевезення ТОВ «Нова пошта». Товариство не було власником, володільцем чи користувачем транспортного засобу, а лише замовником послуг перевезення. Контроль за транспортним засобом товариство не здійснювало.

ОСОБА_3 і ТОВ «Нова пошта» перебували у трудових відносинах, проте судами

не встановлено, чи входило керування транспортними засобами до кола його посадових обов`язків. Судами попередніх інстанцій не встановлено факт виконання водієм своїх трудових обов`язків на момент вчинення ДТП. Наявність трудових відносин між ОСОБА_3 і ТОВ «Нова пошта» сама по собі не свідчить про наявність підстав для покладення на товариство обов`язку відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3 родичам померлого ОСОБА_5 (стаття 1172 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачами, не є співмірним, він не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували судові рішення у відповідних частинах.

Суди попередніх інстанцій фактично переклали обов`язок доказування всіх обставин у справі на ТОВ «Нова пошта», що не узгоджується з нормами процесуального законодавства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Горшкової Л. В., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди правильно застосували норми права й встановили усі фактичні обставини у справі.

При цьому в посадовій інструкції кур`єра ТОВ «Нова пошта» наявна вимога водійського стажу від трьох років. Представник ТОВ «Нова пошта» під час розгляду справи в суді першої інстанції не зміг пояснити суду, яку саме роботу виконував найманий працівник ОСОБА_3 . Відповідну інформацію на вимогу суду товариство не надало.

Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачами, є співмірним, він відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, просить вирішити питання розподілу судових витрат, у тому числі, витрат на правничу допомогу.

15 липня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи з наданням можливості подання додаткових пояснень у справі. Така заява залишається без розгляду з огляду на їх безпідставність та невідповідність вимогам процесуального закону (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц; від 14 червня 2023 рокуу справі № 755/13805/16-ц та інші.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 липня 2015 року між ТОВ «Нова пошта» (замовник) та фізичною особою-підприємцем (далі -ФОП) ОСОБА_4 (перевізник) було укладено договір № 31-07/ФОП про перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов`язується на свій ризик та за власний рахунок за завданням замовника здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортом, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги (а. с. 85-89, т. 1).

Згідно з пункту 1 додатку № 1 до вказаного договору сторони дійшли згоди, що для виконання замовлень на перевезення вантажу замовника до вантажоотримувачів перевізник буде використовувати транспортний засіб «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 перевізник з метою виконання умов договору уповноважує наступник осіб (водіїв) на приймання та перевезення вантажів: ОСОБА_7 .

Транспортний засіб «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

За результатами перевірки чинності полісу внутрішнього страхування поліс на транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 не знайдено (а. с. 38-39, т. 1).

13 жовтня 2020 рокублизько 19 год 25 хв на 234 км автодороги М-03 «Знам`янка-Луганськ-Ізварине» сталася ДТП за участю транспортного засобу «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався з ним у попутному напрямку. Унаслідок ДТП велосипедист отримав тяжкі тілесні ушкодження та був госпіталізований до комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР»).

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год 00 хв у КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР» ОСОБА_5 помер.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 2034, яке видано 15 жовтня 2020 року комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (а. с. 15-16, т. 1) смерть ОСОБА_5 настала від сумісної тупої травми тіла, комбінованих переломів кісток скелету, які охоплюють декілька ділянок тіла, та шоку.

За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), відомості про яке 14 жовтня 2020 року внесені до ЄРДР за № 12020040350001296, розпочато досудове розслідування.

Відповідно до копії трудової книжки серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 , останнього прийнято до ТОВ «Нова пошта» на посаду кур`єра служби доставки (місто Дніпро), запис № 13 від 25 серпня 2020 року (а. с. 82, т. 1).

Посадові обов`язки ОСОБА_3 визначені посадовою інструкцією (а. с. 83-84, 108-109, т. 1).

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні 24 грудня 2020 року останній повідомив, що він працював у ТОВ «Нова пошта» на посаді водія-кур`єра. 13 жовтня 2020 року він керував технічно справним автомобілем «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-04 «Знам?янка- Луганськ - Ізварине»з боку міста Дніпра у напрямкуміста Павлограду, у крайнійправій смузі, зішвидкістю близько 70 км/год, утемну пору добита у мовахнедостатньої відомості, опадів, туману не було. Дорожнє покриття було сухе, автодорога не освітлювалася, лише попереду освітлювався міст через ріку Самару. Під час руху перед мостом через ріку Самару у світлі фар свого автомобіля він помітив велосипедиста, який «вильнув перед автомобілем». Це було настільки раптово та несподівано, що ОСОБА_3 встиг лише натиснути на гальма, відбувся контакт велосипедиста з передньою частиною автомобіля. Коли ОСОБА_3 зупинив свій автомобіль, він відразу направився до велосипедиста, яким виявився чоловік, на вигляд 50-60 років, він лежав на животі обличчям до землі, був без свідомості та важко дихав. Його весь одяг був темних відтінків, з ним був рюкзак темного кольору (а. с. 181, т. 1).

ОСОБА_4 у 2020 році отримував дохід від ТОВ «Нова пошта».

ОСОБА_3 у 2020 році отримував дохід від управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, ТОВ «Нова пошта», товариства з обмеженою відповідальністю «Новапей» тощо.

Доказів про отримання ОСОБА_3 доходу від самозайнятої особи ОСОБА_4 суду не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Нова пошта» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено висновок про те, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями частини другої статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права викладені у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

В абзаці 1 пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, зокрема, до ТОВ «Нова пошта», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 жовтня 2020 рокусталася ДТП за участю транспортного засобу «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який рухався з ним у попутному напрямку. Унаслідок ДТП велосипедист отримав тяжкі тілесні ушкодження та був госпіталізований, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.

Позивачі у справі є близькими родичами померлого ОСОБА_5 (жінка та син).

Транспортний засіб «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , між останнім та товариством 31 липня 2015 року укладено договір № 31-07/ФОП про перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якому сторонами погоджено, що для виконання замовлень на перевезення вантажу замовника до вантажоотримувачів перевізник буде використовувати транспортний засіб «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 був працівником ТОВ «Нова пошта», займав посаду кур`єра служби доставки, а вищевказаний транспортний засіб використовується для перевезення вантажів товариства. Вказаний факт не заперечується сторонами. У матеріалах справи наявна копія його трудової книжки та посадова інструкція, яку досліджено судами. Указане спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Урахувавши наведені вище вимоги закону та встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, перенесених позивачами, які близьку особу (чоловіка та батька), неможливість поновити попереднє становище внаслідок її загибелі, а також істотність вимушених змін у їх житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на їх моральному стані, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 000,00 грн кожному із позивачів є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Доводи ТОВ «Нова пошта» про те, що товариство не повинно нести відповідальності за завдану шкоду є необґрунтованими.

Верховний Суд погоджується з тим, що за загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) джерела підвищеної небезпеки. У цій постанові вже зазначалося, що є джерелом підвищеної небезпеки (пункт 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судова практика) і договір перевезення вантажів автомобільним транспортом не свідчить про те, що товариство є володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки воно є лише замовником послуг перевезення.

Проте суди вірно застосували саме частину першу статті 1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Указане свідчить про те, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду», і «особа, яка відповідає за шкоду» (змішана система деліктів).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 01 листопада 2021 року у справі № 920/343/20, від 15 червня 2018 року у справі № 911/3511/16 та інших.

Товариство є роботодавцем ОСОБА_3 , останній перебував у трудових відносинах з товариством, а тому саме ТОВ «нова пошта» повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, під час виконання водієм своїх трудових обов`язків.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що водій ОСОБА_3 у момент наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 13 жовтня 2020 року використовував транспортний засіб «Mercedes-ВЕNZ 412D», номерний знак НОМЕР_1 , для виконання своїх посадових обов`язків, тобто як працівник ТОВ «Нова пошта». Протилежного відповідачами не доведено.

Верховний Суд зауважує, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61-19345св19), від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18 (провадження № 61-14733св20), а також у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та інших. А тому в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено нормами ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, що розглядається, судами надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин, дослідження поданих доказів та їх оцінки. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 січня 2025 року у справі № 279/6416/21 (провадження № 61-14702св24).

Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з розміром майнової шкоди, стягнутої з товариства на користь відповідачів.

Крім того, у касаційній скарзі відсутні доводи щодо незгоди з додатковим рішення суду першої інстанції, яким здійснено розподіл судових витрат у частині судового збору.

Зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, а судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. У зв`язку з цим безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, висновки судів у межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Вказане спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат, у тому числі, на професійну правничу допомогу, про що зазначено у відзиві на касаційну скаргу, так як указане клопотання представника позивачів не обґрунтовано. До відзиву не додано доказів понесення позивачами витрат на правничу допомогу, не зазначено про їхній розмір, чи попередній (орієнтовний розмір).

Керуючись статтями 400, 401, 402, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2025 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк